Вона, скільки й пам’ятає себе, частенько проводила екскурсії для друзів. Згодом почала водити вуличками древнього Києва своїх учнів. А ще через деякий час стала позаштатним екскурсоводом міського Бюро подорожей та екскурсій. Отак поступово захоплення, хобі переросло у системне заняття, фактично стало другою професією. Але ось Радянський Союз розпався, зникло й Бюро подорожей та екскурсій… 

- Тоді екскурсоводи залишилися сам на сам зі своєю професією і власними клопотами, - згадує Вікторія Львівна. - Лише згодом Інститут туризму Федерації профспілок України взявся згуртувати довкола себе екскурсоводів: спочатку запросив на свої курси підвищення кваліфікації, а потім зібрав усіх нас у готелі «Турист», закликав об’єднуватися. Отак утворилося професійне об’єднання – Ліга екскурсоводів, тоді ж мене обрали Головою її правління. Ми стали, так би мовити, на сторожі прав екскурсоводів, взялися розробляти нові екскурсійні маршрути, організовувати професійні майтер-класи, налагоджувати ділові контакти з владними структурами… Словом, почалася системна робота громадської організації екскурсоводів столиці. Сьогодні вона налічує близько 300 своїх членів.

Київ середини ХХ століття державний музей українського мистецтва	площа Льва Толстого	державний театр опери та балету

- Чим опікується Ліга нині?

- Розумієте, усе, що було раніше, що було вчора, вимагає постійного оновлення, вдосконалення. Адже змінюється інфраструктура, архітектура міста, постійно доповнюється його історія. Усе це треба знати екскурсоводові. А хто допоможе йому в цьому? Звичайно ж, Ліга. Влаштовуємо зустрічі з цікавими людьми – носіями, так би мовити, необхідних знань. Організовуємо майстер-класи досвідчених екскурсоводів – мовляв, роби так, як я. Пишемо контрольні тексти екскурсій…

Усе це потрібно щонайперше молодому поповненню нашої організації. Адже екскурсоводів ніхто й ніде спеціально не готує.

- Навіть Інститут туризму ФПУ?

- Його основна спеціалізація - підготовка менеджерів з туризму, екскурсоводи проходять там лише факультативне навчання. Екскурсовод – то, так би мовити, додаткова спеціалізація. А наша Ліга проводить безпосередні заняття для студентів.

До речі, молодь не дуже то й охоча до екскурсійної роботи…

- Байдужа до історії? 

- Причина банальніша: нестабільні заробітки у нашій сфері. Скажімо, нинішня зима – вона видалася занадто важкою для екскурсоводів. Вважаймо, упродовж чотирьох місяців роботи не було. Тож Ліга працює переважно зі справжніми ентузіастами своєї справи.

- І в партнерстві з Інститутом туризму?

- Без цього інституту, гадаю, нашої Ліги просто не було б. Маємо від нього постійну методологічну й організаційну підтримку. Часто користуємося його приміщеннями, оскільки власного офісу не маємо. Безпосередню діяльну участь у нашій роботі беруть перший проректор інституту Сергій Іванович Попович та проректор Геннадій Пилипович Науменко. Сергій Іванович, до речі, входить до правління Ліги.

- Чи ж тільки кадровими клопотами опікується Ліга?

- Дбаючи про фахову досконалість екскурсоводів, Ліга не може не перейматися безпосередніми об’єктами їхньої діяльності. Простіше кажучи, нас бентежить нинішня ситуація в столиці, коли буквально на очах зникає старий Київ, спотворюється його обличчя. А коли так, то про що розповідати і що показувати екскурсантам! На жаль, столична влада не дуже-то дослухається до нашого, і не тільки нашого, голосу на всіляких «круглих столах», дискусіях у різних телепрограмах щодо пам’ятко-охоронної діяльності.

