Надзвичайний і Повноважний Посол Фінляндії в Україні Крістер МІККЕЛСОН: «УСПІХ ФІНСЬКОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ВИЗНАЧИЛИ БІБЛІОТЕКИ І СИСТЕМА ОСВІТИ»

Майже сто років тому ми жили в одній державі. Сьогодні нас − Україну і Фінляндію − розділяють не тільки роки, але й пристойна дистанція в рівні життя народів. Адже Фінляндія нині − одна з найбільш розвинених країн світу з високим рівнем доходу на душу населення. І хоча її частка у світовому виробництві незначна, але за величиною валового національного продукту на душу населення (понад $20 тисяч на рік) вона посідає одне з перших місць серед країн світу.

Кажуть, що свого добробуту Фінляндія досягла завдяки надзвичайно інтенсивній індустріалізації виробництва, яка в 70-80-х роках минулого сторіччя набула вибухоподібного характеру. За темпами приросту валового національного продукту ця північна країна вийшла тоді на друге місце у світі після Японії.

А успіх цього «вибуху», як стверджують самі фіни, визначили... бібліотеки. Адже саме вони, традиційно надзвичайно популярні в країні, стоять на шляху до високоосвіченої робочої сили і високотехнологічної фінської економіки. Наступну і, мабуть, головну ланку в ланцюжку успіху займає національна система освіти − її визнають чи не найуспішнішою в світі.

Посол Фінляндії в Україні Крістер Міккелсон

Про ці та інші ланки сьогоднішньої нашої давньої «родички» − у розмові з Надзвичайним і Повноважним Послом Фінляндської Республіки в Україні паном Крістером МІККЕЛСОНОМ.

— Пане посол, в один із вересневих днів, до Дня бібліотек в Україні, Ви подарували від імені свого посольства книги дитячим бібліотекам Києва і помітили при цьому, що у Вашій країні бібліотеки вельми популярні, одні з елементів успіху фінського суспільства. Розкажіть, будь ласка, про це докладніше. Хто і як «кермує» у Фінляндії бібліотечною справою?

— Бібліотеки − це частина традиційної фінської культури. Основним фактором тут є те, що в моїй країні завжди цінувалися і цінуються знання. Тому ми віримо в безкоштовність бібліотек для всіх бажаючих їх відвідувати. Тобто бібліотеки повинні бути доступні кожному і завжди бути поряд із нами. Навіть в найвіддаленіші й малонаселені фінські села та хутори систематично приїжджають свіжі книги − для цього існують спеціальні бібліотечні автобуси. Але краще все це побачити своїми очима, так буде набагато переконливіше від будь-якого оповідання...

Нині, коли весь світ перейшов на нові засоби комунікацій, міські та сільські бібліотеки активно і повсюдно впроваджують у свою практику сучасні інформаційні технології. У місцевої влади є на те достатньо прав і фінансових можливостей. Ключовою ланкою тут є те, що бібліотеки − це питання муніципальної самостійності. Тому, я думаю, фінські бібліотеки − найкращі у світі. Я сам великий любитель книг, отже, можу судити про це з певною часткою компетентності.

В Україні, я знаю, теж існують гарні бібліотечні традиції. Тому ми хочемо допомогти їм зміцнити свої позиції в сучасному світі, а також з їх допомогою ширше і краще ознайомити українців з фінською культурою.

— Нещодавно в Україні в черговий раз презентовано фінську літературу, видану українською мовою. На додачу до всесвітньо відомих книг про Мумі-Тролів тепер у нашого читача з'явилася можливість познайомитися з творами одного із засновників національної самоідентичності фінів − Захаріаса Топеліуса, творчість якого, як відомо, тісно пов'язана з основами фінської культури... Наскільки вагома роль у цьому посольства Фінляндії?

— Посольство Фінляндії відіграє в цьому процесі дуже активну роль, але все ж краще цю нашу роль визначати як каталізатор − основна робота здійснюється різними суб'єктами ринку, зокрема, видавництвами й авторами. Мені пощастило: я мав хороших попередників на своєму нинішньому посту, які заклали основу.

