Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.uaТел. +38 (044) 207-12-44Ліцензія туроператора АГ №580812Карта сайту

Мініатюри з Родзивиллівського літопису прибл.XIIIст.
 
+38 (044) 207-12-44
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Мініатюри з Родзивиллівського літопису прибл.XIIIст.
П'ятниця, 20 Жовтня 2017

Театри Києва > Київський академічний театр юного глядача на Липках

Пеппі-довга панчоха.

Вождь червоношкірих.

Лісова пісня.

Адреса: м. Київ, вул. Липська, 15/17
Телефон: +38044 253-62-19, +38044 253-54-83

Сайт: http://www.tuz.kiev.ua/

ТЮГ на Липках був заснований 1924 Олександром Соломарскім та Іриною Дєєвою. Спочатку до його складу входив і майбутній колектив театру ляльок. Першою прем'єрою першого в Україні театру для юних глядачів став спектакль «Мауглі». У передвоєнну епоху з київським ТЮЗом співпрацювали такі видатні майстри українського мистецтва, як А. Бучма, В. Татлін, А. Лундін, В. Вільнер, К. Кошевський, Б. Вершилов, М. Фореггер, Меллер, і навіть К. Станіславський, який брав участь у постановці «Синього птаха» М. Метерлінка. У післявоєнний період такі режисери, як В. Довбіщенко, А. Соломарскій, А. Барсегян, Д. Чайковський, В. Пацунов, В. Судьін, М. Мерзлікін, В. Бугайов, художник М. Френкель вивели театр на високий рівень професіоналізму, новаторських пошуків та експериментальних знахідок.

З 1954 року Театр юного глядача розташувався в історичному місці Києва - в районі Липок на Печерську. Приміщення театру має дві сцени - на 408 і на 80 місць. У 2004 році театру було присвоєно статус «Академічного».

У 1991 році художнім керівником театру став Віктор Гирич. Сьогодні він є провідним фахівцем постановок для дітей, режисером, який знає дитячу психологію і вибудовує виставу таким чином, щоб дитина отримала сильні емоційні враження, перейнявшись співпереживанням та інтересом до мистецтва.

Театр на Липках прагне говорити про вічне на одній мові з молоддю, використовуючи в своїх постановках сучасні стилі і напрямки. Особливість театру в тому, що він орієнтований на художні запити всіх вікових категорій - малюків, молоді і старшого покоління. В даний час репертуар налічує понад 30 вистав, які представляють найвідоміших драматургів. В. Шекспір, Ж-Б. Мольєр, П.-О. Бомарше, А. Чехов, В. Набоков, І. Франко, М. Гоголь, М. Твен, Е. Гофман, брати Грімм, О. Ліндгрен, І. та Я. Златопольські, О.Генрі, Леся Українка, Лопе де Вега - такий неповний перелік імен на сьогоднішній афіші Театру на Липках.

У 1993 році вистава «Коломбіна, П'єро, Арлекін», в 1999 році - «Пригоди Тома Сойєра», а в 2001 році - «Лис Микита» отримали театральну премію «Київська Пектораль» як кращі вистави для дітей. У 2002 році вистава «Вовки та ...» був відзначений цією ж премією за кращий режисерський дебют.У 2004 році вистава «Серце П'єро» переміг на VI Московському міжнародному телевізійно-театральному фестивалі в номінації «За високу сценічну культуру». А в 2007 році Театр юного глядача на Липках брав участь у театральному конкурсі «Від античності до сучасності», що проходив у м. Євпаторія, де отримав «Спеціальний приз журі» за виставу «Химера».

Тут починали свою творчу діяльність такі відомі українські режисери, як Юрій Одинокий, Станіслав Мойсеєв, Андрій Балабан, Андрій Крітянко, Євген Курман. І зараз кожен рік в театр приходять молоді талановиті актори і режисери. Тому в театрі на Липках не припиняється творчий пошук, сміливі створюються експериментальні роботи. 

   

Дванадцять мсяців.

Фасад ТЮГу.

Снігова королева.


