Василь НИТКА  - журналіст. Спеціально для медіа-центру «Першого екскурсійного бюро».

Торік Україну відвідали 20,7 млн. іноземних туристів, що на 18 % або майже на 4,6 млн. осіб менше, ніж у 2008 році. Водночас і українці дещо менше, порівняно з минулим роком, подорожували своєю країною, знизилася також кількість організованих турів від нас до зарубіжжя.  Про це повідомила днями Держслужба туризму та курортів України.

Аналізуючи ситуацію, фахівці схильні пояснювати її здебільшого відсутністю належної рекламної кампанії щодо туристичних можливостей України. «Минулого року не було проведено жодних рекламних акцій, прес-турів журналістів чи туроператорів, - зауважив, зокрема, керівник Центру туристичної інформації Держслужба туризму та курортів Володимир Царук. - Про Україну показували лише один ролик по CNN. Дуже скоротився потік російський туристів до Криму, тому що рекламний бюджет республіки був найнижчий за весь час незалежності».

І все ж фахівці зі сфери туризму дивуються млявим підсумкам минулого року: нехай там як, кажуть вони, але туристична галузь – феномен ХХІ століття. Люди завжди прагнули побачити більше світу, пізнати незвідане. А от масова пристрасть до мандрів розвинулась ще й завдяки бурхливому розвиткові цивілізації: можна комфортно і швидко подорожувати всіма видами транспорту.

Ваблять і українські Карпати. Як для іноземців, так і для вітчизняних мандрівників дедалі популярнішими стають тут два види туризму: пішохідний та велосипедний. Обидва – справжнє джерело здоров'я – дають ще й можливість назбирати грибів, суниць, диких грушок, лісових горіхів… А ще – так званий зелений туризм, що також набирає популярності, а отже, з року в рік розширює свої можливості.

Докладніше про це розповідає кореспондентові медіа-центру «Першого екскурсійного бюро» начальник управління з питань євроінтеграції, туризму і курортів Закарпатської облдержадміністрації Олександр Марченко.

 - Прикордонна служба в нашому краї  дає нам такі цифри: за рік на територію Закарпаття в'їжджають від 8 до 12 мільйонів туристів, - каже Олександр Марченко. –  Жодна офіційна статистика, до речі, цього ніде не враховує. Щонайменше один із десяти мандрівників зупиняється бодай переночувати в закарпатських містах і селах. Тож робимо висновки…

– Висновки, певно, мають своє продовження у відповідних заходах органів місцевої влади?

– Усе починається в сільських, селищних, міських радах і райдержадміністраціях. Ради виділяють і розподіляють землі в межах населених пунктів, а РДА – за їхніми межами. Адже туризм без території, на якій можна щось робити, – неможливо розвивати.

Постійно отримуючи інформацію від суб’єктів турбізнесу, наше управління її обробляє, аналізує, все свіже й передове обґрунтовує й закладає в нові або вносить зміни до діючих програм. У недавно схваленій програмі стратегічного розвитку області до 2015 року туризм і рекреація виділено як пріоритетні напрями.

Вносимо щороку зміни через сесії обласної ради до Програми розвитку туризму і рекреації на 2002–2010 роки. Нині  представляємо на затвердження нову Програму розвитку екологічного (зеленого) туризму та рекреації Закарпатської області на 2010–2015 роки. Зрозуміло, що все це так чи інакше зачіпає питання роботи серед місцевих жителів стосовно збереження природи і примноженні її пам'яток – щонайперше Карпатського біосферного заповідника, національних парків «Синевир» та «Ужанське».

– Збираючись на відпочинок, люди час від часу постають перед вибором: Крим чи Карпати?

– Минулого й цього року до нас їдуть охочіше, і це доволі відчутно. Очевидно, й через те, що співвідношення понять «ціна–якість» краще в Карпатському краї. У нас і справді європейський рівень обслуговування і широке коло додаткових послуг. Крім того, на півострів люди приїжджають відпочивати зазвичай у весняно-літній сезон. До нас – цілий рік: Карпати ваблять до себе будь-якої пори року.

– Про які нові й додаткові послуги йдеться?

