Театри Києва

 У репертуарі театру - понад півсотні п'єс. Вас чекає зустріч з виставами Дж. Россіні, Г. Доніцетті, Ш. Гуно, Д. Чимароза, А. Хачатуряна, М. Скорульського, Дж. Пуччіні, М. Равеля, Ж. Бізе, Л. Мінкуса. Для глядачів прозвучить музика М. Лисенка та С. Гулака-Артемовського, П. Чайковського та Н. Римського-Корсакова, О. Бородіна і Б. Лятошинського, М. Мусоргського і С. Прокоф 'єва.

Генеральний директор –
художній керівник театру Петро ЧУПРИНА:
«ТУТ ВЕЛИКА МАГІЯ МУЗИКИ І ТАНЦЮ
ПІДНІМАЄ ВСІХ НАС У СВІТ ВИЩИХ МАТЕРІЙ... »
(Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»)

Один з найвідоміших українських театрів виник 1920 року у Вінниці. Очолив його видатний український митець Гнат Петрович Юра. Відкриття театру відбулося 28 січня 1920 виставою «Гріх» відомого письменника і державного діяча В. Винниченка. За тодішнім віком виконавців це була трупа молодіжна. До неї входили відомі згодом актори: А. Бучма, І. Гірняк, А. Добровольська, М. Крушельницький, Ф. Барвінська, П. Нятко, та інші.

Художній керівник театру,
народний артист України Богдан СТУПКА:
«Якщо одна людина після вистави вийшла трішки кращою,  —
то театр має право на існування»
(Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»)

Згідно з концепцією нинішнього директора театру Богдана Струтинського, театр оперети покликаний дарувати глядачеві оптимізм, бути «оберегом», «антидепресантом» для публіки. Тут немає суворого жанрового розподілу — це й оперета, і мюзикл, і опера. А відносно репертуару в театрі зроблений акцент на зразки класичного світового мистецтва.

Гендиректор – художній керівник
Київського національного академічного театру оперети Богдан СТРУТИНСЬКИЙ: 
«КИЇВСЬКА ОПЕРЕТА – ТО КРОК ДО СВЯТА»
(Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»)

Його називають коротко і влучно - «Руська Драма». Історія театру і його трупи виблискує сузір'ям імен, відомих протягом трьох історичних епох - імператорської Росії, СРСР і сучасної України. Як кажуть самі про себе учасники трупи Російського Драматичного, «наш театр завжди був і залишається театром ансамблю».

Художній керівник Театру російської драми
Михайло РЄЗНИКОВИЧ:
«МІЙ ОБРАЗ ТЕАТРУ — ЦЕ ТРАДИЦІЇ, ПОМНОЖЕНІ НА ЧАС»
(Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»)

«Молодий театр» переосмислює відомі твори класики, ламаючи подання про жанри, про «потрібне» і «правильне». Такими є його «Гамлет», «Дядя Ваня», «Ревізор». Сьогодні трупу Молодого театру складають 60 акторів, кожен з яких добре відомий українським глядачам не тільки за виставами Молодого театру, але й за численними телепроектами і кінострічками, в яких задіяні ці артисти в проміжках між виставами і репетиціями.

Художній керівник театру Станіслав МОЙСЕЄВ:
«ТЕАТР ВІДБУВАЄТЬСЯ ЛИШЕ ТОДІ,
КОЛИ ГОСТРО РЕАГУЄ НА ПРОБЛЕМИ СУСПІЛЬСТВА»
(Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»)

Найстаріший ляльковий театр України. Заснований у 1927 році як філія Театру юного глядача. Ініціаторами створення театру були народний артист Олександр Соломарскій та актриса Ірина Дєєва. Але лише через два роки після відкриття театр ляльок був виділений зі складу ТЮГу.

