Алла Шевчук – журналіст, спеціально для «Першого екскурсійного бюро».
|
Відроджена споруда стародавньої папірні
|
Про що розповів старий млин
Ще донедавна мало хто цікавився занедбаною спорудою старого водяного млина у райцентрі Радомишль, що на Житомирщині. Тим часом саме завдяки йому Радомишль вписав одну з найяскравіших і найбагатших сторінок у прадавню історію цього краю.
Проте ще донедавна далеко не кожен навіть з місцевих жителів знав про справжню історичну цінність цієї непересічної пам’ятки, а також про те, що саме тут уперше в історії південно-західної Русі було започатковано виробництво паперу. Власне, як свідчить історія, радомишльська папірня дала поштовх розквіту книгодрукування у Києво-Печерській лаврі.
|
Дослідники стверджують: на той час папірня була доволі потужним підприємством, тутешнє виробництво повністю забезпечувало потреби друкарні Києво-Печерської Лаври впродовж XVII-XVIII сторічч. Опікуном папірні і самого містечка був архімандрит Києво-Печерського монастиря Єлисей Плетенецький, про що говориться в панегірику, складеному на його честь О.Миторою і надрукованому в 1618 році: «Не мнєй свєдчит Радомисль, з ним Городок сполнє, як доми в них божії збудувались гойнє».
Можемо пересвідчитися в цьому, перечитуючи сучасника Плетенецького - Захарія Копистенського, а саме проповіді 1618 року, де він констатує: Плетенецький закладає «коштом немалим на подивенє в том краю як річ небувалую» папірню на річці Тетереві під Радомишлем. А Михайло Возняк у своїй «Історії української літератури» пише про архімандрита лаврського, що «першою книжкою з нової друкарні випущено (при кінці 1616 або поч. 1617) "Часословець", перший підручник тодішньої шкільної науки — «яко да исполънится требованіє єже в училищах в православном градЂ КієвЂ и в прочих"».
Українські історики М.Грушевський, І.Крипянкевич, І.Огієнко в своїх історично-дослідницьких працях неодноразово звертаються до історичних подій тієї доби і конкретно згадують про містечко Радомисль (Радомишль) та папірню.
Навколо Радомисльської папірні виникло село, яке дістало назву Папірня і було самостійною адміністративною одиницею аж до 60-х років ХХ століття, коли з’єдналося з Радомишлем і стало його передмістям. А діяльність папірні припадає на період піднесення Радомисля у першій половини ХVII століття. Це пояснюється відродженням православної церкви та релігійно-культурним пробудженням Києва за часів Є. Плетенецького, Й.Борецького та П.Могили.
Папір у радомисльській папірні, як відзначає дослідник Ф. Тітов, не відзначався занадто високою якістю, він був доволі темним, сіруватого відтінку, однак - дуже міцним. Про високу ж продуктивність папірні свідчить те, що лаврська друкарня швидко стала найпродуктивнішою в Україні. Упродовж перших восьми років свого існування вона видала книг більше, ніж їх було надруковано по всій Україні. Видавалася переважно теологічна література та книги для повсякденного церковного вжитку. На кожному книжковому аркуші проглядались філігранні водяні знаки з гербом Єлисея Плетенецького.
У цьому контексті варто зазначити, що діяльність Плетенецького з розбудови церковного та культурного життя українського суспільства в першій чверті ХVII ст. високо цінувалася сучасниками. За словами 3.Копистенського, він був «батьком не тільки для Лаври, але й всього українського народу».
|
Нове життя древньої папірні
На початку 2007 року відома українська родина Богомолець-Шеремєтьєвих придбала у Радомишлі приміщення закинутого старовинного млина, аби створити в ньому музей української домашньої ікони. Детальніше ознайомлення з історією будівлі розкрило й призабуті історичні факти. А саме те, що у 1612 році на цьому місці на гранітній скелі, що омивається річкою Микою, була заснована перша в Центральній Україні паперова фабрика Києво-Печерської лаври. Папірня була зруйнована під час козацьких повстань, а в ХІХ ст. на її руїнах збудували млин.
Власники, як відомо, - люди високоосвічені. Тож вирішили вони відновити історичну справедливість і вдихнути в культурну пам’ятку історії нове життя – відтепер тут розташовуватиметься музей-маєток родини Богомолець-Шеремєтьєвих, за кошти якої відбувається капітальна реконструкція приміщення і прилеглої території.
|
Скульптурна композиція на честь фундатора паперової фабрики архимандрита Єлисея Плетенецького
|
Уже до сьогодні відновлено більше двох тисяч квадратних метрів споруди: вежа і три крила будівлі поступово перетворюються на виставково-культурний центр. В одному з приміщень буде відтворено унікальну технологію ручного виготовлення паперу з рослинної сировини. Невдовзі кожен з гостей музею-маєтку зможе спробувати власноруч виготовити папір за стародавньою технологією.
