Владимир Тарасюк - журналист, специально для «Первого экскурсионного бюро»
К Новому году получил я поздравительную открытку от приятеля из Закарпатья. После теплых пожеланий добра и счастья следовала приписка: «Обрати внимание на конверт, в который вложена эта открытка…».
На конверте же угадывался характерный облик карпатского крестьянина, шагающего по скалистому берегу горной речушки, а рядом – надпись: «Памятник почтальону Федору Фекете». Так открылась мне трогательная история об этом человеке, которому носят письма дети и влюбленные…
.jpg) |
|
О нем, почтальоне Фекете, многие годы напоминает его землякам и гостям карпатского края отлитая из чугуна памятная плита в размере 104 x 60 см.
Она похожа на раскрытый конверт и закреплена на церковной стене в селе Турьи Реметы.
На «клапане» этого «конверта» изображен бодро шагающий крестьянин с сумкой через плечо, обутый в лапти, одетый в узкие штаны, плотную шерстяную накидку – карпатскую гуню и широкополую шляпу.
Под портретом, собственно, на самом «конверте», – надпись: «FEDOR FEKETA Вь Память Приязности, Тверезности, Чесности и Послоужности Посла Феодора Фекета, померъ Р.Б. 1838».
|
| Первая дань памяти почтальону – чугунная плита на церковной стене в селе Турьи Реметы |
|
|
Родился же Федор Фекета в здешних краях в далеком 1789 году. А когда в родном селе Турьи Реметы образовалось литейное производство, постоянно нуждающееся в интенсивном почтовом обмене, Фекета на долгие годы стал одной из центральных его фигур.
|
Пешком, с той самой сумкой через плечо, во все времена года и в любую погоду – при любых обстоятельствах он непременно преодолевал горный путь в 25 с лишним километров до Ужгорода. Там, на улице с нынешним на званием «Собранецкая», в доме № 5, который, кстати, сохранился до наших дней, располагался когда-то пункт обслуживания каретно-почтовой линии Будапешт — Кошице — Львов. Фекета получал корреспонденцию и возвращался обратно.
Как-то, переходя по скользким камням реку, Федор упал в ледяную воду, заболел и 18 марта 1839 года (а не 1838, как указано на памятной доске) умер от воспаления легких. Похоронили его на сельском кладбище у церквушки. Кладбище это можно увидеть и сегодня, а вот могилы почтальона там уже нет. Лет через 10—15 после смерти Фекеты она оказалась под церковью, когда расширяли территорию храма.
|
.jpg) |
| |
Двухметровая скульптура Фекеты в Перечине |
Сегодняшние земляки Федора предполагают: когда еще в те, давние годы впервые встал вопрос о некоем воссоздании могилы Посла, односельчане и работники чугунолитейной фабрики, несколько запамятовав точную дату его смерти, решили увековечить добрую память о своем славном земляке – отлить и прикрепить к стене храма специальную плиту. Выполнить основную работу, вероятно, доверили талантливому мастеру-литейщику – словаку Юрию Фортуне.
Так в Турьих Реметах появился художественно-исторический объект национального значения.
Уникальность его в том, что посвящен он простому почтальону – реальному, конкретному человеку. Правда, во Франции тоже есть скульптурное изображение почтового связиста. Но появилось оно значительно позже да и посвящено не человеку, а голубю — кавалеру боевого ордена, который в годы Первой мировой войны, будучи раненным, донес в окруженный под Верденом форт важное сообщение.
Однако то, еще пушкинских времен, первое и скромное увековечение в металле простого крестьянина все же не осталось незамеченным, оно выдержало испытание временами, а почтальон-современник Пушкина не теряет популярности и в наши дни. Благодаря землякам и коллегам-почтовикам в ноябре 2004 года в районном центре края – Перечине установлена двухметровая скульптура работы заслуженного художника Украины Михаила Беленя из Ужгорода. Через годы и столетия бронзовый Фекета все также перешагивает из камня на камень, преодолевая горный поток.
Единственный в небольшом городке, установленный, к тому же, на открытом пространстве, памятник сразу же привлек к себе внимание, стал популярным и в чем-то даже обрядовым. Даже из самых дальних сел округи сюда приезжают свадебные пары, чтобы оставить у ног Почтальона письма со своими заветными пожеланиями. Особенно много таких писем появляется здесь в февральские дни, когда влюбленные празднуют День Святого Валентина. Сотни своих посланий добрым людям и Всевышнему, как тоже повелось уже с недавних пор, приносят в «сумку Фекеты» и ребятишки в День Святого Николая.
 |
|
Между тем, оказывается, память о почтальоне Фекете достойно почтили не только закарпатские, но и киевские, и московские его коллеги.