Художній керівник-директор театру Микола ПЕТРЕНКО:
«Лялька в театрі – як намолена в храмі ікона»
(Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»)

Театр на Липках прагне говорити про вічне на одній мові з молоддю, використовуючи в своїх постановках сучасні стилі і напрямки. Особливість театру в тому, що він орієнтований на художні запити всіх вікових категорій - малюків, молоді і старшого покоління. В даний час репертуар налічує понад 30 вистав, які представляють найвідоміших драматургів. В. Шекспір, Ж-Б. Мольєр, П.-О. Бомарше, А. Чехов, В. Набоков, І. Франко, М. Гоголь, М. Твен, Е. Гофман, брати Грімм, О. Ліндгрен, І. та Я. Златопольські, О.Генрі, Леся Українка, Лопе де Вега - такий неповний перелік імен на сьогоднішній афіші Театру на Липках.

Художній керівник
Київського театру юного глядача на Липках Віктор ГИРИЧ :
„НАШ ТЕАТР МАЄ АУРУ СОНЦЯ... ”
(Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»)

Абревіатура «НЦТМ» добре відома в театральному світі України. Це - величезна лабораторія творчого експерименту: не просто театр, а скоріше «театр при центрі Леся Курбаса». У нього немає постійної трупи. Київський театр при центрі Леся Курбаса - це абсолютно різні вистави, актори, режисери, це вільна сцена для театральних експериментів. Тут працюють майстри з різноманітних київських та українських театрів. У Центрі Курбаса грають те, що не завжди можна собі дозволити на «академічної» сцені.

Директор Центру Леся Курбаса,
доктор мистецтвознавства, академік Академії Мистецтв України
Неллі КОРНІЄНКО:
«НАМ ТРЕБА «ПЕРЕВЕРНУТИ» ВСЮ СУСПІЛЬНУ ПІРАМІДУ ЦІННОСТЕЙ…»
(Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»)

Серед інших театрів України Київський державний академічний театр драми і комедії посідає особливе місце. Театр, що виник в кінці 1970-х років, за ці роки набув заслужену полярність у глядачів. Сьогодні в репертуарі театру твори Л. Толстого («Анна Кареніна», реж. Е. Митницький), О. Островського («Я вам потрібен, панове!» за п'єсою «На всякого мудреця досить простоти», реж. Є. Митницький), Ф. Достоєвського («Вічний чоловік», реж. О. Лисовець), Е. Ростана («Таємниця пристрасті пекучої» за п'єсою «Романтики»)...

Художественный руководитель Киевского академического театра драмы и комедии на Левом берегу Днепра Эдуард Митницкий: «МИР НЕ ТАК СТРАШЕН, КОГДА ЕСТЬ ТЕАТР»
(Специально для “Первого экскурсионного бюро»)

Тут перед виставою часто звучить вступне слово, а невеликий і затишний зал чудово сприяє встановленню довірчої і зворушливою атмосфери спілкування з казкою.Тут не просто зроблено крок назустріч дітям, але і сміливо продовжена традиція створення оперних театрів спеціально для дітей. Подібних колективів не так вже й багато у світі. Оперний театр для дітей та юнацтва - це не правило, а виключення, навіть для Західної Європи.

Директор театру Володимир МЕЛЕНЧУКОВ:
«МИ ВІДКРИТІ ДЛЯ БУДЬ-ЯКИХ СМІЛИВИХ ЕКСПЕРИМЕНТІВ»
(Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»)

Відлік концертних сезонів Національна філармонія веде з 1863 року, коли було засновано Київське відділення Імператорського Російського Музичного Товариства. Але музичне життя Києва бурхливо розвивалася вже з початку XIX століття: на знамениті «Контракти» приїжджали з гастролями Ференц Ліст, польські виконавці брати Венявські. При цьому власне філармонічної сцени в Києві довгий час не було. Нинішня будівля також не одразу набуло суто музичну специфіку.

Художній керівник філармонії,
народний артист України Володимир ЛУКАШЕВ:
«НАШУ ФІЛАРМОНІЮ НАЗИВАЮТЬ КУЛЬТУРНИМ ОСЕРЕДКОМ ЄВРОПИ»
(Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»)

Знаходиться в будівлі Миколаївського костелу - шедеврі київської архітектури, творінні великого зодчого, «автора київської архітектурної партитури» - Владислава Городецького. Ніби з середніх віків приплив до нас цей чудовий двощогловий корабель, заплив в долину мілководній київської річки Либідь і став тут - сподіваємося, на віки. Незважаючи на всі перипетії минулого бурхливого століття, костел все так само підноситься над містом - як один з найчудовіших подарунків «київського Гауді», послання нащадкам зі славного початку ХХ століття.

Генеральний директор Національного Будинку
органної та камерної музики України
Тетяна СТАХУРСЬКА:
«Наш орган – один Із кращих органів Європи»
(Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»)

Одна з найцікавіших з архітектури та історії концертних майданчиків столиці. Знаходиться вона у приміщенні колишньої караїмської кенаси - молитовного будинку народу караїмів. Кенаса будувалася великим київським зодчим В. Городецьким і є одним з чудових пам'ятників архітектури і художнього оформлення у Києві.

Директор Будинку актора Вікторія МОСКОВЕНКО:
«ТУТ СХОДИТЬСЯ І НУРТУЄ БАГАТО ТВОРЧИХ ІНТЕРЕСІВ»
(Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»)

Свого часу, покинувши стіни Київського державного академічного російського драматичного театру імені Лесі Українки, заслужена актриса Любов Титаренко створила перший київський приватний театр. Нинішній репертуар театру, перш за все, представлений комедіями сучасних українських та іноземних авторів. Центральна тема усіх вистав, які йдуть на сцені театру «Браво» - відносини між чоловіком і жінкою.

Художній керівник
і прима Київського драматичного театру «Браво» Любов ТИТАРЕНКО:
«ДУМКА ХОЧЕ ТВОРИТИ НАВІТЬ УНОЧІ»
(Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»)

Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я» - перший в Україні ангажементний театр - була створена в 1989 році. З моменту заснування театр очолює народний артист України Олексій Кужельний. У виставах театру беруть участь найкращі актори столичних театрів - народні і заслужені артисти України, а також театральна молодь.

У поточному репертуарі Театру на Подолі - понад 50 спектаклів. Творчий колектив і його художній керівник-директор Віталій Малахов стали лауреатами у 15 номінаціях «Київської пекторалі». У 2006 році театру присвоєно статус «Академічного», а через два роки, у 2008-му, Віталій Малахов став лауреатом Національної премії України ім. Тараса Шевченка в галузі мистецтва і народним артистом України.

Театр був створений в 1980 році як Театр Поезії, проте ім'я «Золоті ворота» отримав на честь давньоруського пам'ятника архітектури, в якому через кілька років після відкриття здійснив резонансну постановку однойменного спектаклю. Так, вперше у вітчизняній театральній практиці, мистецтво театру було успішно пов’язане з мистецтвом історичної архітектури.

Творча вітальня, що носить ім'я великого українського оперного співака Івана Дмитровича Козловського (1900-1993) заснована в 1994 році в рамках заходів щодо увічнення пам'яті великого тенора.На початку 2000-х років творчої вітальні надали приміщення в одному з дворів на вцілілої від військових руйнувань частини Хрещатика. Ремонт приміщення йшов декілька років.

Театр-студія з такою назвою з'явився в 2004 році, як творче об'єднання молодих виконавців сценічних мистецтв. Трупа театру - надзвичайно різнопланова: у ній є артисти оригінально-трюкового жанру, міми та музиканти, хореограф і художники.

У грудні 2009 року, цілком несподівано для епохи кризи, в столиці з'явилася нова театральна сцена - Центр мистецтв «Новий український театр». Вірніше сказати - відновила свою діяльність. Засновник і художній керівник театру - режисер Віталій Кіно, актори - випускники його курсу в Київському театральному коледжі.

Театр названий «сучасним», перш за все, в європейському розумінні - як театр сучасної драматургії, української і зарубіжної. Під «сучасною» маються на увазі не тільки і не стільки п'єси із сучасного життя, а твори, які відображають дихання часу, дух нашої епохи. Не випадково й назва «інтерактивний»: акцент зроблений на співіснування з публікою у взаємозалежному відкритому спілкування ... МІСТ творить живий театр. Саме тому театр називається ще й «молодіжним» - і за віком акторів та режисерів, і за орієнтацією на публіку.