– Фітозали, spa-центри, масажі – водні, підводні. Далі – сауни, ванни з термальною і мінеральною водами, боулінг, теніс, міні-футбол, прокат мото- і квадроциклів, лиж, велосипедів, прогулянки верхи на конях… Сьогодні туристові замало запропонувати смачне харчування, екскурсійні мандри – він хоче додатково чогось, більш сучасного… Тож кожен наш об'єкт має набір суто своїх додаткових послуг. Ніхто нікого не наслідує і не повторює: у справжніх фахівців фантазія розвинена добре.

Тут у пошані водний та кінний туризм

Ще три роки тому управління з питань євроінтеграції, туризму і курортів обладміністрації запропонувало всім суб’єктам туристичної діяльності, щоб оптимізувати своє становище в ринкових умовах, іти не второваним шляхом різкого підвищення цін на проживання і харчування, а шукати інші варіанти. Після нарад з досвідченими ветеранами, економістами, Асоціацією турпідприємств Закарпаття порадили всім запроваджувати нові, сучасні додаткові послуги. Люди побачили: нове, незвичне справді вабить людей. Тож більшість пристали до нашої рекомендації. Успішними стали ті бізнесмени у сфері туризму та супутніх йому галузях, котрі пропонують широкий спектр послуг, які ідеально відповідають співвідношенню «ціна–якість».

– Олександре Іполитовичу, хто і звідки нині найчастіше їде на відпочинок до Карпат?

– Переважають кияни, харків’яни, донеччани, луганчани. А загалом Закарпаття облюбували для відпочинку українці з усіх без винятку регіонів і гості з-за кордону. Як молоді, так і літні люди.

Приїжджають до нас особи середнього достатку, які прагнуть реально оздоровитися на свіжому повітрі. Це люди нового, так би мовити, покрою, зайняті справою. На відпочинок у горах вони «виділяють» 12–20 днів. Але за цей час хочуть і змістовно відпочити, і від справ далеко не відходити. Інтернет, надійний зв'язок, конференц-зали – умова неодмінна.

Нові інформаційні технології прийшли і в цю сферу. В Англії, Франції, Італії з’явились уже електронні замінники екскурсовода й гіда: через навушник отримуєш інформацію в повному обсязі хорошою дикцією, вимовою у тій звуковій гамі, яка тобі подобається, – тихше, голосніше… Упевнений: незабаром таке буде і в нас.

– Чи охоче їдуть на Закарпаття іноземні туристи?

– Їх стає дедалі більше. Найчастіше до нас їдуть білоруси – цілими групами. Друге місце традиційно за угорцями. Це пов’язано з історією, з особливим їхнім інтересом до Верецького перевалу. На третьому місці – росіяни. Далі – словаки, німці, австрійці, італійці…

Колись закарпатці, та й українці загалом їздили в Татри. Тепер важко отримати візу у словацьких дипломатичних установах, тому всі перекинулися на Австрію – там дешевше й цікавіше.

Ваблять Карпати і влітку, і взимку

– Що все-таки відрізняє їхні Альпи від наших Карпат?

– Насамперед те, що на Новорічно-різдвяні свята там ціни знижують на 50%, а в нас підвищують на 150%! Імідж створюється впродовж довгих років, а втратити його можна за один день. Потрібні зміни, як то кажуть, і на фасаді, і в душах.

– Як готуєтеся до перемін?

– Вчимося. Образно кажучи, за парти сідають усі працівники нашого управління. Переймаємо не лише досвід і передові технології, нові підходи і практику наших найближчих сусідів – Польщі, Словаччини, Угорщини й Румунії, – а й рекомендуємо застосовувати все це в наших умовах. Тому міні-семінари в нашому управлінні після поїздок фахівців, зокрема, до Канади, Австралії, Австрії, Ізраїлю переростають у свого роду практичні семінари й рекомендації. Маємо гасло: обмірковуй, запозичуй і застосовуй!

Але ж і нинішніх управлінців треба було знайти, залучити до роботи у владній структурі, підготувати. А тепер вони самі з інтересом навчають інших, готові порадити, допомогти. Ми зуміли інтегруватися. В області діє п’ять інформаційно-туристичних центрів. Нещодавно відкрилися ще два – у Великому Березному і в Чинадіївському замку. Там мандрівник має змогу отримати будь-яку інформацію. До того ж частину її – безкоштовно.

