З Мишка — все як на долоні

Наталія РОЗУМНА, журналіст.
Спеціально
для «Першого екскурсійного бюро».

Не найвища, але, безумовно, найвідоміша гора Криму — вулкан, що не прокинувся, — Аю-Даг. У чому ж її привабливість, чим приманює вона до себе людей, що зробило її настільки популярною? Розгадати таємницю Ведмідь-гори допомагає нам команда археологів-краєзнавців «Пілігрим».

Меморіальний комплекс
Святого Іоанна Готського

Екскурсантів, які вирішили доторкнутися до життя та історії Аю-Дага, благословляє на цю цікаву справу образ Святого Іоанна, єпископа Готського, покровителя Партеніта. Меморіальний комплекс і базиліка на місці розкопок заснованого у VIII столітті Іоанном Готським монастиря святих Апостолів Петра і Павла — перша духовно-релігійна святиня, яка збирає на Аю-Дазі сотні прочан. Вона розташована біля підніжжя гори, практично під серцем Медведя.

План храму-базиліки	Меморіальний комплекс Святого Іоанна Готського

Розкопки руїн монастиря

Іоанн Готський — уродженець і покровитель Партенітської землі, найактивніший борець з іконоборчою єрессю, посіяною імператорами з династії Ісавр, яка охопила весь християнський світ у VIII столітті. У 80-ті роки VIII століття, змінивши хрест на меч, Іоанн Готський очолив повстання жителів країни Дорі (частина гірського Криму і передгір'їв) проти експансії Хозарського каганату. Похований у заснованому ним монастирі св. Апостолів Петра і Павла, де й розташовується нині меморіал. Причислений до лику святих у IX столітті. Його шанують православні й католики.

Руїни монастиря були виявлені в 1871 р. (розкопки вели Д. М. Струков і о. Микола (Клопотович). Храм-базиліка був майже повністю розкопаний у 1907 р. М. І. Репніковим на кошти власниці партенітських земель М. Г. Раєвської. Після 1917 р. рештки храму піддавалися руйнуванням, були засипані землею і дивом частково вціліли під час будівництва санаторію «Крим». Робота над меморіалом почалася в 1996 р. зі встановлення пам'ятника. З 1998 р. археологічні дослідження проводяться Державним Ермітажем (Санкт-Петербург) під керівництвом С. Б. Адаксіна.

Галявина Ай-Констант

Базиліка на галявині Ай-Констант Флора і фауна Аю-Дага досить різноманітна Плавець дельфіна

Храм монастиря св. Костянтина й Олени на висоті 125 м — друга археологічна цінність і духовна реліквія Аю-Дага. Храм у вигляді однонефної базиліки був споруджений у XIV столітті на фундаменті храму VIII-IX століть. А на галявині біля храму, що отримала назву Ай-Констант, людина обжилася, за даними досліджень, ще у VII-VI тисячолітті до Різдва Христового! Ймовірно, тодішні люди вміли краще розпізнавати місця, які нині називають енергетично сприятливими.

Костянтин I Великий був Римським імператором у 306-337 роках. У 313 р. прийняв так званий Міланський едикт, що зрівняв у правах християн з язичниками. Імператор ініціював церковний собор у м. Нікеї, який установив «Нікейський символ віри», заснував Константинополь (сучасний Стамбул). Перед смертю Костянтин I Великий прийняв хрещення.

Олена, дочка шинкаря, перша дружина імператора Констанція I Хлора, мати Костянтина I Великого, була християнкою. Згідно з переказом, за її ініціативою проводилися розкопки на місці розп'яття Ісуса Христа, в результаті був виявлений хрест, на якому римляни розіп'яли Ісуса Христа.

Прихильники езотерики, магії та чаклунства стверджують, що на галявині Ай-Констант спостерігається особлива концентрація потоків космічної енергії. Ця теорія давно загальновідома. Вона притягує на Аю-Даг, як магніт, найрізноманітніших людей: від відомих політиків та артистів до фанатиків альтернативних релігій. Тут проводять свої хорали маги і чорнокнижники, просять у Духа гори зцілення хворі та немічні, загадують найнеймовірніші бажання ті, хто вірять у силу Космічного Розуму. Подейкують, що шабаші відьом у Вальпургієву ніч теж мали місце бути на енергетичній галявині. Що ж, кожному воздасться по вірі його. Одне точно: гора неодмінно і жорстоко карає за погані слова і злі думки, що оскверняють її схили. Причому негайно. А за чисті помисли і світлі почуття Аю-Даг винагороджує зміцненням сил, поліпшенням здоров'я, благополуччям і успіхами.

Храм монастиря св. Костянтина й Олени відомий науці з XVIII століття. Мабуть, звідси, в 20-і рр.. XIX століття граф Воронцов вивіз дві мармурові колони, які знаходяться нині в Алупкінському палаці. Підтвердження цього — сліди грабіжницького розкопу, знайдені археологами, винна пляшка та лом XIX століття.

У 1999 р. галявина почала вивчатися археологами Кримської філії Інституту Археології НАНУ під керівництвом І. Б. Тесленко.