І зараз триває робота над черговими проектами. Наприклад, львівська перекладачка Наталія Іваничук нещодавно завершила переклад нової книги про історію Фінляндії, автор якої − молодий професор Генрик Мейнандер. Ця книга українською мовою була представлена широкому загалу й викликала позитивний резонанс у декількох виданнях. Можу порекомендувати − це дуже цікава книга, вона розповість про багато повчальних уроків фінської історії.

Що стосується української літератури, виданої фінською мовою, то, як я розумію, зроблено тут не так уже й багато. Просто мало професійних перекладачів, які могли б зайнятися цією благою справою. Тим не менш гарні приклади є − можу назвати романи Андрія Куркова, перекладені на фінську і шведську мови. А в експозиції Національного музею Тараса Шевченка в Києві зберігається «Заповіт» українського генія в перекладі на фінську мову.

— Якщо книги, бібліотеки − традиційна частина фінської культури, то чим в епоху потужних інформаційних технологій і наданих ними можливостей можна пояснити таку завидну прихильність фінів до друкованих засобів мас-медіа? Адже їх тираж на душу населення − найвищий у Європейському Союзі, та і в усьому світі...

— Читання газет, журналів − теж національна традиція. Це теж частина нашої культури. Якщо хочете − звичка. Всупереч усіляким сучасним технологіям в інформаційному просторі я теж отримую додому свою газету і читаю її за сніданком. Точно так само роблять і багато фінів − при купівлі газет і журналів перевага надається передплаті, а не придбанню їх у кіоску. Тому загальний наклад усіх наших газет (а це, приблизно, 200 найменувань) становить три мільйони екземплярів, значна їх частина виходить щодня.

Звичайно ж, сьогодні у Фінляндії, як і в усьому світі, велику роль відіграють потужні інформаційні технології − кіно, телебачення, Інтернет... Вони міцно влаштувалися на своїх завойованих позиціях. Але в нас усе ще домінують друковані мас-медіа: суспільство не просто традиційно багато читає, воно ще й стимулює читання найрізноманітнішими способами. Наприклад, за допомогою всіляких літературних призів. Основна проблема в іншому: традиційно наші дівчата читають більше хлопчиків. Але ось, скажімо, Гаррі Потер допоміг змінити ситуацію на краще...

— До недавнього часу Україна також відносилася до «країн, де багато читають»... Проте ж, якщо я правильно зрозумів Вас, Фінляндія зуміла раціонально і з великою користю для суспільства розпорядитися традиційною пристрастю своїх громадян до читання. У підсумку, це стало основою створення найуспішнішої у світі, а головне − дуже продуктивної національної системи освіти?

— Основним фактором тут є те, що − так! − у Фінляндії завжди цінувалися й цінуються знання. Протягом століть обдаровані люди мали можливість підвищити свою соціальну мобільність за допомогою навчання. З середини ХІХ століття освітні школи доступні кожному, і вже майже сто років у нас діє система обов'язкової освіти.

Хочу звернути вашу увагу: протягом усього цього часу жінки мають таке ж право на освіту, як і чоловіки. Для подальшої оптимізації навчального процесу використовуються всі доступні для цього ресурси. А всім дітям приділяється пильна увага: найобдарованіші з них займаються за спеціальною програмою, інші дітлахи отримують належну порцію турботи й уваги для гармонійного розвитку своїх здібностей.

Суть усього цього процесу в тому, щоб задовольнити попит на високоосвічену робочу силу у високотехнологічних галузях фінської економіки. До речі, вивчення іноземних мов і більш широке ознайомлення із закордонними культурами також є важливими аспектами національного розвитку. У це вкладаються спеціальні інвестиції. Тому дуже добре й те, наприклад, що в Гельсінському університеті вивчається спеціальна програма по Україні. Це означає також, що у Фінляндії давно вже зрозуміли: є велика країна в центрі Європи − Україна, про яку треба знати якомога більше. У свою чергу, з'явилися нові можливості для вивчення фінської мови в Україні: у низці вузів працюють штатні викладачі, а в Києві функціонує скандинавська школа.