У «Колеса» є два сценічних майданчика. Основний, на 70 місць, розташований на другому поверсі театру. Така камерність приголомшує тих, хто вперше опиняється в театрі: актори перебувають на відстані 2 метрів, і глядачі стають свідками найпотаємніших процесів, що відбуваються на сцені. Другою сценою в «Колесі» вважають... кафе театру. На першому поверсі в домашній атмосфері проходять вистави, які змушують глядачів відчути себе безпосередніми учасниками («Страсті дому пана Г.-П.» О. Пчілки, «Любити, палати і бути таким, як раніше ...» Ж. Беранже) .

Один з найбільш незвичайних київських театрів-студій. Грає «містичну музичну драму і комедію», за визначенням його творців. При цьому частина репертуару - дитяча. Цікаво? Тоді приходьте!

Спочатку на театральний небосхил Києва прилетіла «Чайка». Та, яка «на ім'я Джонатан». Постановка повісті Річарда Баха стала першою виставою, зіграною молодими київськими акторами - випускниками театрального інституту імені Карпенка-Карого на чолі з таким же режиссером - випускником Артуром Артіменьевим в листопаді 1997 року. Так народився новий молодіжний театр, названий «Вільним».

Театр, створений одним з найвідоміших молодих балетмейстерів Європи Раду Поклітару, не можна відділити від імені свого засновника. Ім'я Поклітару пов'язують з найбільш цікавими експериментами і сміливим прочитанням всесвітньо відомих театральних сюжетів, оновленням і збагаченням форми і лексики сучасного танцю. Театр Раду Поклітару як раз і заснований як театр суто авторський, де формування репертуару та художні пріоритети визначаються постановками одного хореографа із власним неповторним стилем.

Ще один яскраво виражений «режисерський» театр Києва. Специфіка театру «Вільна сцена» в тому, що це, в першу чергу, індивідуальний проект однієї людини - режисера Дмитра Богомазова. Він - представник нової генерації вітчизняної театральної режисури, активний пропагандист принципів «антідідактіческого», демократичного театру.

Київський музично-драматичний театр ім. Квітки-Основ'яненка працює в жанрі оперети і музичної комедії. Цей жанр був обраний абсолютно свідомо. Саме оперета так дивно поєднує в собі музику, танець, вокал, гумор, саме оперета вважається найбільш яскравим і зрозумілим жанром, і саме оперета завжди стверджує велику істину - тільки Краса і Любов врятують світ.

Оригінальний і затишний театр, в якому грає трупа, що вийшла з курсу народного артиста України, лауреата Державної премії ім. Т. Г. Шевченка Миколи Рушковського. Власне театр створив старший учень Рушковського - Олександр Крижановський. Актори театру - талановиті професіонали, відкриті до експерименту, вільні і азартні, що грають для півсотні людей так, ніби перед ними - тисячі глядачів. До речі, всі вони також знімаються в художніх фільмах і телесеріалах, є членами Спілки театральних діячів України та Спілки кінематографістів України.

Театр, в якому грають найбільшу кількість моновистав в Києві. Театр одного актора і режисера - і одночасно всіх інших. Адже у нього і назва відповідна - просте і ємне: творець театрального дива - актор – зроблений тут головним, а його індивідуальне розкриття зроблено основою театральної філософії. 

Але театр не замикається виключно на одній лінії нової драми. «Київ» був створений саме як театр музично-драматичний, з широким жанровим діапазоном вистав: драмою, комедіїю, мюзиклом і навіть балетом. Це - універсальний театр, де можуть бути нове прочитання класики і апробація пошуків сучасної іноземної п'єси, камерні вистави і масштабні видовищні дійства.

Ще один лівобережний київський театр. Самий «старий» за стажем з прописаних тут. Відлік свій цей чарівний театру веде з 1981 року, коли з республіканського театру ляльок була відокремлена мала сцена, що стала основою для другого лялькового театру в Києві. На той момент, та й по цей час, Київ - єдина столиця в Східній Європі, і, тим більше, на просторах колишнього СРСР, де є два лялькових театри.

У затишному подільському дворику Києва причаїлася казка. Нічим не примітна будівля виявляється майстернею чудес. Пройшовши аркою з гучної вулиці в тиху і таємничу атмосферу старого Києва, потрапляєш в якусь паралельну реальність - туди, де змикаються повсякденність і ілюзія. Біля арки зустрічає небагато сумний і сумний Сторож, із закріпленим шпилькою серцем.

 Дуже незвичайний театр. Спектаклі - витончені, граціозні і елегантні. «Театр мовчання»: актори тут не говорять, а тільки діють, відштовхуючись від власного тіла, зливаючи його з емоціями, передаючи почуття та ідеї, метафори і ілюзії через пластику руху, через предмети-символи, через характерні маски, і навіть через декорації, які змінюються по ходу вистави.

Один із молодих київських театрів, що освоює як новомодну белетристику, на кшталт «Чайки» Бориса Акуніна (який написав п'ятий акт до класики Чехова), і філософські притчі про місце Жінки (з великої літери) в історії, так і формат поетичних читань, в ході яких зі сцени звучать Єсенін і Маяковський, Ахмадуліна і Вертинський, Ахматова і Висоцький. І навіть жанр сповіді — сповіді великої Едіт Піаф. І все це — тільки початок творчого шляху театру, що виник у 2009 році.

Театральний центр одного з найвідоміших і популярних навчальних закладів Києва та України декларує себе спадкоємцем вертепів та драматургії «спудейського» театру XVII-XVIII століть.

Камерний театр, що «видає» постановки нечасто, але якісно. Спирається на класичну та сучасну українську драматургію. Художній керівник - Сергій Архипчук - режисер-постановник Національної опери України ім. Т. Шевченка, відомий діяч культури

«Молодіжний Театр Відкритих поглядів» виник нещодавно. Енергії багато, тому він радує глядачів прем'єрами і щирістю постановок. Режисер і художній керівник театру - Ксенія Ромашенко.

На спектаклі потрібно записуватися за телефоном не пізніше ніж за день, а з собою брати змінне взуття. Сцени і залу для глядачів, як таких, немає, а є велика кімната, оббита чорним оксамитом, і п'ять рядів - простих лавок, що піднімаються одна над іншою. Останній ряд - безкоштовний. Плату ввели в 2008-му - до цього у «Дах» був вільний вхід. Безкоштовним залишився вхід на вистави з циклу «Сім днів з Ідіотом» (ненаписані голови до роману Достоєвського) - це принципова позиція режисера.

«Нешоме» на івриті означає «душа». Театр з таким поетичною назвою народився в 1997 році. Є одним з двох київських театрів (другий - театр імені Шолом-Алейхема), що розвивають і пропагують мистецтво єврейського народу. Творчість театру виражається у концертах та виставах, благодійних виступах, участі у фестивалях і конкурсах.

Майже завжди, говорячи про єврейський театр, мається на увазі театр на мові ідиш, хоча давним-давно зникла «те» середовище і «ті» люди, для яких ця мова була рідною з дитинства. У часи перебудови єврейська тема, як і багато чого з того, що було раніше забороненим, стала популярною, навіть модною: Шолом-Алейхема почали ставити на російських і українських сценах, а роль Тев'є-молочника стала однією з кращих у творчих біографіях геніальних Євгена Леонова і Богдана Ступки.

Художній керівник і директор
Єврейського музично-драматичного театру імені Шолом-Алейхема
Авігдор ФРЕЙДЛІС:
«МИ ПОЗИЦІОНУЄМО СЕБЕ ЯК ТЕАТР
ДЛЯ ЛЮДЕЙ УСІХ НАЦІЙ, РАС І РЕЛІГІЙ»
(Спеціально для «Першого екскурсійного бюро»)

Навчальний театр при одному з головних «культурних» вузів України постійно представляє навчальні постановки студентів інституту. Ці спектаклі відкриті не лише для студентів, але і для всіх бажаючих. Режисерами виступають викладачі інституту - заслужені й народні артисти України: М. Резникович, Ю. Мажуга, Ю. Висоцький, О. Шаварський, Л. Танюк, Л. Заєць та інші. У репертуарі - ясна річ, не тільки класичні твори вітчизняних і світових драматургів у жанрі «реалістичного театру», а й новітні експериментальні постановки. І других - навіть більше.

