Надзвичайний і Повноважний Посол Болгарії в Україні Димітар ВЛАДИМИРОВ: «ПЕРЕПЛЕТІННЯ ДОЛЬ НАШИХ НАРОДІВ ПРОСТЕЖУЄТЬСЯ З ДАЛЕКОГО МИНУЛОГО»

Щорічно, 1 березня, болгари дружно, аж завидки беруть, приколюють до свого одягу мартенічку — невелике сплетіння червоних і білих ниток у яскравому візерунку із сердечком або квіточкою. Такий звичай здавна відомий у Болгарії. Хоча поважають його болгари всі й усюди, проте, говорять, найбільшого значення надають йому селяни — позаяк, саме їм в усі віки важче за всіх живеться в епоху змін. Тому-то з незапам'ятних часів тамтешні селяни у своєму обійсті прикрашають червоними й білими нитками мартенічек також і тварин: це свідчення і сподівання того, що нова весна, нові зміни у природі принесуть у дім радість і достаток.

Надзвичайний і Повноважний Посол Болгарії в Україні Димітар Владимиров

Наскільки ж популярний цей звичай у сьогоднішній Болгарії? Наскільки люба мартенічка болгарам на черговому повороті історії своєї країни, в нинішні роки великих змін? Із цього й почалася наша розмова з Надзвичайним і Повноважним Послом Болгарії в Україні Димітаром ВЛАДИМИРОВИМ.

– 1 березня — древнє і улюблене наше свято, — розповідає Димітар Владимиров. — У цей день, дійсно, всі болгари — молоді й немолоді — з однаковою радістю приколюють на грудях мартенічки з побажаннями здоров'я і благополуччя на цілий рік.

А початок звичаю пов'язаний з легендою часів хана Аспаруха, засновника сьогоднішньої Болгарії. Ластівка принесла йому послання від батька — хана Кубрата. Воно було скріплене білими і червоними нитками. До речі, я думаю, багатьом українцям має бути відомо, що могила засновника Великої Болгарії — хана Кубрата — знаходиться на українській землі, в селі Мала Перещепина Полтавської області.

Так ось, за народним повір'ям, червоний колір є символом сонця і дає сили всьому живому. Також червоний колір у болгарській народній творчості вважається засобом захисту від хвороб. А білий колір віщує довге життя та родючість... З тієї сивої давнини і до сьогодні, первомартенінський звичай пережив випробування часом. Для кожного болгарина 1 березня, як і раніше, залишається улюбленим святом, у цей день відзначається прихід весни і початок розквіту життя.

Хоча, взагалі, давайте не забувати при цьому, що аналогічне свято відзначається також і в деяких інших слов'янських країнах.

– Пане Посол! Як живеться болгарам сьогодні? Їх дітям? Чи задоволені вони тим, наскільки швидко і якою дорогою продовжують вони йти до свого незалежного добробуту?

– Відповідаючи на це питання, хотілося б відзначити, що головною причиною прагнення болгарського народу стати і бути повноправним членом ЄС і НАТО є те, що ми сприймаємо членство у цих організаціях як локомотив модернізації нашої країни та суспільства. Адже Європейський Союз — особлива модель суспільного розвитку, яка успішно впоралася з багаторічними протиріччями між державами-членами і забезпечила їм добробут у наші дні.

Нелегкий процес приєднання Болгарії до європейських та євроатлантичних структур вимагав фундаментальних реформ у всіх сферах соціального, політичного та економічного життя держави. Не завжди ці реформи давалися нам легко. Але вже сама підготовка до вступу країни в ЄС допомогла нам досягти макроекономічної стабільності та стійкого економічного зростання, знизити рівень безробіття, підвищити якість життя населення. На жаль, світова фінансова криза не оминула Болгарію, і наразі наша країна відчуває ряд її негативних наслідків: згорнуте споживання, зменшення інвестицій, збільшення бюджетного дефіциту і т.д. Але саме наша фінансова дисципліна і зростання економіки в попередні роки дозволяють сьогодні більш впевнено зустріти негаразди і впоратися з викликами нелегкого економічного становища у світі, в тому числі й у Європейському Союзі.

– Cудячи з усього, останніми роками Болгарія робить у своєму розвитку досить впевнені та вивірені кроки. Результатом цього, дійсно, стала безпрецедентна макроекономічна стабілізація країни, Болгарія відбулася як повноправний член ЄС...

– Дійсно, з приєднанням Болгарії до ЄС громадяни нашої країни стали частиною зони миру, стабільності, безпеки та добробуту, в якій встановлені високі стандарти в області довкілля, охорони здоров'я, продовольчої та соціальної політики. Кожен болгарин має право вільно пересуватися, працювати (у деяких країнах ЄС — після певного перехідного періоду), вчитися або жити в будь-якій країні Євросоюзу, у тому числі — розвивати свій власний бізнес і користуватися системами соціального забезпечення.