— Як, на Ваш погляд, будуть розвиватися ці культурні, і не тільки, взаємини між Україною і Фінляндією?

— Наші двосторонні зв'язки дуже хороші. Це стосується не тільки культурних, а й цілої низки інших сфер співробітництва. Існує багато спільних можливостей. Гарантією їх успішної реалізації є і те, що Україна − країна із багатим потенціалом і добре освіченим населенням. На цій основі активно розвивається культурний обмін. Але, звичайно ж, він може і повинен бути більш рухливими.

Якщо говорити про економіку, то особисто я дотримуюся такої думки: більш відчутна стабільність у політиці, послідовна правова реформа й добре функціонуюча система судочинства значно поліпшили б можливості для приходу в Україну іноземного бізнесу, зокрема, і фінського.

Особисто я намагаюся пильно спостерігати за всіма цими процесами, помічати, які зміни відбуваються в різних сферах життя вашого суспільства, як живуть прості українці. Звідси − пошуки нових шляхів співпраці між нашими країнами, можливо − допомога в чомусь Фінляндії. З цього приводу існують різні проекти. Ми допомагаємо, наприклад, Донецьку і Луганську, Львівському і Одеському регіонам, а також − безпосередньо деяким українським селам.

— Про яку допомогу Ви говорите?

— Даємо, наприклад, гроші для одеських дітей, які живуть на вулиці... Підтримуємо також деякі недержавні організації, спостерігаємо за динамікою їх роботи. Є кілька, так би мовити, сільських причин для моєї подорожі Україною. Дивлюся на ваші поля: вони, звичайно ж, помітно відрізняються від фінських. У нас не такі великі простори, хоча приїжджому вони здадуться дуже привабливими, а сільські пейзажі − дивовижними. Україна-аграрна приховує ж у собі набагато більші можливості. Я досить добре знайомий із ситуацією у ваших селах − люди там живуть далеко не так, як і місті. Ось кому необхідна екстрена допомога! Власне, про це привселюдно говорять самі українські політики.

— А як живуть фінські селяни?

— До Другої світової війни Фінляндія була переважно аграрною країною, адже промисловість могла похвалитися хіба що лісовим і паперовим виробництвом. Але після війни почалося інтенсивне будівництво новітніх об'єктів індустрії. Поряд із цим ми, як відомо, втратили 10% своєї землі − Карелію, і тамтешні жителі, які традиційно займалися сільським господарством, змушені були переселитися на інші території. То був, можна сказати, початок першої великої імміграції сільських жителів. Незабаром величезна хвиля наших сільських трудівників перебралася до Швеції − там роботи для них виявилося набагато більше, ніж на батьківщині.

Друга хвиля відтоку людей з аграрних територій пов'язана зі вступом Фінляндії до Євросоюзу. Було абсолютно очевидним, що у наших фермерів, якими б знатними вони не були, занадто мало площ для успішної конкуренції на європейському ринку. Тому було прийнято рішення об'єднувати дрібні фермерські господарства, надавати їм державну допомогу, а звільнені від аграрних робіт люди отримали інші спеціальності − в основному, у сфері послуг. Інакше кажучи, в останні кілька десятиліть сільське господарство Фінляндії зазнало значних структурних змін, в ньому зайнята сьогодні дуже незначна частина населення.

— Чи означає це, що вступ Фінляндії до ЄС потяг за собою негативні явища в соціально-економічному житті суспільства?