Віктор Гирич -
художній керівник Київського театру
юного глядача на Липках

 

Художній керівник
Київського театру юного глядача на Липках
Віктор ГИРИЧ :

«НАШ ТЕАТР МАЄ АУРУ СОНЦЯ...»

 Насправді, я ніколи не замислювався над тим, яка аура у нашого театру, – говорить Віктор Сергійович Гирич, режисер і художній керівник Київського академічного театру юного глядача на Липках. – Тому, коли до мене прийшли і запропонували написати книжку про історію нашого театру під назвою „Театр з аурою сонця” я був дуже здивований: чому саме така назва? Але мої гості переконали мене, що саме так вони відчувають театр юного глядача: яскравим, теплим, лагідним і сонячним. Я подумав – і погодився: а чому б ні? От так, у 2000 році і побачила світ книжка Валентини Заболотної та Володимира Корнійчука „Театр з аурою сонця" про історію київського театру юного глядача від його найперших витоків до сьогодення. І тепер ми цим пишаємося...

Покликання – «впасти у дитинство»

Серед великої кількості столичних театрів, які здатні задовольнити, напевне, будь-якого глядача, цей театр - особливий, тому що він родом із нашого дитинства. Київський ТЮГ, без перебільшення, люблять і дорослі, і малеча – усі, хто хоча б раз побував на його виставах. А на них, між іншим, виросло не одне покоління киян, бо й вік він має досить поважний - цього сезону Київському театру юного глядача на Липках виповнилося 85 років! Майже 20 з них очолює ТЮГ народний артист України Віктор Гирич. За цей час театр перетворився на один з провідних столичних театрів, ставши справжнім осередком живого творчого пошуку, що незмінно привертає увагу всієї театральної громадськості.

Театр юного глядача на столичній вулиці Липській 

 

Співпраця Віктора Гирича із Київським ТЮГом почалася ще у 1984 році, коли режисера запросили до театру, аби здійснити постановку п’єси „Лісова пісня” за драмою Лесі Українки. Того ж року вистава була відзначена на ІІ-му Республіканському фестивалі театрів для дітей та молоді у місті Суми, де удостоєна ІІІ премії. Вона й донині є справжньою окрасою театрального репертуару, а сам режисер називає „Лісову пісню” своєю улюбленою постановкою. „Вистава ця дуже непроста, на неї не можна приходити непідготовленим, - говорить він. - У ній дуже глибока філософія, яку не кожен розуміє. Лукаш - хлопець простий, хороший, але він заплутався у життєвих колізіях...Драма Лукаша в тому, що він не може дотягтися до розуміння світу як космосу, а живе на суто фізіологічному рівні, як і більшість у нашому суспільстві. Тому його можна зрозуміти... Як язичник, він прагне тіла, а не душі – тому і зраджує Мавку, але врешті це виводить його на вищий рівень свідомості. А от Мавка – то особливий образ, це те, що живе у нас глибоко всередині, наше прагнення до прекрасного, високого, до якого може не кожна людина дійти. Тому до цієї вистави треба „дорости”. От ми й виховуємо нашого глядача ще змалечку... А разом із ним – виховуємо й акторів, які також ростуть від однієї постановки до іншої...»

Сцена з вистави „Лісова  пісня”

«Бути актором театру для дітей – то особлива місія, – розмірковує керівник ТЮГу. – Це має бути людина із покликанням „впадати в дитинство”. Можу сказати, що наші актори у віці все-одно залишаються юними. Не в тому розумінні, що по життю інфантильні, просто вони зберігають ту саму безпосередність, відвертість у спілкуванні. А за системою Станіславського - таким і повинен бути хороший актор: щирим і наївним, як дитина. Це головне! Тоді актору будуть вірити і дослухатися до нього. Не скажу, що у нас всі актори дуже високого класу, що всі спроможні однаково психологічно наповнено, талановито і яскраво створювати образи як у дитячому репертуарі, так і у вичтавах для дорослих. Але наш театр має спарвді унікальну трупу, тому він і задовольняє мистецькі запити трьох категорій глядачів: малюків, молоді і людей старшого покоління.