Хоча дещо таки вдається. Наприклад, завдяки клопотанню Ліги та особистим старанням екскурсовода-подвижника Тетяни Нечай на Дніпровській набережній відновлено пам'ятний знак «Сонце Правди Шевченкового Слова» скульптора Романа Петрука. Як відомо, його встановили ще за радянських часів на місці останнього прощання з Тарасом Григоровичем Шевченком, звідти 20 травня 1861 року пароплав «Кременчук» з прахом поета пішов до Канева. Але двічі пам’ятний знак потерпав від рук вандалів – 2003-го та минулого років. Може, невігласи й не наважилися б на таке, якби на ньому була відповідна пояснювальна табличка. От і тепер: знак поновили, а таблички знову немає…

Київ сьогодні: головпоштамт	Поділ	Михайлівський Златоверхий собор

- Тоді як Ви прокоментували б той факт, що нещодавно столичні власті оприлюднили свої наміри щодо розвитку міського туристичного господарства у найближчій перспективі?

- Як на мене, то столиця України має всі потенційні можливості опинитися на сув’язі головних туристичних маршрутів Європи та світу, стати однією із найпотужніших їх артерій. Неперевершеним надбанням Києва є його прадавня історія, видатні пам'ятники архітектури, церкви, історичні місця, які здатні сповна задовольнити інтерес як вітчизняних, так і іноземних туристів. Це означає, що Київ просто приречений дістатися рівня провідних «туристичних» міст і країн, де туризм є одним з головних джерел надходжень до бюджету і одним з чинників розвитку культури та економіки.

Водночас це аж ніяк не означає, що запропонована програма розвитку туристичної індустрії столиці вирішить амбітні прагнення й помисли. По-перше, вона вимагає значних капіталовкладень, яких, вочевидь, Київ не має. По-друге, - і в цьому криється, можливо, корінь проблеми, - для її реалізації потрібна політична воля. Годі про щось серйозне говорити, коли не вирішується навіть суто «технічне» питання – облаштування екскурсійних стоянок. У найвелелюдніших екскурсійно-туристичних місцях – на Софійському та Михайлівському майданах нашим автобусам зупинитися ніде. Їм заборонено також проїзд вулицею Грушевського. Як же в такий спосіб показувати гостям міста унікальні споруди, в яких містяться центральні органи державної влади України? Як знайомити їх з Печерськом, без якого не можна уявити ні древнього, ані сьогоднішнього Києва, з яким пов’язані сотні славетних імен вітчизняної історії?

Хоча начальник управління туризму, готельного господарства та курортів столиці Микола Грицик не раз публічно заявляв, що до Євро-2012 екскурсійно-туристична база буде підготовлена належним чином і більшість із того, що задекларовано в програмі її розвитку, набуде реальних обрисів.

- А як самі екскурсоводи Києва готуються до європейського футбольного форуму?

- Ми вже готові до нього. Маємо чимало досвідчених фахівців, здатних прекрасно проводити різноманітні за тематикою і маршрутами екскурсії будь-якою іноземною мовою. Крім того, наші екскурсоводи пройшли курси підвищення кваліфікації при Інституті туризму. Добре було б, якби ще й власті встигли створити до Євро-2012 обіцяний спеціалізований «туристичний підрозділ поліції». Загалом, ця ідея мені подобається: такий підрозділ міг би допомогти нам у роботі і захистити туристів від екскурсоводів-нелегалів – тобто від неякісного, непрофесійного надання туристичних послуг. Зрештою – захистити тим самим імідж самого Києва і країни загалом.

- Очевидно, те, про що Ви зараз говорите, має серйозні підстави?