— Навпаки! І кожен гість Фінляндії може особисто переконатися в цьому. Будучи країною, яка залежить від експорту, але має суспільство, що базується на власних знаннях і високому загальноосвітньому рівні, членство в ЄС стало для нас важливою передумовою залишатися конкурентоспроможною країною у стрімкому світі. Багато експертів вважають, що членство в ЄС стабілізувало фінську економіку, яка до цього була вельми нестійкою і чутливою до змін у зовнішньоекономічній кон'юнктурі. Таким чином, більшості фінських громадян таке членство було вигідним, хоча для декого, особливо в аграрному секторі, воно означало великі зміни. Можна сказати, що аграрний сектор Фінляндії нині знаходиться у процесі пристосування до нових умов. Проте принциповий висновок полягає в тому, що, не увійди Фінляндія в 1995 році до складу ЄС, ми жили б сьогодні як раніше − набагато гірше, ніж сьогодні.

— Про добробут фінів добре відомо. Хоча, здавалося б, частка невеликої Фінляндії у світовому виробництві незначна... Завдяки чому ж вдалося досягти загального скандинавського благополуччя?

— Я б усе-таки не визначав фінське виробництво як незначне... (Посміхається). Але якщо говорити серйозно, то ВВП на душу населення у нас досить високий. Тому що Фінляндія після закінчення Другої світової війни зробила певні зусилля, про деякі з яких я згадував вище, і стала розвиненою країною. Особлива увага приділялася нашим сильним сторонам: освіті та постійному − протягом усього життя − навчанню, а також диверсифікації та інтернаціоналізації виробництва.

Ми давно зрозуміли, що у Фінляндії чотири пори року, але всі вони протікають у суворих північних умовах. Тож найбільшим надбанням і національним багатством для країни стали її люди. Тільки їх витривалість і належна освіта дають можливість виробляти високоякісні товари. Поки що ми зі своїми освітнім рівнем та інноваціями гідно конкуруємо на світовому ринку. Тому, повторюся, всі фіни одержують максимум освітніх послуг − стільки, скільки це можливо. І це найголовніше, що робить держава для постійного підвищення добробуту свого суспільства.

— Фінляндія, як, до речі, й Україна, − країна, орієнтована на експорт і, дійсно, досить успішна на світовому ринку. Досить згадати хоча б один із найвідоміших фінських брендів − телефони мобільного зв'язку «Nokia»...

— Наш уряд і держава в цілому дуже активні в питанні створення умов, необхідних для успішної діяльності компаній. Завдання, в основному, полягає в тому, щоб визначити наші сильні сторони, потреби ринку і потім визначити, яким саме чином задовольняти ці запити.

У цьому сенсі ключовим було свідоме рішення держави, прийняте в середині 90-х років минулого століття, − збільшити обсяг фінансування досліджень і розробок до рівня, що перевищує 3% ВНП. Не менш важливим чинником стала також тісна співпраця бізнесу з університетами. Фінляндія, повторюся ще раз, не може конкурувати з дешевою робочою силою, нам потрібна інша сфера для конкуренції.

Дуже важливо, щоб бізнес постійно отримував інноваційну підтримку. Хоча сам по собі це не дуже швидкий процес. Тим більше він цінний. З цієї точки зору дуже важливим видається і порівняно недавній вступ України до Світової організації торгівлі. Це означає, що ваш бізнес отримав нові можливості й певні правила «гри» на світовому ринку. А що означає цей же факт для фінського бізнесмена? Вибираючи Україні для просування своїх товарів або послуг, він дивиться, перш за все, на умови та правила бізнесу у вашій країні.

— Важко не погодитися з Вами: Фінляндія має вельми повчальний досвід взаємодії між державою та бізнесом.

— Протягом тривалого часу багато стрижневих ресурсів і виробництв у країні − такі, наприклад, як енергетичні та деякі лісопромислові компанії, інші основні виробництва, − належали державі. Однією з причин цьому була спроба заохочувати економічну активність компаній у рамках так званої регіональної політики. В останні десятиліття Фінляндія здебільшого інтегрувалася у світову економіку, розширилися її зв'язки із зовнішнім світом, відповідно скоротилася участь держави в безпосередньому володінні ресурсами і виробництвом.

З іншого боку, участь держави полягає не у володінні цими ресурсами, а, швидше, у необхідності створення умов для успішної роботи підприємств і підприємців. Мова, таким чином, йде про регуляторну систему. А також, скажемо ще раз, великою мірою про освіту та навчання. Питання ставиться таким чином: що потрібно суб'єктам економічної діяльності? Звідси − програма співпраці між державою, бізнесом та університетами. Бізнес повинен сказати, що йому сьогодні необхідно для успішної діяльності. На підставі цього університети зобов'язані коригувати свої наукові та навчальні програми. В нас у даній є сфері хороший досвід.

— Ви згадали про регіональну політику. У чому її особливість, якщо говорити про взаємини між центральним і місцевим рівнями влади?

— Кожне суспільство, природно, розвивається своїм власним шляхом, який залежить від історичних традицій і передумов, природних ресурсів і тому подібного. Одна з основних відмінностей у цій сфері між Фінляндією та Україною полягає в місцевому управлінні. У нас муніципалітети володіють широкими й самостійними повноваженнями: вони піклуються про школи, лікарні, місцевий транспорт і т.п.

З першого січня 2010 року адміністративно Фінляндія поділена на шість губерній плюс автономна провінція Аландські острови, а також 455 комун, яким Конституція забезпечує широке самоврядування. Головною родзинкою тут є те, що, поряд із великими повноваженнями і обов'язками, комуни також мають право встановлювати податки і розпоряджатися отриманими грошима у відповідності з рішеннями місцевої, демократично обраної асамблеї − «ради». Завдяки цьому, а також поділу праці в суспільному секторі, комуни забезпечують своїм жителям високий рівень скандинавського благополуччя.

На ділі це виглядає, зокрема, так: розміри місцевих податків залежать від рівня заробітної плати жителів конкретного регіону. Низькооплачувані працівники вносять до муніципальної казни незначну суму або взагалі нічого не платять. При цьому муніципальні податки між собою не пропорційні, проте кожне місто чи округ працює в приблизно однаковому податковому полі − від 16 до 20%. Крім того, слід відзначити, центральна влада також розподіляє кошти муніципалітетам з державного бюджету за певною системою, встановленою законом.

— Починаючи з 60-х років минулого століття, так звані «фінські будиночки» стали для багатьох українських селян на кшталт палички-виручалочки, без них до певного часу важко собі було уявити міського дачника. Надійність, продуманість у плануванні та довговічність «фінських будиночків» витримали випробування часом. Які тенденції моди і традицій переважають в нинішній забудові фінських сіл чи селищ для відпочинку? Чим нині Фінляндія прагне здивувати українців?

— Будиночки з колод і філософія, яка криється за ними, дуже популярні й нині. Багато людей все ще будують такі будинки − технологія будівництва з колод проста і практична. Особливо в районах озер, де такі будиночки традиційні. На морському узбережжі й на архіпелазі житло зовсім інше. Але гостям Фінляндії скрізь однаково подобається відпочивати. Ну, а самі, як ви кажете, «фінські будиночки» ще продаються в Україні. Хоча я якось побував на виставці і бачив чим більше цікавляться сьогодні ваші «дачники»: це високо комфортні й великих розмірів проекти. Вони помітно відрізняються від традиційних фінських. Наші літні будиночки, як правило, маленькі, в них не обов'язково повинні бути туалет або гаряча вода...

Втім, зроблені з колод будинки − лишень частина фінської архітектури. Нещодавно ось Україну відвідав міністр житлового господарства Фінляндії. За його участі відбувся великий семінар з архітектурних питань, екологічного планування міст, енергозберігаючих технологій у будівництві. На багатьох його зустрічах мова також йшла про можливі муніципальні реконструкції та перебудови в будівельній сфері України. Словом, Фінляндія має у своєму розпорядженні досить привабливу базу для співпраці, яка здатна помітно перевершити філософію знайомого вам «фінського будиночка».

— А як щодо фінських лазень? Чи відвідуєте Ви їх у Києві? Наскільки вони у нас фінські по суті?

— На жаль, я не відвідував у Києві жодних інших лазень, крім однієї − тієї, що знаходиться в нашому посольстві. В офісі у нас дійсно є фінська сауна. Вона залишилася з тих часів, коли частина приміщення посольства займала резиденція посла. Доводилося, проте, паритись у ваших карпатських саунах. Що тут сказати? Дійсно є багато приємних речей у нашій буденності, які ріднять фінів та українців...

І все ж, наскільки мені відомо, у фінських виробників дерев'яних саун справи в Україні йдуть досить добре. Але, думаю, краще все-таки спробувати фінську лазню в самій Фінляндії.

— Побувати у Фінляндії мріють багато українських дітей. Точніше, вони хочуть погостювати у Санта Клауса, який живе у фінській Лапландії. Він сам запрошував наших діточок, коли побував в Україні...

— Ми, фіни, теж схильні вірити, що Санта Клаус живе в селищі Корватунтурі в Лапландії. Він дійсно приносить радість і щастя дітям. Тому не тільки фінські дітлахи, а й дівчатка, і хлопчики з усього світу шлють йому листи і незмінно отримують вдячні відповіді. Санта тримає слова і якщо щось вирішує, то воно неодмінно збувається. Так було й рік тому, коли наш Санта Клаус відвідав Україну. На столичному Майдані його зустрічали 60 тисяч маленьких українців, Санта побував також в гостях у дітей-інвалідів у їхніх школах-інтернатах... Я сам батько і дідусь, тому з великим розумінням і радістю спостерігав тоді радісні усмішки київських дітлахів.

Однак ми, дорослі, розуміємо, що Санта Клаус − це, звичайно ж, казка, а його селище в Рованіємі − приватний бізнес. Але, погодьтеся, Санта Клаус − символ, який варто, так би мовити, експортувати. Не випадково ж у нашого Санти є конкуренти − в різних країнах його приписують собі. Але ми впевнені, що Санта-Клаус живе все-таки в Лапландії. (Посміхається). Тому наш уряд підтримує його як один із фінських брендів.

— На пам'яті українців і недавній візит в нашу країну Президента Фінляндії Тар'ї Халонен, що став великою подією у взаєминах двох наших держав. Що означає він для Фінляндії? Яких змін у двосторонніх відносинах слід очікувати у зв'язку з цим?

— Візити на високому рівні, в принципі, переслідують дві мети: вони або є свідченням добрих відносин, або допомагають вирішувати майбутні великі завдання. Візит Президента Халонен, як такий, є яскравим прикладом вищесказаного.

Відносини між нашими країнами хороші, але ми сподіваємося інтенсифікувати їх у різних напрямках. Для цього є взаємні бажання і можливості, а також існують об'єктивні передумови. Ну, ось хоча б один такий приклад. У цілому, наші торгові взаємини перебувають на досить хорошому рівні: щорічний товарообіг до недавнього часу становив 600 мільйонів євро. Хоча зараз через економічну кризу ця цифра дещо зменшилася. Але, по-перше, 90% товарообігу − це фінський експорт. По-друге, він мало впливає на інвестиційну політику − на відміну від торгівлі, обсяг інвестицій з Фінляндії в Україну незначний, і в цій сфері поки не спостерігається ніякої стабільності. Створюється враження, що фінські інвестори, − і не тільки, до речі, вони, − досить обережні. Принаймні, сьогодні в Україні існують деякі бар'єри для іноземних інвестицій, у тому числі й із нашої країни... Ми, звичайно ж, були б раді бачити поліпшення у цій сфері.

Розмову вів Володимир СТУПАК, журналіст.

Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро».

Травень 2010.

Екскурсії до Фінляндії від Першого екскурсійного бюро