Крім того, членство в ЄС позитивно відбилося на економіці Болгарії і дає істотні переваги з точки зору конкурентоспроможності болгарських компаній. Скажімо, відпали всі мита на торгівлю у рамках Євросоюзу, що дозволило підприємствам скоротити свої витрати і прискорити пересування товарів через кордон. У принципі, кордонів, у розумінні їх контрольно-пропускних функцій, уже не існує. Будь-який болгарський громадянин може пересуватися Євросоюзом без паспорта, лише за наявності документа, що посвідчує особу (внутрішній паспорт).

Серед макроекономічних факторів впливу членства в ЄС можу відзначити наступні: збільшення прямих іноземних інвестицій, що стало наслідком зростання довіри з боку бізнесу, поліпшення у довгостроковій перспективі транспортної інфраструктури, підвищення конкурентоспроможності та розвиток інноваційних технологій, а також, звичайно ж, доступ до європейських фондів. За період 2007-2013 років Болгарія може отримати близько 7 млрд. євро на розвиток інфраструктури, сільського господарства, проектів у галузі довкілля, розвиток регіонів і т.д.

Що стосується наших двосторонніх взаємин з Україною, то хочу підкреслити: між Болгарією та Україною — традиційно дружні й теплі стосунки. З гордістю можу зазначити, що за останні кілька років відносини між нашими країнами розвиваються по висхідній, динаміка спостерігається в усіх сферах співробітництва: політичній, економічній, культурній. Завдяки активному політичному діалогу як на найвищому, так і на робочому рівні, за всі 19 років дипломатичних взаємин у наших двох країн практично не існує відкритих політичних питань. Обидві сторони декларують бажання підтримувати активне партнерство і динамічно розвивати відносини в усіх областях взаємного інтересу.

Вважаю, що загальні зовнішньополітичні пріоритети наших країн — такі, як членство Болгарії в ЄС і бажання України інтегруватися в Євросоюз — ще більше об'єднують нас і розширюють можливості співпраці. Наприклад, за останні роки торговельно-економічне співробітництво між нашими країнами демонструє стійку тенденцію до активізації. А очікуване створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, тобто і між Україною та Болгарією, надасть ще більші можливості для розширення наших торгових контактів.

– Романтичні легенди про Долину Троянд — одна з духовних скарбниць Болгарії. Але «Българска роза» — ще і світовий бренд. Дуже влучно сказав із цього приводу поет:

Вземи във този хубав ден

една българска роза от мен –

нека тя да ти разкаже

с ароматния си глас

за Балкана, за морето

и за всички нас.

Наскільки красиві історії з древнього Казанлику проявляються у спадкоємності поколінь? Яку роль «Българска роза» як парфумерний продукт грає в сьогоднішніх взаєминах України і Болгарії?

– Маслянична троянда, трояндова олія вже давно перетворилися на символ нашої батьківщини. Троянда — це гордість і слава Болгарії. Завдяки їй, іноземці називають нашу країну «розарієм», «країною троянд». Ботаніці ж відомі близько 7000 видів троянд, із яких тільки 200 масляничні. У ботаніці така троянда відома під назвою «дамаська троянда».

В минулому дамаська троянда вирощувалася тільки в Казанликській долині Болгарії, де для неї найсприятливіші ґрунтові та кліматичні умови. Зараз же троянда з цієї долини культивується в багатьох країнах, зокрема, в Греції, на Кіпрі й у США (Каліфорнія). Для промислових цілей її вирощують також в Індії, Ірані, Туреччині, Марокко, Франції, Німеччині. Але ні в якому іншому місці вона не дає такої дорогоцінної олії, як у Долині троянд!

Трояндова олія — це «рідке золото» нашої батьківщини. З трьох тонн червоних або шести тонн білих пелюсток виходить близько літра ароматної рідини. А скільки праці, догляду та уваги потрібно для вирощування троянди! Тому кілограм болгарської трояндової олії коштує у два з половиною рази дорожче, ніж кілограм чистого золота.

Маслянична троянда широко використовується в парфумерії. Болгарська косметична промисловість добре розвинена і має багаторічну традицію. Наші косметичні продукти і сьогодні займають значну частину експорту Болгарії до країн СНД, зокрема, і України. Більшість серед цих експортованих продуктів складає саме трояндова олія. Наша косметика в Україні поступово повертає свої колишні позиції, завдяки своїй якості і доступним цінам.

– Збірку «Габровські жарти» мені вже давно подарували болгарські друзі, а кішку без хвоста я сам особисто бачив, коли гуляв гірськими вуличками міста Габрово.