В разное время ему посвящались эмиссии маркированных конвертов: четыре московские – в 1979, 1984, 1985 и 1989 годах, а также одна пока украинская эмиссия – в 2003-м.
Сродни почтовым миниатюрам, они также имеют бесценное свойство – путешествовать по миру и оставаться в архивах и коллекциях всей планеты.
|
|
«Конверт Фекеты» из киевской эмиссии 2003 года
|
|
|
Праправнук почтальона, кандидат филологических наук, бывший доцент Ужгородского университета Иван Фекета, исследуя свою родословную, не только уточнил дату рождения и смерти необычного предка, но и собрал немало иных сведений и материалов о нем – конверты, карточки, документальные и художественные произведения, газетные вырезки. Интерес представляют и сведения о потомках сельского почтальона домарковой эпохи почтовой связи. В их числе хозяйственники, врачи, деятели науки и культуры, в частности: Юзуф Фекета — театральный режиссер, Владимир Фекета — доктор биологических наук, действительный член Нью-йоркской Академии наук…
Видимо, все идет к тому, что через некоторое время (быть может, к предстоящему 225-летию со дня рождения) на родине украинско-европейского почтальона Фекеты откроется музей его имени. У входа в него, наверняка, будет установлена огромная сумка почтальона – для тысяч новых писем, которые сделают нас добрее и богаче, а нашу жизнь – лучше.
февраль 2010 года.
11.12.2011 Адреса зимних праздников
Михаил Кальницкий - историк, исследователь киевской старины.
Специально для "Первое экскурсионное бюро" .
Зимой традиционный календарь содержал целую вереницу примечательных дат. Наши предки-киевляне чуть ли не каждые несколько суток могли найти в святцах разнообразные поводы, чтобы отметить текущий день.
04.12.2011 Започаткування аптекарської справи у Києві
Євген Скибін, гід-перекладач "Перше ексукрсійне бюро", киянин.
Започаткування аптекарскої справи у Києві. Перша вільна аптека німецької династії Бунге, аптека-музей на Притисько-Микільській вулиці.
27.11.2011 Первісток. Як втілювалася в життя ідея вітчизняного тракторобудування
Володимир ТАРАСЮК, журналіст. Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».
На книжковій полиці погляд торкнувся призабутої, але доволі популярної колись книги "Діти Арбату" - не тільки й не стільки заради цікавості звертаються люди до минувшини, багатьох хвилюють події давні так само, як сьогоднішні проблеми й турботи. Поміж розумних, сміливих тлумачень та суджень про помилки в колективізації сільського господарства Країни Рад натрапив на помилку самого автора: "Ми свій перший трактор випустили в 1930 році..."
25.11.2011 Прогулянка фінансовими скрижалями
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З тих пір, як у Києві сформувався повноцінний економічний організм, почало працювати на повну силу і його «серце» — банківська система. Років півтораста тому банківські контори в місті легко було порахувати на пальцях. З тих часів збереглося чимало значних будівель колишніх банків; деякі з них до цих пір не втратили свого призначення і продовжують у своїх стінах зберігати і примножувати мірило праці, товарів і послуг — гроші.
20.11.2011 Аскольдова могила: «царство білого мармуру» і Божа благодать
Наталія ЧЕРНЕЦЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський Печерськ — місце особливе, дивне своєю старовиною: колиска російського православ'я Києво-Печерська лавра, одна з найбільших у Європі фортеця, аристократичні Липки... Але є тут і абсолютно особливі куточки, можливо, менш помітні, але з неймовірно сильним київським колоритом, з унікальною аурою столичної старовини. Саме до таких місць сміливо можна віднести Угорське урочище, більше відоме нині як Аскольдова могила.
13.11.2011 Вільний дух слободи
Лариса САЛІМОНОВИЧ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
За Харковом стійко закріпився імідж крупного індустріально-наукового центру, де сухувато-діловий стиль життя домінує в усьому – в історії, архітектурі, культурних традиціях і навіть характері городян. До певної міри це так і є. Вільний дух переселенців із Наддніпрянщини ніби перевтілився у сухувату раціональність заради більшої стійкості. Але якщо глибше познайомитися з історією міста або пройти його старими вулицями з путівником у руках, то з’явиться відчуття зовсім іншого простору – відкритого й вільного, де легко приживаються нові ідеї.