Між минулим і майбутнім

Історія Київського театру юного глядача почалася виставою „Мауглі”, прем’єра якої відбулася 9 листопада 1924 року на сцені нинішнього Будинку вчителя. В театрі працювало багато молоді, але були й метри сцени - Амвросій Бучма, Володимир Татлін, Микола Фореггер, Вадим Меллер, Ігор Соломарський, Ірина Дієва... Навіть сам Костянтин Станіславський брав участь у постановці „Синього птаха”. Разом із казками, зі сцени театру активно пропагувалася й світова класика: „Ревізор” та „Одруження” М.Гоголя, „Сорочинський ярмарок” за М.Гоголем, „Дон Кіхот” М.Сервантеса, „Недоросток” Д.Фонвізіна, „Вільгельм Телль” Ф.Шіллера, „Міщанин у дворянстві” та „Витівки Скапена” Ж.- Б.Мольєра, „Дохідне місце” О.Островського, „Дитинство” та „Міщани” М.Горького. Загалом, у довоєнний період, з 1924 по 1941 роки, трупою театру були зіграні понад 20 різножанрових вистав для дітей та дорослих.

Сцена з вистави „Чайка” за п’єсою А. Чехова

 

 

Тодішнє радянське керівництво поставило завдання - створити дитячі театри, аби вони формували свідомість молодих людей для втілення ідей пролетарської революції. То були нелегкі часи, коли після усіх воєнних потрясінь у країні залишилося багато сиріт, отож держава мала започаткувати цілу індустрію виховання дітей. Для цього й заснували в 1920 році у Харкові перший в Україні ТЮГ, а згодом і другий – у Києві. Акторів дуже часто відряджали до інших міст. Ця місія зберігалася за ТЮГом і в післявоєнні часи, коли до нього прийшли нові кадри, а його репертуар поповнився новими цікавими постановками за драматургією радянських авторів.
Сучасний репертуар театру налічує понад 30 вистав, що репрезентують кращі зразки української та світової драматургії. Свідченням цього є той факт, що Київський ТЮГ був неодноразовим переможцем та лауреатом міжнародних фестивалів, гідно представляючи своє мистецтво й під час зарубіжних гастролей. Тут кожен глядач знаходить свій, близький йому матеріал, незалежно від віку, характеру та психологічного настрою: від Мольєра до Братів Грімм, від Чехова й Набокова до Франка. І це дуже важливо, адже для багатьох відвідувачів ТЮГ на Липках є першим театральним досвідом.

Сцена з вистави „Снігова королева”

Про особливості глядацької аудиторії

Намагаючись і сьогодні не відступати від усталених театральних традицій, керівник Київського театру юного глядача на Липках традиційно надає перевагу класичному репертуару, вважаючи, що дітей потрібно виховувати на найкращих зразках світової літератури, перевірених часом.

„У нашому глядачеві ми прагнемо виховувати співчуття до всього живого. Це те, чого так не вистачає сьогоднішньому поколінню, яке росте в оточенні комп’ютерних ігор та голлівудських блокбастерів. Звісно, театр не можна ставити на один рівень із сучасними технологіями та інформаційними джерелами, - вважає Віктор Гирич, - але ми намагаємося подавати класичний матеріал сучасними і більш виразними засобами. Наші актори завжди готові експериментувати, тому залучаємо до роботи в театрі яскравих і талановитих художників, музикантів, режисерів, балетмейстерів... Думаю, саме це дозволило нашому театрові протриматися на плаву у 90-х роках, коли більшість дитячих театрів закрилися, або перейшли повністю на «дорослий» репертуар - скажімо, Московський ТЮГ. Власне кажучи, у нас завжди вітаються будь-які творчі пошуки молодих митців. Щойно я прийшов на посаду керівника – й одразу підтримав новаторство постановників-початківців. Адже саме у цьому віці митці прагнуть віднайти нові стилі, напрямки, втілити їх у спектаклях. Коли в нашому репертуарі з’явилися вистави за п'єсами Іонеску, Беккета, Набокова, Шефера, я дуже хотів, щоб ті ж самі режисери, які ставили ці серйозні постановки, працювали й над дитячими виставами, використовуючи такі ж самі сучасні виразні засоби...»