Мене, однак, більше хвилює питання про те, як придумані самими ж габровцями веселі історії про свою скнарість позначаються сьогодні на їх щедрих взаєминах із таким же веселим і дотепним українським «родичем» Габрово — Одесою?

– Так, усім добре відомо, що Габрово — болгарська столиця гумору. У габровців є девіз: «Світ вижив, тому що завжди сміявся». Вони вміють економити і торгуватися, оскільки ощадливість у них у крові. Вони знають як отримати щось із нічого — безцінний урок їх прадідів. А коли стає непереливки, дають волю своєму почуттю гумору, адже нічого іншого їм не залишається. Про ці риси частини болгарського народу розповідають численні анекдоти. Саме вони створили феномен «габровського гумору», який живе і процвітає понині.

Кажуть, наприклад, що габровці відрізають котам хвости, аби за ними швидше зачинялися двері, і з дому не виходило тепло. Саме тому чорна кішка з відрізаним хвостом стала споконвічним символом міста Габрово. Про скнарість городян складено тисячі анекдотів.

Тільки в Габрово є Будинок сатири та гумору, де в пошані жарти, веселощі та карнавали. Вже більше 35 років у місті організовується Міжнародне бієнале гумору і сатири, в якому беруть участь більше 170 країн, серед яких і Україна.

Вважаю, що зв'язки між Габрово й Одесою — закономірні. Одеса, також як і її болгарський «побратим», відрізняється специфічним почуттям гумору. Але чомусь донині між цими містами ще не підписано договір про співпрацю. Напевно, така ідея було б цікавою ініціативою, яку можна було б розглянути. Одеса ж, ми знаємо, підтримує активні контакти з Варною — найбільшим болгарським чорноморським містом.

– А давайте згадаємо, що перші болгарські переселенці з'явилися на території нинішньої Одеської області ще в середині XVIII століття, рятуючись від переслідувань з боку влади Османської імперії...

– Так, більше двохсот років на території сучасної України живе найчисленніша у світі історична болгарська діаспора — понад 200 тисяч чоловік. Етнічні болгари до сьогоднішнього дня зберегли свою мову, традиції та звичаї, не перестаючи при цьому бути гідними громадянами України, — це один із найміцніших мостів, який пов'язує наші країни та визначає значимість двосторонніх відносин.

В Україні, як відомо, існує і активно працює Асоціація болгар, яка налічує більше ста районних та обласних організацій. Болгари тут дуже активні у своїй культурній, громадській та освітній діяльності. Щороку вони організовують низку заходів, приурочених до болгарських свят, проводять фольклорні собори, відкривають пам'ятники видатним співвітчизникам. У гімназії міста Болград, що в Одеській області, і в Приморському ліцеї факультативно вивчаються болгарська мова та історія нашої країни. Завдяки підписаному двосторонньому протоколу ось уже майже 20 років поспіль Болгарія приймає на безкоштовне навчання до вищих навчальних закладів українських громадян болгарського походження. Багато хто з них, здобувши освіту, повертаються сюди ж висококваліфікованими фахівцями й успішно працює на благо України.

Іншими словами, зв'язок між болгарами, що проживають у Болгарії, і тими, хто є громадянами України, дуже міцний. Скажімо, наше посольство підтримує тісні контакти з Асоціацією болгар в Україні, а також іншими організаціями етнічних болгар. А одним із пріоритетів нашого уряду є саме робота з болгарськими діаспорами за кордоном. У свою чергу, ставлення до болгар в Україні теж особливе, тремтливе. І це, напевно, закономірно, природно, позаяк в житті кожної болгарської сім'ї, яка оселилася на землях Бессарабії 200 років тому, відображена нелегка історія всього нашого народу.

– Наскільки активна участь болгарської діаспори у встановленні в Україні європейських стандартів щодо реалізації прав національних меншин? Яка, на ваш погляд, підтримка таких ініціатив з боку української влади?

– Як я уже зауважив, болгарська діаспора в Україні дуже активна у своїй суспільній діяльності. Тим більше, що вона має свою досить сильну організацію, яка представляє і захищає інтереси кожного болгарина в Україні. Ось уже 15 років Асоціація болгар в Україні цілеспрямовано консолідує болгарську діаспору, відроджує і розвиває рідну мову, долучає молоде покоління до культурних та історичних цінностей болгарського народу. Зрозуміло, Асоціація спрямовує свою діяльність і на утвердження європейських стандартів у реалізації прав національних меншин в Україні. Наприклад, із виконання Європейської хартії регіональних мов, яку Україна ратифікувала у 2003 році.

Болгари — шоста за кількістю національна громада в Україні. Її численність та активність дають гарну можливість відстоювати своє право на національне самовизначення, на рідну мову і збереження традицій. Тим самим болгари вносять свою лепту в реалізацію прав національних меншин в Україні.