- Авжеж. На екскурсійному ринку Києва – тисячі фірм і фірмочок. Буває, телефонують мені з якоїсь із них: мовляв, до нас їдуть гості, то чи не допоможете скласти програму їхнього перебування? Або: у нас планується оглядова екскурсія по Києва, то чи не підкажете, біля яких об’єктів і на який час краще зупинятися? Доводилося і на власні вуха чути, як такі доморощені невігласи верзли казна-що гостям столиці, наприклад: Національний університет названо іменем Тараса Шевченка, бо в ньому навчався сам Тарас Шевченко. Або такий погляд зі Старокиївської гори: отой замок Річарда зветься так, бо в ньому жив англійський король…

Аби стати екскурсоводом у наш час, достатньо пред’явити мінімальний пакет документів, а про знання ніхто не запитує. Не кажучи вже про те, що екскурсоводи-нелегали не платять податків до бюджету. Тому назріла гостра потреба подбати про якість і приведення ринку екскурсійних послуг до цивілізованого порядку. У цьому сенсі наша Ліга вже робить деякі кроки спільно з міською адміністрацією. Скажімо, при профільному управлінні КДМА створено акредитаційну комісію. Я теж є членом цієї комісії. Днями ми на комісії подовжили акредитацію на екскурсійну діяльность близько 100 екскурсоводам, які пройшли курси підвищення кваліфікації.

Однак екскурсійна сфера мусить реформуватися і надалі, докорінно. Наші люди фактично не захищені соціально і в правовому сенсі. Ну ось хоча б такі реалії. Якщо хтось із нас, екскурсоводів, усе своє життя працював тільки власне екскурсоводом, то з досягненням пенсійного віку має проблеми з відповідним матеріальним забезпеченням – бо ж ні в якому переліку немає такої професії: екскурсовод. Як і не існує бодай якоїсь узаконеної тарифної ставки чи іншої норми заробітної плати екскурсовода. Немає, до речі, й нормативного механізму оплати послуг, які надає чи здатна надавати Ліга екскурсоводів Києва.

Київ сьогодні: майдан Незалежності

-   Чи є інші шляхи оптимізації діяльності в екскурсійній сфері, якщо не замикатися лише у столичних заходах?

- Останнім часом значно пожвавішала діяльність Асоціації екскурсоводів України. Кажу це цілком авторитетно, оскільки є заступником голови правління цієї всеукраїнської організації. Асоціація широко впроваджує наш, київський досвід. По всіх регіонах країни створюються аналогічні Ліги екскурсоводів. Усі ми разом поєднуємо свої зусилля, взаємозбагачуємося.

Доволі продуктивною виглядає, наприклад, робота львівської Ліги – вони профі у своїй справі, вибудовують цивілізований порядок надання екскурсійних послуг. Загалом, робота екскурсоводів хоча й поволі, а все-таки змінюється на краще 

- А чи змінюються в чомусь ваші клієнти? Наскільки сьогоднішні туристи-екскурсанти вибагливі до організації та змісту екскурсій?

- Люди – різні. Але в масі своїй – допитливі. Однак теперішнє життя не кожному дає можливість побути в ролі екскурсанта. Елементарний приклад – діти. Левову частку вартості екскурсій для школярів складають транспортні послуги. Якщо в радянські часи їх оплачували профспілки, партійні чи комсомольські комітети, або власний автобус виділяли школі шефи-заводчани, то тепер автобус для екскурсії школярів – велика проблема. Далеко не кожна сім’я здатна внести необхідну суму на організацію екскурсії для своєї дитини. Це вже з власного не тільки екскурсійного, а й педагогічного досвіду.

Змінилися й самі діти. Мені здається, вони стали доволі розкутими і незалежними у власній поведінці, менш вимогливими до себе, але більш вимогливими у ставленні до старших. Тому екскурсоводам доводиться постійно налаштовуватися на потрібну «хвилю», тональність у спілкуванні з певною віковою групою школярів. Ми щоразу шукаємо нову родзинку у старих темах своїх екскурсій. Намагаємося бути психологами і вчасно переводити юних екскурсантів з одного майданчика на інший – бо ж підлітки не можуть довго встояти на одному місці…

Власне, у природі та в часі все колись на щось змінюється. На зміну нинішній затяжній зимі прийшло, нарешті, тепло. А це означає, що настав новий сезон екскурсій. Пора відповідальна, але й утішна для київських екскурсоводів: є робота для душі й матеріального достатку.

Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро».