Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.uaТел. +38 (044) 207-12-55Ліцензія туроператора АГ №580812Карта сайту

Дніпропетровська набережна.
 
+38 (044) 207-12-55
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Дніпропетровська набережна.
Неділя, 24 Березня 2019

Меню

Новини Культури > Екскурсія до Чернобиля?! Запросто!!!

Контрольно-пропускний пункт «Дитятки»

Едуард ДОКС,
слідопит.

Спеціально для
«Першого екскурсійного бюро».

Екскурсії до Чорнобильської зони відчуження діють не перший рік, хоча в МНС ці поїздки воліють називати «дослідними». Складність відвідування зони в тому, що агентство із громіздкою назвою «Чорнобильінтерінформ» при МНС виставляє ціни, які нерідко відлякують навіть іноземних туристів із їх тугими гаманцями. Поміркуйте самі: вартість такої подорожі з Києва для однієї людини починається з 400 доларів, для двох − приблизно 450. Разом із тим, до зони можна потрапити за допомогою кількох туристичних компаній, які, збираючи великі групи, значно знижують ціну. З однією з них ми і помандрували в зону відчуження...

Відстань від Києва до Чорнобиля по трасі 131 кілометр, і дорогою наш гід історик Олександр Анісімов докладно розповідає про історію станції і про те, що сталося на ній 23 роки тому. Через деякий час прибуваємо на КПП «Дитятки», де після перевірки документів потрапляємо в Чорнобильську зону.

Чорнобиль

Незважаючи на те, що слово Чорнобиль сприймається в усьому світі, як прокляте місце і символ найбільшої техногенної катастрофи в історії людства, саме місто живе. «Чорнобиль сьогодні відрізняється від аналогічного українського містечка лише тим, що тут немає дитсадка, школи, лікарні-стаціонару, кінотеатру, загсу, пологового будинку та суду. А все інше у нас є» − розповідає місцевий гід, Сергій Чернов, який працює в «Чорнобильінтерінформі». В тутешньому будинку культури на свята навіть влаштовують концерти. У Чорнобилі працюють спортзали, магазини, бібліотека, готель, кафе-бар. Тут діють також метеостанція, санстанція, відділ СБУ, прокуратура, райвідділ міліції. Є навіть гурток художників. У місті працюють вахтовим методом понад чотири тисячі осіб. У понеділок їх привозять автобуси з Києва, а в четвер забирають. Ті, хто живуть в більш віддалених районах, працюють тут по 15 днів, а 15 днів відпочивають удома.

Найбільшим підприємством зони залишається Чорнобильська АЕС. Тільки на ній працюють близько 3000 чоловік. Усі вони проживають у Славутичі, місті поза зоною, і добираються на роботу електричкою.

Самосели

Людей, які живуть у селах зони, на свій страх і ризик, називають самоселами. Їх у всій зоні залишилося сьогодні не більше 300 чоловік. Держава допомоги їм не надає, але в кожного є город. Вони вирощують овочі та фрукти. Багато хто тримає курей, свиней, корів. Одна людина тримає пасіки. Крім того, люди живуть з лісу і з річки. Ті, кому здоров'я дозволяє, збирають гриби та ягоди, ловлять рибу. Всі вищезазначені промисли тут категорично заборонені, але, за словами Чернова, влада вже давно заплющила на це очі і дозволяє людям гідно дожити віку.

Люди тут живуть в основному немолоді. Наймолодшому чоловікові 51, а найстаршій бабусі, яка нещодавно померла, було 94 роки. А 11 років тому в зоні народилася дівчинка. Кажуть, на вигляд цілком здорова і приваблива дитина. Так як тут школи немає, її возять на заняття до Іванкова. За словами Чернова, її батьки цілком освоїлися з підвищеною цікавістю репортерів до власної дитини, і, принаймні, для зарубіжних гостей відразу називають таксу: п'ятихвилинна фотосесія дівчинки − 100 доларів!

Тваринний світ

За 23 роки після аварії дуже змінився склад тваринного світу зони, що перетворилася на природний заповідник. Зараз тут проживає близько 200 видів птахів і тварин, занесених до Червоної книги. Причому, з'явилися види, яких до аварії не було. Але якщо дикі коні Пржевальського були завезені сюди людиною і добре прижилися в зоні, то, наприклад, орли та рисі з'явилися тут самі по собі. У тутешніх табунах коней Пржевальського по кілька жеребців − вони захищають кобил і молодняк від вовків. Дикі кабани часто бігають тут вулицями і дворами. Їх сліди − розриту землю − виявляємо прямо під будівлею «Чорнобильінтерінформу», де їх підгодовують. Виїжджаючи з Чорнобиля, з вікна автобуса помічаємо ціле стадо диких кабанів і навіть встигаємо сфотографувати. Соми в річці Прип'ять і ставкоохолоджувачі станції, за словами Чернова, досягають двох з половиною метрів (згідно з останнім повідомленням із зони, найбільший сом був нещодавно виловлений невідомими рибалками). З мутацій помічена тільки одна: дощові хробаки, що традиційно є гермафродитами, в Чорнобильській зоні розділилися на самців і самок. Завозили в Чорнобильську зону й зубрів, але вони тут не прижилися.

Станція та місто Прип'ять

ЧАЕС і місто Прип'ять знаходяться у 10-ти кілометровій зоні. Тут, на відміну від 30-ти кілометрової зони, проживання категорично заборонене. І якщо на станції працюють люди, то абсолютно спорожніле місто атомників справляє лиховісне враження. Протягом 23 років мародери тягнуть звідси все, що тільки можна продати. Вулиці поступово перетворюються в гаї, дерева проростають усередині будинків. Олександр Анісімов розповів як тут, у центрі Прип'яті, завернувши за ріг, раптом наткнувся на велетенського лося. «Біг потім дуже довго» − весело згадує він. Разом із тим відвідини Прип'яті чимось схожі на переміщення у 1986 рік на машині часу. У СРСР, країну, якої більше немає. У місцевій школі ми знаходимо підручники, за якими навчалися 30 років тому, газети «Правда» з передовицею про М. С. Горбачова, «Вчительську газету». Олександр Анісімов демонструє казна-звідки вийнятий журнал шкільної їдальні, де останнім записом значиться меню учнів 26 квітня. У дитячому садку осиротілі ляльки сумно сидять на шафках і підвіконнях, нібито чекаючи своїх уже дорослих господарів...

У майстерні художників виявляємо величезні портрети Громико, Алієва і Устинова, а також виборчу урну з гербом УРСР. У міському парку, поруч з атракціонами приземлялися вертольоти, які гасили пожежу в реакторі. Радіоактивні плями від них залишилися на асфальті й понині, радіометри тут зашкалюють і сьогодні.

Єврейська історія Чорнобиля

Чорнобиль, що уперше датується в літописі 1193 роком, був досить відомим і до аварії. Відповідно до літописів тут полювали київські князі.

Крім найзнаменитішої у світі атомної станції, спорожнілого міста-примари Прип'яті та зграй диких тварин, які переміщаються по закритій зоні у найрізноманітніших напрямках, а також незайманої радянської символіки, в Чорнобильській зоні є кілька цікавих об'єктів, що мають безпосереднє відношення до єврейської історії.

Сам Чорнобиль був великим єврейським центром. Згідно із записами в общинній книзі, у 1884 році в Чорнобилі проживало 6559 євреїв, що удвічі перевищувало решту населення містечка. А крім того місто було особливо знамените династією своїх рабинів Тверських. Багатьом читачам, напевно, запам'яталася фраза із оповідання «Раббі» в нетлінній бабелівській «Конармії»: «Шакал стогне, коли він голодний, у кожного дурня вистачає дурості для зневіри, і тільки мудрець роздирає сміхом завісу буття...». Це речення, що відбиває, деякою мірою, концепцію хасидизму, письменник вкладає в уста житомирському раббі Мотале, за словами автора, останньому раббі з Чорнобильської династії. Рабини з династії Тверських прийшли з Чорнобиля і в інші навколишні містечка, такі наприклад, як Сквира і Коростень, де очолили хасидські общини.

Сьогодні в Чорнобилі можна відвідати огел над могилами, судячи з усього, перших із чорнобильських цадиків. Цей будиночок був побудований на старому єврейському кладовищі ще у 1990 році, зусиллями рабина Лейзера Суркіса, що служив на той час у Вінниці, який і відшукав старі могили. На дверях будиночка напис на івриті від руки: «Раббі Аарон та сини». Сюди іноді приїжджають паломники-хасиди. (Ключі від будиночка знаходяться в тутешньому агентстві «Чорнобильінтерінформ», яке відає прийомом усіх без винятку відвідувачів зони).

У Чорнобилі збереглися і вулички з характерними будиночками, як у картинному єврейському містечку, тільки картину псують зарослі густої рослинності навколо.

Ще одна визначна місцева пам'ятка це двоповерхова синагога. За радянських часів у ній розташовувався військкомат і тому на паркані перед фасадом будівлі впадає в око червона зірка. На сьогоднішній день це напевно єдина у світі культова будівля, «прикрашена» символом Червоної Армії. Цікаві відчуття єврейських призовників, які проходили в цій будівлі медкомісію, знаючи про його первісне призначення. Кажуть, що колись у Чорнобилі було близько 20 синагог, але єдина, яка вціліла, − це колишній радянський військкомат...

Серпень 2009.