Відновлена також трапезна з піччю-каміном, завершуються роботи у концертній залі на 150 місць (вона пройшла акустичну експертизу та відповідає найвищим європейським стандартам). Після завершення реставрації у виставкових залах будівлі буде створений перший у світі Музей української домашньої ікони. В його експозиції виставиться унікальна колекція українських домашніх ікон Ольги Богомолець, яка нараховує понад 5 тисяч експонатів, зокрема і старовинні військові карти та раритети часів Козаччини із зібрання Олексія Шереметьєва.
Реконструкція пам’ятки вже обійшлася власникам споруди у понад мільйон гривень. Найбільше утішає те, що в древніх стінах розташовуватиметься не "заїжджий двір" з vіp-номерами чи елітний нічний клуб, а унікальний музейний комплекс, який органічно вписується у старовинні інтер'єри папірні.
У жовтні минулого року на території етнопарку «Радомишльська папірня», так тепер іменується облагороджена меценатами територія колишньої папірні, за ініціативи родини Богомолець-Шеремєтьєвих встановлено пам’ятник фундатору паперової фабрики архимандриту Єлисею Плетенецькому. Його відкриття було приурочене до 385-ї річниці від дня смерті видатного діяча української історії та культури. Церемонію освячення провів предстоятель Української православної церкви Блаженнійший Митрополит Володимир.
Пам’ятник – то робота канадського скульптора Владислава Волосенка, в якому увіковічнено фігуру монаха, що сидить у кам'яному човні зі свічею, а перед ним лежить розгорнута книга. Човен символізує земний шлях людини, який вона має пройти, а розгорнута книга – знання. Скульптурну композицію встановлено при березі річки Міки, яка з обох боків омиває Папірню. Для укріплення цієї унікальної споруди, розміщеної на поверхні водойми, було облаштовано спеціальний фундамент.
Мине ще зовсім небагато часу і етнопарк «Радомишльська папірня» запросить до себе усіх бажаючих торкнутися унікальної культурної пам’ятки із сивої давнини. Але вже й сьогодні, кожен, хто приїздить до Радомишля, має нагоду прогулятися довкола неї, а заодно й помилуватися чудовим довкіллям, познайомитися із сучасними досягненнями містечка - нинішній Радомишль органічно поєднує в собі майже незайману красу поліської природи та сучасні надбання цивілізації.
11.12.2011 Адреса зимних праздников
Михаил Кальницкий - историк, исследователь киевской старины.
Специально для "Первое экскурсионное бюро" .
Зимой традиционный календарь содержал целую вереницу примечательных дат. Наши предки-киевляне чуть ли не каждые несколько суток могли найти в святцах разнообразные поводы, чтобы отметить текущий день.
04.12.2011 Започаткування аптекарської справи у Києві
Євген Скибін, гід-перекладач "Перше ексукрсійне бюро", киянин.
Започаткування аптекарскої справи у Києві. Перша вільна аптека німецької династії Бунге, аптека-музей на Притисько-Микільській вулиці.
27.11.2011 Первісток. Як втілювалася в життя ідея вітчизняного тракторобудування
Володимир ТАРАСЮК, журналіст. Спеціально для «Першого екскурсійного бюро».
На книжковій полиці погляд торкнувся призабутої, але доволі популярної колись книги "Діти Арбату" - не тільки й не стільки заради цікавості звертаються люди до минувшини, багатьох хвилюють події давні так само, як сьогоднішні проблеми й турботи. Поміж розумних, сміливих тлумачень та суджень про помилки в колективізації сільського господарства Країни Рад натрапив на помилку самого автора: "Ми свій перший трактор випустили в 1930 році..."
25.11.2011 Прогулянка фінансовими скрижалями
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З тих пір, як у Києві сформувався повноцінний економічний організм, почало працювати на повну силу і його «серце» — банківська система. Років півтораста тому банківські контори в місті легко було порахувати на пальцях. З тих часів збереглося чимало значних будівель колишніх банків; деякі з них до цих пір не втратили свого призначення і продовжують у своїх стінах зберігати і примножувати мірило праці, товарів і послуг — гроші.
20.11.2011 Аскольдова могила: «царство білого мармуру» і Божа благодать
Наталія ЧЕРНЕЦЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський Печерськ — місце особливе, дивне своєю старовиною: колиска російського православ'я Києво-Печерська лавра, одна з найбільших у Європі фортеця, аристократичні Липки... Але є тут і абсолютно особливі куточки, можливо, менш помітні, але з неймовірно сильним київським колоритом, з унікальною аурою столичної старовини. Саме до таких місць сміливо можна віднести Угорське урочище, більше відоме нині як Аскольдова могила.
13.11.2011 Вільний дух слободи
Лариса САЛІМОНОВИЧ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
За Харковом стійко закріпився імідж крупного індустріально-наукового центру, де сухувато-діловий стиль життя домінує в усьому – в історії, архітектурі, культурних традиціях і навіть характері городян. До певної міри це так і є. Вільний дух переселенців із Наддніпрянщини ніби перевтілився у сухувату раціональність заради більшої стійкості. Але якщо глибше познайомитися з історією міста або пройти його старими вулицями з путівником у руках, то з’явиться відчуття зовсім іншого простору – відкритого й вільного, де легко приживаються нові ідеї.