Підйом з боку Партеніта до снаги всім бажаючим

Галявина Клісури

Ще одна базиліка розташована на одній із Замкових галявин (сучасна назва Оглядова галявина) на висоті 233 м. Особливість обох однотипних християнських базилік Ведмідь-гори — в розташуванні входу з південної сторони. На галявинах, проглядаються також руїни оборонних стін. Колись загальна довжина укріплення сягала 1350 м, а висота стін — до семи метрів. Можливо, там була резиденція єпископа Готії, бо вже дуже ретельно вона охоронялася. А пізніше на її місці якимись світськими феодалами був облаштований «замок безчестя» для любовних утіх з юними красунями, для яких фінал розваг був смертельним. Закінчилося це безчинство, як свідчить легенда, після особистого втручання єпископа Іоанна Готського. Згодом гора завалила гніздо зла та розпусти камінням й стерла його з плеча Ведмедика.

Грот у бухті

Бухта Панаїр

Чимось розгнівати Дух Аю-Дага примудрялися і мешканці храму-монастиря, що діяв з XII століття в бухті Панаїр («Панаїр» — традиційне престольне свято кримських греків). Ділянка, яку займав монастир, обживалася з X століття. У XII-у там будується храм. У XIV-XV століттях монастир зазнав перепланування. Причина — часткове руйнування приміщень у результаті землетрусу або каменепаду. Центральна споруда монастиря — одноапсидний храм, розміром 7,2 м на 3,8 м, орієнтований по лінії схід-захід (з незначним зміщенням на південь).

Монастир у бухті Панаїр — не єдине свідчення потужних каменепадів на Аю-Дазі. На західному схилі гори, в 1963 р., виявлено поселення, наполовину знищене обвалом скелі. Двічі монастир завалювало валунами в результаті землетрусу. Другий раз, у XV столітті, став останнім: із джерел зникла питна вода, і пішли геть ченці.

І таке траплялося в історії гори не один раз. Вода то наповнювала джерела і водоводи Аю-Дага, то зникала. Співставивши періоди тектонічної активності й періоди проживання людей у гірських поселеннях, вчені дійшли висновку, що вода зникала саме після рухів земної кори. Мабуть, Мишко втомлюється від людської суєти на його боках, не витримує і ледь помітно зітхає. Цього досить, аби струсити із себе людей і все з такими труднощами зведене ними. Але Мишко добрий, він впадає у розпач від скоєного, і животворна вода в його жилах знову з’являється на два-три століття...

Руїни монастиря Краєвид із вершини

Мис Монастирський

У середні віки існував монастир і на мисі Монастирському. Історики і географи в античну епоху іменували таврами племена, які мешкали на Південному Березі Криму. Історик Геродот, що жив у V столітті до Різдва Христового, писав: «У таврів існують такі звичаї: вони приносять у жертву Діві мореплавців, які потерпіли корабельну аварію, і всіх еллінів, кого захоплять у відкритому морі, в такий спосіб. Спочатку вони вражають приречених кийком по голові, потім тіло жертви, за словами одних, скидають із кручі в море, бо святилище стоїть на крутій скелі, голову ж прибивають до стовпа. Інші, втім, погоджуючись щодо голови, стверджують, що тіло таври не скидають зі скелі, а віддають землі. Богиня, якій вони приносять жертви, за їх власними словами, це дочка Агамемнона — Іфігенія».

Можливо, колись гора подарує світу сенсацію і підтвердить припущення про те, що саме тут розташовувалося святилище Богині Діви. Один із найбільш романтичних епізодів трагедії Евріпіда «Іфігенія в Тавриді», а саме — викрадення сином героя Троянської війни Агамемнона Орестом і його другом Піладом статуї Богині Діви, можливо, стався тут, так як вважається, що святилище Богині Діви розташовувалося десь на цьому мисі гори Аю-даг. Археологам ще належить робити відкриття на цьому мисі. Так що шанувальникам античності на Аю-Дазі теж є чим зайнятися.

На початку XX століття поряд із мисом була побудована дерев'яна застава і спостережний пост. Мабуть, пов'язано це з тим, що в затишних бухтах біля Монастирського мису знаходили місця для своїх справ і оборудок контрабандисти. «Контрабандистська стежка» веде на Аю-Даг із бухти Гишір-лиман (ліворуч внизу від вершини) через сідловину мису.

«Контрабандистська стежка» не заростає і понині. Почасти завдяки ентузіастам, які не лінуються її топтати в пошуках красивих пейзажів, найчистішої морської води і безлюдних пляжів.

Верхнє (кільцеподібне) укріплення

Верхнє укріплення

Маршрут пішохідної екскурсії Аю-Дагом з екскурсоводом «Пілігрима» закінчується на висоті 300 м. Під час неї можна дізнатися все про мешканців Ведмідь-гори зі світу флори і фауни, і навіть зі світу тонких матерій, поглинути масу інформації про Партеніт і його околиці, оцінити роль, яку відіграла в житті курорту сім'я Раєвських. Але шукачі вражень обов'язково дійдуть туристичною стежкою до висоти 550 м, щоб побачити одну із найбільш загадкових пам'яток Аю-Дага — Верхнє (кільцеподібне) укріплення. Укріплення з дев’ятьма баштами охоплює територію у три із чвертю гектара. 693 метри стін, імовірно, — справа рук таврів. Але поки що стосовно цього пам'ятника питань набагато більше, ніж відповідей. Загалом кажучи, археологи всіх країн, об'єднуйтесь!

Звичайно ж, розповісти все й одразу про таємничу візитку ПБК неможливо. Мишко напевно закличе нас до себе знову. Тому — «до побачення, наш ласкавий Ведмедику, до побачення, до нових зустрічей».

Крим.

Серпень 2010.