Київський меморіальний будинок-музей Михайла Булгакова 
 |
 |
 |
 |
| Ганна Ковальчук у ролі Маргарити | Кіт Бегемот | Фасад будинку-музея М. Булгакова | Михайло Булгаков |
Найвідоміший літературно-меморіальний музей української столиці. Він присвячений «київському Булгакову». Одночасно цей музей на другому поверсі особняка по Андріївському узвозу присвячений і родині письменника, що жила тут з 1906 по 1919 роки, і літературним «відображенням» його героїв у романі «Дні Турбіних».
Цікаве саме вирішення експозиції: вона зроблена двокольоровою. Стикаються ніби два світи - справжній і книжковий. Справжні речі родини Булгакових чергуються з білими моделями, муляжами втрачених предметів побуту, міфічних, «літературних» рис інтер'єру. Історії двох родин - Булгакових і Турбіних, історії автора та його героя переплітаються в просторі декількох кімнат...
Меморіальне і літературне середовище сплітаються тут в дивні вузли, розширюючись до «п'ятого виміру» - і тоді шафа стає дверима «недоброї» московської квартири, яка водночас - двері в квартиру київську, в справжній кабінет господаря будинку.
І ще раз зміщується простір під час подорожі по музею - і тоді ми бачимо зірки, які марилися герою «Білої Гвардії» Олексію Турбіну, бачимо язики полум'я, що намагаються спалити невгасимі рукописи, і спостерігаємо, як над усім цим валить великий сніг, впадаючи в кімнату нібито навпростець з космічного простору...
Творчу і інтелігентну атмосферу, що панувала в сім'ї Булгакових, чудово ілюструє відроджена традиція чаювань на веранді будинку, в яких можуть взяти участь усі бажаючі.
 |
| Людмила Губіанурі |
Директор музею Людмила ГУБІАНУРІ:
«ЗАПРОШУЄМО ДО ЧАЮ
НА «БУЛГАКІВСЬКУ ВЕРАНДУ»...»
Торік літературно-меморіальному музею М. О. Булгакова у Києві виповнилося 20 років. Розташувався він, як відомо багатьом шанувальникам творчості Михайла Булгакова, у будинку № 13 на легендарному Андріївському узвозі. Тут Михайло Опанасович жив зі своїми батьками з 1906 до 1919 року. Парадоксально, але факт: незважаючи на величезну популярність творчості великого майстра, на сьогодні – це єдиний у світі музей, де зібрано булгаківські реліквії. Творцем і його першим директором став Анатолій Кончаківський. Саме його колекція склала основу експозиції нинішнього музею.
|
Рішення про створення літературно-меморіального музею Михайла Булгакова в Києві було офіційно прийняте ще 1989 року. Але лише в 1993-му музей почав приймати відвідувачів. Увесь цей час шанувальниками творчості Булгакова велася дуже активна пошукова робота. І якщо б не величезний ентузіазм і самовіддача Анатолія Петровича Кончаківського, Кіри Миколаївни Питоєвої-Лідер і багатьох інших любителів творчості Булгакова, напевно, ми ще довго не мали б можливості відвідати музей Булгакова. Так, наприклад, А. П. Кончаківський був особисто знайомий з першою дружиною Михайла Опанасовича – Тетяною Миколаївною Лаппа. Йому вдалося переконати Тетяну Миколаївну передати в експозицію музею справжні речі чоловіка. Також багато оригіналів були передані музею Кирою Миколаївною Питоєвою-Лідер, батько якої листувався з сестрою М. Булгакова Наталією Опанасівною. Крім того, чимало речей передала в музейну експозицію племінниця Михайла Булгакова, нащадки булгаківських друзів, меценати.
Багато років будинок № 13 на Андріївському узвозі нічим особливим не відрізнявся від сусідніх. Але 1967 року в популярному тоді журналі «Новый мир» був опублікований нарис київського письменника Віктора Некрасова «Дом Турбиных». Саме так, на прізвище вигаданих булгаківських літературних героїв – сім’ї Турбіних – відтоді й почали називати кияни Будинок № 13. Сьогодні – це вже не просто будівля, це Будинок-легенда і, як стверджують працівники музею, головний його експонат.
 |
 |
 |
| В експозиціях музею | ||
Саме тому дуже серйозно підійшли до організації реставрації будівлі, де в квартирі № 2, на другому поверсі, жила родина Булгакових. Будинок був збудований 1877 року і на момент початку реставраційних робіт перебував у аварійному стані. Реставратори ж повинні були зберегти вцілілі речі родини Булгакових і, незважаючи на постійний дефіцит будівельних матеріалів, провести відновлювальні роботи у досить жорсткі терміни. Але найголовніше – творці музею ставили завдання максимально точно відновити будинок, у якому мешкали Булгакови. Тому, реставруючи будівлю, спиралися на збережені документи особистих зібрань і державних архівів Києва. Реставраторам пощастило зберегти деякі оригінали: пічні кахлі, паркет у двох кімнатах, частину парадних сходів, віконні та дверні ручки.