Сцени з вистави „Поліанна”

«Для прикладу, наведу одну з останніх прем’єр театру - виставу „Поліанна”, - продовжує Гирич. – Вона знайшла дуже щирий відгук як серед дітей, так і серед їхніх батьків…Це дуже відома всьому світові повість Елеонор Портер про маленьку дівчинку-сироту, яку взяла до себе на виховання її тітка. Але в нашому театрі ця класична історія зазвучала зовсім по-новому. Вистава має незмінний успіх, бо в ній відтворено такі ситуації, що виникають і в нашому житті, багато в чому вони залежать від того, як ми їх сприймаємо. Маленька героїня вистави - Поліанна дає приклад, як потрібно змінити себе із середини, щоб змінилося й усе життя... Я жодного разу не бачив байдужих очей глядачів, які виходили із зали. У багатьох з них - навіть сльози на очах. Плачуть усі: і дорослі, і малі. Гадаю, що після перегляду цієї вистави, життя багатьох з них також, можливо, змінюється на краще, як змінилося життя мешканців маленького містечка, в яке потрапила Поліанна. Це дуже зворушлива і повчальна історія, яка буде цікава і корисна не лише дітям, а й їхнім батькам».

«Або ще один класичний сюжет - „Ромео і Джульєтта” Уільяма Шекспіра. До речі, цю виставу критика не сприйняла, а от у нас вона відбувається з неодмінними аншлагами. Це дуже сучасний мюзикл, зорієнтований на найважчу аудиторію – підлітків. Ми свідомо обрали цей жанр, бо молодь активно слухає музику, а от налаштуватися на серйозний діалог вона не завжди готова. Їй потрібно, аби на сцені усе відбувалося дуже швидко: щоб там встигли і покохати, і вбити, і покаятися за п'ятнадцять хвилин. Інакше їй буде нудно. Тому, беручись за цю постановку, ми з композитором В'ячеславом Назаровим одразу домовилися, що наш мюзикл має бути частково замішаним на «попсі», але і з серйозною музикою. Таким чином, ми спочатку глядача провокуємо, зацікавлюємо, а потім вже й виховуємо. І як приємно потім помічати, що у дітей вологі очі від співпереживання героям. Для мене – це найкраща нагорода, коли зал буквально вибухає оплесками після двохгодинної тиші...»

Мюзикл «Ромео і Джульєтта»

Про покликання і призначення театру

«Наш театр давно утвердив себе як театр особливого призначення, передусім тим, що маємо надзвичайно широку глядацьку аудиторію: від маленьких діток, молоді і до найстарших глядачів. У кожного з них свої вимоги, тому на нас лежить дуже велика відповідальність, - говорить Віктор Сергійович. - Передусім, прагнемо виховати в дітях інтелігентність, уміння розуміти і відчувати справжню культуру. Але головне – це, врешті-решт, навчити дитину співпереживати. Театр мусить бути одним із тих чинників, завдяки яким виховується культурний генотип нації. І не біда, що немає хорошої сучасної національної драматургії. Проблема дитячого театру не в цьому, а в якості дитячої режисури. Не кожен здатен врахувати особливості дитячої психіки. Бо у виставі для дорослих недоліки спектаклю глядачі просто ігнорують. А малюк, якщо втрачає цікавість, починає крутитися, розмовляти, зіскакувати з місця. Тому постановник мусить знати, що зони активного сприйняття у різного віку різні. Але не всім вдається це використовувати у виставі. Не раз пересвідчувався, що талановиті, з іменем режисери не завжди можуть впоратися з дитячою постановкою.

А щодо драматургічного матеріалу, то у нас ніколи не буде кризи, бо є чудова світова література, тому не варто моделювати власний велосипед. Якщо Андерсен чи Шарль Перро написали кращу казку, ніж Франко, то будемо ставити його, але нашою мовою, в нашій культурній традиції. Для мене найгірше - це хуторянство, коли беруть малоцінне, але обов'язково своє. І якщо згадати гасло: „Усе найкраще дітям”, то, вважаю, держава має бути у цьому сенсі хорошим батьком, який заробляє гроші, аби добре виховувати свої чада.»