09.11.2011 Від проспекту Карла Маркса — до собору Нотр-Дам
Станіслав ШВЕДУН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Дніпропетровськ, без сумніву, один із найкрасивіших обласних центрів України. Вражає він і місцем розташування — в широкому місці річки Дніпро, і розмірами — охоплює багатокілометрову територію, і, безумовно, неповторністю своїх вулиць, центральна і, разом з тим, найстаріша з яких — проспект Карла Маркса (до 1923 року Катеринославський). Ширина майже п'ятикілометрового проспекту — 88 метрів, на 17 метрів (!) більше, ніж знаменита пам'ятка Парижа Єлисейські Поля.
28.09.2011 Аполлон, слоник, «Дружба народів»
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
На початку Хрещатика, поряд із Європейською площею, над зеленим схилом дніпровського берега простягається Хрещатий парк. Це місце здавна з-поміж інших вирізняли незвичайний рельєф, мальовничі панорами, різноманітність паркових споруд, а також встановлені на спеціальних майданчиках скульптури. Правда, з плином часу одні тутешні статуї зникали, а замість них з'являлися інші. Пригадаймо найбільш характерні з них, що залишили слід на зображеннях різних років.
21.09.2011 «Чорна перлина» Львова
Софія КИЇВСЬКА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Вибудувана під кінець епохи Ренесансу, ця розкішна каплиця на одній із центральних площ Львова — гімн мистецтву скульпторів, художників і різьбярів по каменю, що створили справжній шедевр. Ось уже 400 років прикрашає столицю Західної України каплиця Боїмів — знатного угорського роду, чиї представники прославилися не лише в історії міста, а й в історії світовій.
10.09.2011 Колиска українського просвітництва
Вікторія НАЙДА, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Коли в не такі вже й давні роки в побуті з'явилася 500-гривнева купюра, зображення на її лицьовій і зворотній сторонах виявилися присвячені Києво-Могилянській академії – найстарішому навчальному закладу Україні. На лицьовій стороні – великий український філософ Григорій Сковорода, один із найвідоміших випускників академії. На звороті – силует Старого академічного корпусу на Контрактовій площі в Києві. Будівлі, в якій народилося, вистояло і примножилося українське просвітництво.
24.08.2011 З піснею до Європи: «Амазонка Євробачення» Руслана Лижичко
Максим ФРІДМАН, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
З 2004 року Україна щовесни завмирає біля екранів телевізорів: проходить європейський пісенний конкурс, відомий як Євробачення. У нашої країни мрія — виграти його ще раз, поки не забувся феєричний смак тієї потужної і блискучої перемоги 16 травня 2004-го, коли наша співвітчизниця Руслана Лижичко посіла перше місце на цьому музичному змаганні.
05.08.2011 «П'ятий елемент» за «мільйон доларів»: чарівна киянка Мілла Йовович
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Її повне ім'я в різних джерелах пишеться по-різному. Вірніше, сказати, не ім'я, а імена. Міліца Богданівна (а ще точніше — Боргієвна) у російській та українській традиції, Міліца Наташа у традиції чорногорській — по батькові, мила дівчинка Міла і голлівудська рятівниця людства Мілла — все це наша київська уродженка на прізвище Йовович.
31.07.2011 Столичний театр оперети
Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослідник київської старовини
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Київський академічний театр оперети уже відзначив своє 75-річчя.
А починалося все в далекому 1934-му році, коли в будівлі по Червоноармійській, 53 був організований стаціонарний колектив — прямий попередник нинішнього Театру оперети. Називався він тоді Київський державний театр музичної комедії. А в наступному році почалися його виступи.
30.07.2011 Гігант із Житомирщини: найвища людина планети живе в Україні
Інеса БЛЮМ, журналіст
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Гігантський зріст — тяжкий тягар для його власника. Як і всяка природна аномалія, надвисокі люди привертають увагу, часом нездорову. І часто не проти відмовитися від непотрібної слави і метушливої штовханини навколо себе, хочуть жити, по можливості, нормальним життям. Так хоче і Леонід Стадник — найвища людина планети, його зріст сягає 257 см — а може вже і вище.
25.07.2011 Золотий вік української фотографії
Олександр ТРАЧУН, історик вітчизняної та зарубіжної фотографії
Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»
Небайдужий погляд на розвиток української фотографії (1839-2008) свідчить, що золотий вік її припадає на 1887-1915 роки. Фотографія прийшла в Україну влітку 1839-го (Львів, Я. Глойзнер). У Києві та Одесі перші фотографи з’явились у першій половині 1840-х, у Харкові — 1851 року. У стартові десятиріччя відбувалося становлення вітчизняної фотографії, створення мережі професійних фотоустанов. Окрім звичайної побутової зйомки портрету та пейзажу, з’явилися паростки документальної та наукової фотографії.
Відроджується папірня Києво-Печерської Лаври