Тут хотілося б зазначити, що Болгарія завжди підкреслювала: в Україні створені сприятливі умови для збереження і збагачення національної ідентичності етнічних болгар, за що ми дуже вдячні вашій державі.

– Чи присутнє в українських болгар бажання виїхати на історичну батьківщину? Наскільки сильна у них тяга до єднання, яка відображена в угоді 1885 року про З'єднання Болгарії, що неухильно відзначається у вересні?

– Я працюю в Україні більше восьми років. Увесь цей час дуже тісно спілкуюся з етнічними болгарами, близько знайомий із їхньою діяльністю, добре знаю їхні проблеми та сподівання. Тому можу сміливо стверджувати, що болгари в Україні емоційно сильно пов'язані зі своєю історичною батьківщиною, вони пишаються своїм корінням і походженням, історією та культурою. Вони часто бувають у Болгарії, особливо в тих місцях, де раніше жили їхні предки. Ось один із численних прикладів. У селі Вільшанка Кіровоградської області живуть нащадки перших переселенців з Болгарії — вихідців із болгарського міста Алфатара. Сьогодні Вільшанка й Алфатар підтримують найтісніші дружні зв'язки.

Говорячи про міцний зв'язок болгар в Україні зі своєю історичною батьківщиною, не слід забувати, що вони дуже люблять свою сьогоднішню батьківщину — Україну. І я думаю, що багато з них хочуть жити і працювати саме тут, піднімати свою країну, розвивати свій край. Знаєте, в 90-х роках минулого століття багато болгар емігрувало до країн Західної Європи та США у пошуках кращого життя. Адже тоді ситуація в країні була дуже важкою. Сьогодні ж спостерігається зворотна тенденція: деякі з емігрантів повертаються в рідні краї. Тому що кожен болгарин, незалежно від того, наскільки добре та забезпечено він живе в іншій країні, мріє колись повернутися на батьківщину. Але, я думаю, такі ж почуття притаманні всім людям, незалежно від своєї національної приналежності.

– Яке місце в сьогоднішньому житті Болгарії посідають імена людей, яких у широкому сенсі слова можна назвати визволителями на шляху свого народу до незалежності і які, так чи інакше, мають відношення до України. Такі, наприклад, як класик болгарської літератури Іван Вазов, який жив в Одесі та написав тут кращий зі своїх романів «Під ярмом», або перший ректор Софійського університету Теодор Балан, який також народився під Одесою?

– Як відомо, перша болгарська держава була заснована в далекому 681 році. Болгари добре пам'ятають про це, як і всю свою давню історію та культуру. За більше, ніж 1300 років державності, Болгарія дала світу багатьох великих синів і дочок, які внесли гідну лепту в історію, літературу, мистецтво рідного краю.

Думаю, вашим читачам буде цікаво дізнатися, що не тільки великі імена Івана Вазова і Теодора Балана пов'язані з Україною. Вихованцями Болградської гімназії були свого часу болгарський революціонер і національний герой Ангел Кинчев, прем'єр-міністр Болгарії Олександр Малинов, наші генерали Данило Ніколаєв, Олімпій Панов і багато інших. В Одесі жив і працював великий поет і революціонер Христо Ботев.

Власне, переплетення доль у житті наших народів простежуються з далекого минулого. Коріння сучасних теплих двосторонніх стосунків сягає часів Київської Русі і Першого болгарського царства, за прийняття християнства і розповсюдження слов'янської писемності на сьогоднішніх землях Болгарії та України.

– Рильський монастир — святе місце всієї християнської церкви. Наскільки сильний його вплив на сьогоднішнє відродження національних або зведення нових духовних святинь і центрів Болгарії?

– Рильський монастир — це вічний духовний символ Болгарії. Створений у 30-х роках Х століття болгарським ченцем-відлюдником Йоаном Рильським, він перетворився в опору болгарської самосвідомості за часів Візантійського й Османського рабства.

Яскравим підтвердженням міжнародного визнання його історичної, культурної та художньої цінності стало внесення монастиря у 1983 році до Списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Сьогодні, Рильський монастир — це пізнавальний, культурний і туристичний центр, на який покладена відповідальна місія: виховання сучасного та майбутнього поколінь у глибоко гуманному дусі, продовження справи монастиря, заснованого болгарським святим Йоаном Рильським.

Якщо проведемо паралель з Україною, то для вас такою найсвятішою обителлю є Києво-Печерська лавра. Думаю, що такі символи, як Рильський монастир і Києво-Печерська лавра, завжди повинні нагадувати нам, що віра наша єдина, вона вчить поважати і любити свого ближнього, сприяти єднанню наших народів і їх духовному зростанню.

Розмову вів Володимир СТУПАК, журналіст.

Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро».

Серпень 2010.

Екскурсії до Болгарії від «Першого екскурсійного бюро»