09.11.2011 Від проспекту Карла Маркса — до собору Нотр-Дам
Станіслав ШВЕДУН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Дніпропетровськ, без сумніву, один із найкрасивіших обласних центрів України. Вражає він і місцем розташування — в широкому місці річки Дніпро, і розмірами — охоплює багатокілометрову територію, і, безумовно, неповторністю своїх вулиць, центральна і, разом з тим, найстаріша з яких — проспект Карла Маркса (до 1923 року Катеринославський). Ширина майже п'ятикілометрового проспекту — 88 метрів, на 17 метрів (!) більше, ніж знаменита пам'ятка Парижа Єлисейські Поля.
28.09.2011 Аполлон, слоник, «Дружба народів»
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
На початку Хрещатика, поряд із Європейською площею, над зеленим схилом дніпровського берега простягається Хрещатий парк. Це місце здавна з-поміж інших вирізняли незвичайний рельєф, мальовничі панорами, різноманітність паркових споруд, а також встановлені на спеціальних майданчиках скульптури. Правда, з плином часу одні тутешні статуї зникали, а замість них з'являлися інші. Пригадаймо найбільш характерні з них, що залишили слід на зображеннях різних років.
21.09.2011 «Чорна перлина» Львова
Софія КИЇВСЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Вибудувана під кінець епохи Ренесансу, ця розкішна каплиця на одній із центральних площ Львова — гімн мистецтву скульпторів, художників і різьбярів по каменю, що створили справжній шедевр. Ось уже 400 років прикрашає столицю Західної України каплиця Боїмів — знатного угорського роду, чиї представники прославилися не лише в історії міста, а й в історії світовій.
10.09.2011 Колиска українського просвітництва
Вікторія НАЙДА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Коли в не такі вже й давні роки в побуті з'явилася 500-гривнева купюра, зображення на її лицьовій і зворотній сторонах виявилися присвячені Києво-Могилянській академії – найстарішому навчальному закладу Україні. На лицьовій стороні – великий український філософ Григорій Сковорода, один із найвідоміших випускників академії. На звороті – силует Старого академічного корпусу на Контрактовій площі в Києві. Будівлі, в якій народилося, вистояло і примножилося українське просвітництво.
24.08.2011 З піснею до Європи: «Амазонка Євробачення» Руслана Лижичко
Максим ФРІДМАН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З 2004 року Україна щовесни завмирає біля екранів телевізорів: проходить європейський пісенний конкурс, відомий як Євробачення. У нашої країни мрія — виграти його ще раз, поки не забувся феєричний смак тієї потужної і блискучої перемоги 16 травня 2004-го, коли наша співвітчизниця Руслана Лижичко посіла перше місце на цьому музичному змаганні.
05.08.2011 «П'ятий елемент» за «мільйон доларів»: чарівна киянка Мілла Йовович
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Її повне ім'я в різних джерелах пишеться по-різному. Вірніше, сказати, не ім'я, а імена. Міліца Богданівна (а ще точніше — Боргієвна) у російській та українській традиції, Міліца Наташа у традиції чорногорській — по батькові, мила дівчинка Міла і голлівудська рятівниця людства Мілла — все це наша київська уродженка на прізвище Йовович.
31.07.2011 Столичний театр оперети
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський академічний театр оперети уже відзначив своє 75-річчя.
А починалося все в далекому 1934-му році, коли в будівлі по Червоноармійській, 53 був організований стаціонарний колектив — прямий попередник нинішнього Театру оперети. Називався він тоді Київський державний театр музичної комедії. А в наступному році почалися його виступи.
30.07.2011 Гігант із Житомирщини: найвища людина планети живе в Україні
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Гігантський зріст — тяжкий тягар для його власника. Як і всяка природна аномалія, надвисокі люди привертають увагу, часом нездорову. І часто не проти відмовитися від непотрібної слави і метушливої штовханини навколо себе, хочуть жити, по можливості, нормальним життям. Так хоче і Леонід Стадник — найвища людина планети, його зріст сягає 257 см — а може вже і вище.
25.07.2011 Золотий вік української фотографії
Олександр ТРАЧУН, історик вітчизняної та зарубіжної фотографії
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Небайдужий погляд на розвиток української фотографії (1839-2008) свідчить, що золотий вік її припадає на 1887-1915 роки. Фотографія прийшла в Україну влітку 1839-го (Львів, Я. Глойзнер). У Києві та Одесі перші фотографи з’явились у першій половині 1840-х, у Харкові — 1851 року. У стартові десятиріччя відбувалося становлення вітчизняної фотографії, створення мережі професійних фотоустанов. Окрім звичайної побутової зйомки портрету та пейзажу, з’явилися паростки документальної та наукової фотографії.
Почтальон Фекета