Перший і єдиний в Україні державний професійний циганський театр, що працює в жанрах музичної драматургії, класичного романсу і національного фольклору. Заснований в 1993 році Ігорем Крикуновим, колись провідним актором московського театру «Ромен». Нині Крикунов - заслужений артист України, художній керівник театру, режисер, актор театру і кіно, виконавець циганських пісень, педагог, громадський діяч.

І не тільки української. Ще і єврейської. Якщо точніше - одеської та київської. А якщо українській - то і західної, і східної. І полтавської, і львівської. Загалом, всеукраїнської традиції цей театр. Він існує з 1981 року, з епохи, коли в Києві з'явилося відразу кілька театрів - одні офіційно, з дозволу партії та уряду, інші - самодіяльно, напівпідпільно, і тільки перебудова дала їм можливість вийти на світло - в прямому і переносному сенсі.

У 2002 році в Академії водного транспорту ім. Петра Конашевича-Сагайдачного було створено центр культури і мистецтв. Першою студією, що прописалася в цьому центрі, став театр «Райдо», створений режисером і драматургом Юрій Сушко.

Молодіжний театр, заснований чотири роки тому. Починав з експериментів - ставив етюди, уривки з п'єс («Абрикосовий рай, або Казка про жіночу дружбу» Є.Ісаєвої, «Квартира Коломбіни» Л. Петрушевської, «Два П'єро, або Білий вечеря» Е. Ростана, «Балаганчик» А. Блоку) тощо.

Творча майстерня «Lelio» - авторський задум хореографа Лілії Климчук по створенню театрально-мистецького центру, орієнтованого на відтворення тем і сюжетів традиційної та сучасної драматургії мовою танцю, у поєднанні з іншими видами мистецтва. Існує з 1992 року.

Театр магічної драми! Авторський театр-кафе, що будує свій репертуар на творах українських і зарубіжних письменників. Його господиня, актриса і режисер - Тетяна Лемеш.

Репертуар цього театру за подачею близький до класичного стилю. Він має, за відгуками частини глядачів, дещо мелодраматичний ухил. В цілому - все досить добротно. Спектаклі проходять у театральній залі готельного комплексу «Турист». Зал розрахований на 296 місць. Початок вечірніх вистав - 19.00, дитячих - 14.00.

Епатажний молодіжний театр. Виник після численних реорганізацій, перетворень і «розпадів». Те, що викристалізувалося нині - дуже оригінально. Почалося все ще в 1996-му, зі школи-студії «Дельфи». З тих пір працює, навчаючи молодь театральним професіями, реалізує театральні проекти у співпраці з громадськими та державними структурами.

Працює в будівлі Центру художньої і технічної творчості «Печерськ» (колишнього ДК заводу «Арсенал»). Свою літопис як народний театр найвідомішого київського підприємства веде з 1920 року. На його підмостках запалилися багато зірок театру і кіно, що стали народними артистами - Б. Брондуков, М. Литвиненко-Вольгемут, К. Лаптєв, І. Масленникова, Л. Юровська та інші. Довгий час опікувалася театром велика актриса Наталія Ужвій.

Єдиний такий театр в світі! Правильніше називати його «світлотеатр», щоб не плутати з класичним лазерним шоу. Як самостійне художнє явище працює з 1982 року. Своє кредо театр позначає як «розкриття нового світу тонких відчуттів». Творець театру Данило Фрідман вважає, що «оточуючий нас світ постав зі звуку та кольору, в тому числі і люди, як невід'ємні цього ж світу».

Київський Театр глухих акторів «Веселка» створено як республіканський театр міміки та жесту в 1969 році. У 1997-му підпорядкований Товариству глухих.