– Дороги – артерії прогресу. Транспорт – його пульс. Чи не так?

– Після реконструкції декілька років тому шосейної дороги Київ–Чоп відчутно зросли потоки туристів із-за кордону. Цьому сприяло будівництво вздовж траси цілої мережі сучасних автозаправок, мотелів, готелів, кав'ярень, ресторанів… На Закарпатті все зводиться справді по-європейськи.

Щороку на засіданнях колегій Мінкультури і туризму подаємо письмові пропозиції: хочемо діяти у супрязі з усіма міністерствами й відомствами – тоді й буде результат.

Збираємо інформацію, оскільки згідно із законом України про туризм на нас покладено аналіз діяльності всіх суб’єктів галузі, – і подаємо Державній службі туризму і курортів. Попередньо ретельно вивчивши стиль кращих фірм. Я впевнений: має діяти в державі чітка управлінська вертикаль, яка надає перевагу професійній аналітиці. Це два крила. Спочатку треба все достеменно вивчити, а тоді приймати рішення. І до твоїх думок будуть прислухатися. А раз так – буде й результат.

– Які перспективи сільського зеленого туризму?

– «Закарпатці – люди дуже гостинні», – такий лейтмотив звучить нині скрізь. Справді, нашим землякам притаманна така риса. У цьому пересвідчуються туристи і їдуть до нас знову і знову, замовляючи для себе і знайомих місця наперед для зимового або літнього відпочинку: вони стають нашими добрими друзями. Це феномен Закарпаття.

Наше управління координує діяльність через Центр сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Проводимо навчання сільських голів, випускаємо за потреби друковану продукцію з оновленою законодавчою базою щодо створення сільської садиби, організовуємо кущові та районні семінари, на яких вчимо гостинності сільських господарів, розповідаємо про перехід їхніх садиб до сертифікації.

– А як знані санаторії та оздоровниці?

– То традиційно добра підпора тургалузі. Вони працюють на мінеральних і термальних водах, а тому й навколо себе створюють міні-оздоровниці.

Отут і починається співпраця управління туризму і рекреації з малим і середнім бізнесом. Наша роль – постійні рекомендації новинок, співбесіди, підтримка, співпраця і захист цих підприємств і підприємців з боку навіть обласних структур, сприяння швидкому «проходженню» проектів і експертиз. Колись ці процедури тягнулися і по два роки. Нині – за півроку все готово.

Однак не все так швидко робиться, як мовиться. Не все гаразд з кадрами. Три закарпатські вузи і столичні філіали хронічно «хворіють» на нестачу професійних викладачів. Ми запропонували залучати на кафедри досвідчених практиків, відправляти студентів на стажування за кордон і запрошувати професуру з Києва.

Бракує екскурсоводів та гідів. За нашої ініціативи їх уже готують в Ужгороді й Мукачевому. Створили при управлінні компетентну комісію, яка атестує молодих фахівців. Мета – щоб у кожному з турінформцентрів працювала група екскурсоводів.

Управління взялося за проблему прокладання екскурсійних автомаршрутів. Насамперед в історичних центрах Ужгорода й Мукачевого, адже немає де зупинитися туравтобусам. Нехай стоянки будуть платні. Але нехай вони будуть!.. Власне, транспортне обслуговування – ахіллесова п’ята туризму. Ціни періодично зростають, а якість «замерзає» на тому самому рівні, а то й погіршується. Особливо дошкуляє, коли турист їде залізницею або автобусами двадцятирічної давнини. Виходи шукаємо скрізь, але розв'язка – в Києві: парламент–уряд–профільне міністерство.

Та найдокучливіше, мабуть, – черги на кордонах. Це загата для виїзного туризму. Нами внесена пропозиція: пропускати туравтобуси через окремий митний коридор. Коли так званий євротурист 2–3 години, а то й більше вистоїть у черзі за штампом у паспорті – більше до нас не приїде. 

Це питання з нашої ініціативи порушується на засіданнях усіх міжурядових комісій, які проводяться в Ужгороді. Ми кажемо: тут потрібні не мільйони доларів, тут слід застосовувати розумний підхід…