Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.uaТел. +38 (044) 207-12-55Ліцензія туроператора АГ №580812Карта сайту

Ботанічний сад і Видубицький монастир 11 - 19 ст., Р.Дніпро. Київ, 2009р.
 
+38 (044) 207-12-55
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Ботанічний сад і Видубицький монастир 11 - 19 ст., Р.Дніпро. Київ, 2009р.
Середа, 20 Березня 2019

Меню

Новини Культури > «Скромний будиночок» цукрового менеджера

Під'їзд будинку прикрашений ліпниною
і дійсно нагадує невеличкий палац.
Фото 1950-х років

Олександр МИХАЙЛИК, журналіст.

У 1912 році керуючий справами цукрових заводів Федора Терещенка Михайло Шестаков вибудував особняк, у якому потім приймали Йосипа Броз Тіто і працював Володимир Щербицький.

Багатий на прикраси жовтий особняк майже на початку вулиці Шовковичної сьогодні навіть якось губиться серед сусідніх будівель − «Шоколадного будиночку», «Середньовічного замку» на розі Липського провулка і сусідніх багатоповерхівок брежнєвських часів. А між іншим цю чудову будівлю − серед останніх побудованих на Печерську особняків − вибудував не купець або дворянин, а звичайний керуючий справами. Менеджер, як би зараз сказали. Ну, можливо, топ-менеджер.

Замовником будівництва особняка по вулиці Шовковичній, 14 (тоді − Левашовській, 12), була відома і шанована на той час особистість − Михайло Шестаков (1856-1926), голова Південноросійського товариства розвитку землеробства і сільської промисловості, член земельної комісії Київського земельного банку і директор-розпорядник цукрових заводів Федора Терещенка. А до всього цього − ще й редактор журналу «Господарство» та почесний піклувальник 2-ї Київської гімназії.

Йшов 1912 рік − один з останніх спокійних перед Першою світовою і подальшою революцією: Київ розростався догори, вулицями мчали автомобілі, дзвеніли трамваї, а щоб збудувати собі особняк на Печерську, вже не обов'язково треба було бути власником фабрик, газет і пароплавів або мати дворянський титул.

Наталя Терещенко-Уварова з чоловіком

До цього часу Шестаков уже володів старовинною садибою польських графів Чечелів із розкішним палацом, парком і ставком у селі Самчики (теперішня Хмельницька область). Володіння цим палацом позначилося і на виборі стилю майбутнього особняка − приміщення, збудоване за проектом архітектора Роберта Мельцера (до речі, автора особняка Ханенків на вулиці Терещенківській), дійсно скидається на невеликий палац в ампірному-ренесансному стилі. Є й класичний портик над входом, колони і багата ліпнина над входом і вікнами. Вхідний портал вінчає невеликий купол, а обабіч країв на даху − декоративні вази. З боку вулиці особняк відгороджений невисокою декоративною огорожею, а у дворі був розбитий парк із фонтаном − справжнісіньке тобі «панський маєток» у центрі міста!

Втім, володів цим особняком Михайло Шестаков усього 4 роки − вже у 1916 році будинок довелося продати. Недалекоглядним покупцем (уже через рік почалася революція і все пішло шкереберть) стала ще одна відома мешканка Липок − дочка все того ж Федора Терещенка Наталя Уварова. Шестаков же перебрався на вулицю Малопідвальну і в роки Першої світової займався військово-санітарними поїздами. У бурхливий час 1917-1920 років Шестаков не емігрував, а залишився в Києві й навіть працював заступником голови Укрцукортресту − нічого дивного, адже кваліфікований фахівець потрібен за будь-якої влади.

У 1956 році югославський президент Йосип Броз Тіто
під'їжджав до особняка на розкішному відкритому ЗІСі

Зовні будівля практично не змінилася,
але загубилася між багатоповерховими «сусідами»

Та й від гарного будинку ніяка влада не відмовиться. Радянська влада з колишнього «менеджерського» маєтку зробила фешенебельну резиденцію для «топ-менеджерів» державного рівня. Зокрема, будинок став у нагоді таким відомим особистостям, як:

Микита Хрущов. У 1938 році, відразу після призначення головою ЦК КП(б)У, Микита Сергійович зайняв одну половину будинку, а другу віддали Михайлу Гречусі − голові Президії Верховної Ради УРСР.

Йосип Броз Тіто. Звичайно, особистий ворог Сталіна, лідер Югославії та один з останніх диктаторів Європи в будинку на Шовковичній не «прописувався», але, приїхавши в 1956 році з візитом до СРСР, зупинявся саме тут. До цього моменту будівля вже служила для розміщення комуністичних керівників закордонних країн.

Володимир Щербицький. У 1970-ті роки саме тут знаходився кабінет тодішнього першого секретаря ЦК КПУ.

Сьогодні в «менеджерському» маєтку знову-таки мешкають управлінці вищої ланки − зараз у будинку № 14 знаходяться служби адміністрації президента. А за старою адресою будинку Шестакова (№ 12), в обшарпаній і обкладеній ще старою радянською плиткою будівлі Інституту соціології, розташовується служба звернень громадян адміністрації президента, де на прийом до чиновників можна записатися лише протягом трьох годин на тиждень. І розкішний особняк по сусідству − закритий, до речі, для туристів − немов натякає, що на урядових Липках простим гостям нині не особливо раді й далі порога не пустять.

Фото Лади БОНДАРЕНКО.

Газета по-киевски.

Грудень 2010.