Ідея створення Будинку двох родин: Булгакових і Турбіних лягла і в основу концепції створення самого музею. Автором концепції «Будинку Турбіних» стала завідувач науково-дослідного сектору музею Кира Миколаївна Питоєва-Лідер. Їй вдалося поєднати в музеї два різних простори. Булгаківський простір – це оригінальні збережені речі родини. А простір Турбіних – ілюзорно, всі ці предмети забарвлені у білий колір і немовби заміщають втрачені булгаківські. Таким чином, разом вони повністю відтворюють обстановку родини Булгакових. Три кімнати в квартирі: вітальня, медичний кабінет і їдальня. За призначенням вони збігаються в Булгакових і в Турбіних. Інші чотири різняться. Це й зрозуміло, адже родина Булгакових утричі більша за родину Турбіних.
 |
 |
| Михайло Опанасович Булгаков | Фото родини Булгакових |
За багато років копіткої роботи працівників музею колекція збільшилася в десять разів, а експозиційний матеріал – у двадцять і налічує сьогодні близько 2800 експонатів, із них близько 500 – оригінальні. Дивують не так цифри, як той факт, що чимало років культура в нашій країні фінансується за залишковим принципом. Але, поспілкувавшись із співробітниками музею, розумієш причини такого зростання: тут працюють, у доброму сенсі цього слова, фанати своєї справи. У колективі – 25 співробітників, усі вони справжні професіонали своєї справи, у кожного свої наукові теми, свої горизонти.
|
|
 |
| Вітальні будинку Булгакових |
Однією з головних відмінних особливостей музею є відсутність екскурсоводів. За словами директора музею Людмили Губіанурі, за багато років роботи вже склалася своєрідна традиція – відвідувачі приходять ніби на ім'я наукового співробітника. Творці музею Анатолій Петрович Кончаківський, Кира Миколаївна Питоєва-Лідер свого часу сформували в колективі особливо теплу атмосферу, що заохочує до творчості. Цієї «лінії творчої свободи» дотримуються в колективі й нині. Поспілкувавшись із співробітниками, розумієш, що стосунки в Будинку дуже теплі й щирі і, напевно, більше схожі на родинні, ніж робочі. Цьому сприяв, як стверджують працівники, і сам будинок. Кажуть, що тут витає особлива аура. Та й для того щоб по-справжньому зрозуміти, перейнятися творчістю Майстра, співробітники намагалися буквально пропустити через себе булгаківські цінності й родинні традиції. Адже родина Опанаса Івановича Булгакова була віруюча, тому темі духовного начала приділялася особлива увага.
Як кажуть музейні працівники, що більше вони заглиблювалися в уклад життя Булгакових, то більше змінювалися і традиції самого колективу: пішли в небуття 8 березня і 23 лютого. Але з'явилися булгаківські свята: Дитяче Різдво, Великдень. Мама М. Булгакова, розповідають у музеї, була великою майстринею влаштовувати дитячі свята, що, загалом, не дивно, адже в родині було семеро дітей. Тому щороку в музеї готують оригінальну програму для дітей, розповідають, наприклад, чим же, власне, Різдво відрізняється від Нового року.
А ще на основі збереженого інтер'єрного фото Великоднього столу Булгакових тут і тепер на Великдень намагаються «вживу» максимально відтворити той самий стіл, що на фото. І відвідувачі музею протягом Великоднього тижня можуть не лише прийти на екскурсію, а й скуштувати пирогів, власноруч спечених жіночою половиною співробітників.
Щомісяця 13 числа тут улаштовуються журфікси, такі як свого часу влаштовувала родина Булгакових. Відмінність лише в тому, що Булгакови організовували журфікси кожної непарної суботи місяця. Кожен такий журфікс по-своєму унікальний і неповторний, тут збираються однодумці, неодмінно звучить жива музика.
|
.jpg)
Чи не головним своїм завданням тут вважають те, щоб розповісти світові: Михайло Булгаков багато років жив і творив саме тут, у Києві, а не в Москві. Адже в Москві досі навіть музею Булгакова фактично немає. Лише два роки тому було ухвалено рішення про його створення, нині ж москвичі ведуть лише пошукові роботи, збирають колекцію.
Окрема тема – многотрудні зусилля співробітників музею з пошуку грошей на розвиток експозиції та колекції музею. Хочете вірте, хочете ні, але приємно дивує той факт, що ніхто з них не нарікає на державу і не чекає манни небесної. По-перше, співробітники заснували доброчинний фонд «Сприяння діяльності літературно-меморіального музею М. Булгакова». Кожен охочий може надіслати власні кошти на розвиток музею.
По-друге, вивчивши міжнародну музейну практику, тут вирішили теж працювати в нових формах – намагаються самостійно знаходити кошти на свій розвиток. По знання співробітники звернулися до іноземних колег і пройшли відбірний тур на участь у Голландській музейній програмі «Матра», завдання якої – розвиток музеїв світу. Після низки навчальних тренінгів, копіткої роботи над різними завданнями директор музею отримала диплом «Музейний менеджмент», а цілий ряд співробітників – сертифікати на участь у програмі.
Крім того, кілька років тому Американська торгова палата рекомендувала музей Міжнародному фонду «You can», який надає гранти на найкращі проекти в найрізноманітніших галузях діяльності. Важко повірити, але серед маси різношерстих проектів проект музею «Булгаківської веранди» потрапив до десятки найкращих, і музей отримав грант у 10 тисяч доларів США. Ці гроші дали змогу музею повністю збудувати «Булгаківську веранду», де відтворена обстановка часів дев'ятнадцятого століття: столовий посуд, меблі і т. ін. Співробітники склали меню, самостійно заготовляють ягоди, трави, які використовують для приготування цілющих чаїв. Самі ж вони варять варення, печуть пироги. І найголовніше: після захоплюючої екскурсії усе це можуть спробувати відвідувачі музею. Тут їх радо зустріне «мама Булгакова» – жінка-волонтер, від якої віє теплом і домашнім затишком.
Отакий він, київський літературно-меморіальний музей Булгакова, – креативний, сучасний і дуже-дуже привітний.
Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро».
Лютий 2010.