Сцена з вистави „Чарівник країни OZ”

«Не люблю хвалитися, та у нашому театрі майже всі вистави проходять із аншлагами. Водночас проблема наповнення залу все-таки існує, особливо вона відчувається у будні, адже батьки не завжди можуть привести дитину до театру посередині робочого тижня. Раніше було навпаки: у будні зал заповнювався повністю. То школи організовано приводили учнів на вистави. Сьогодні можемо сподіватися хіба що на батьків, а таких не так уже й густо. За моїми спостереженнями - лише 5-10%, які серйозно опікуються своїми дітьми і прагнуть їх долучити до культури і розвивати малят на її початках. Наше теперішнє суспільство, на жаль, не створює умов для цього, тому й школи в даному сенсі пасивні, не зацікавлені. Погляньмо на Захід: там під час уроків дітей садовлять в автобус і спеціально везуть чи то до музею, або до театру, чи до картинної галереї. А наше Міністерство освіти забороняє відвідування театрів під час уроків. Тому більшість українських дітей уперше потрапляє до театру в дорослому віці. Ось у цьому, на мою думку, - чи не головна проблема суспільства: до театру люди приходять в останню чергу.”

Тим часом до Київського театру юного глядача на Липках приходять усе нові й нові покоління малечі. Тієї, кому любов до театру передається з покоління в покоління. І сьогодні ті хлопчики й дівчатка, які колись приходили на вистави до Київського ТЮГу зі своїми батьками, вже приводять сюди своїх малюків. Вони знають напепвне: тут обов’язково буде цікаво і затишно всім. Тому що в цьому театрі панує аура справжньої довіри, добра і любові. Аура, що таки має колір сонця!

Ірина ВОЛОДІНА, журналіст.

Медіа-центр „Першого екскурсійного бюро”.

Травень 2010.



Київський національний академічний театр опери та балету Київський національний академічний театр опери та балету

Національний Академічний театр української драми ім. І. Франка Національний Академічний театр української драми ім. І. Франка

Український голографічний театр доповненої реальності «Visual Fusion» Український голографічний театр доповненої реальності «Visual Fusion»

Київський академічний театр ляльок Київський академічний театр ляльок

Київський національний академічний театр оперети Київський національний академічний театр оперети

 Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки

Київський Академічний Молодий театр Київський Академічний Молодий театр

Київський академічний театр ляльок Київський академічний театр ляльок

Київський академічний театр юного глядача на Липках Київський академічний театр юного глядача на Липках

Національний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса Національний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса

Київський державний академічний театр драми і комедії на Лівому березі Київський державний академічний театр драми і комедії на Лівому березі

Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва

Національна філармонія України Національна філармонія України

Національний будинок органної та камерної музики Національний будинок органної та камерної музики

Будинок Актора Будинок Актора

Київський драматичний театр «Браво» імені Любові Титаренко Київський драматичний театр «Браво» імені Любові Титаренко

Майстерня театрального мистецтва «Сузір'я» Майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»

Київський драматичний театр на Подолі Київський драматичний театр на Подолі

Театр «Золоті ворота» Театр «Золоті ворота»

Творча вітальня імені І. Козловського \ Творча вітальня імені І. Козловського "Духовна спадщина"

Театр-студія «Оксюморон» Театр-студія «Оксюморон»

Центр мистецтв «Новий український театр» Центр мистецтв «Новий український театр»

«МІСТ» Київський театр-студія – Молодіжний інтерактивний сучасний театр «МІСТ» Київський театр-студія – Молодіжний інтерактивний сучасний театр

Театр «Колесо» Театр «Колесо»

Київський камерний театр-студія «Дивний замок» Київський камерний театр-студія «Дивний замок»

Вільний театр Вільний театр

Театр «Модерн-балет» Театр «Модерн-балет»

Театр «Вільна сцена» Театр «Вільна сцена»

Київський музичний театр імені Г. Ф. Квітки-Основ\'яненка Київський музичний театр імені Г. Ф. Квітки-Основ'яненка

Новий театр на Печерську Новий театр на Печерську

Театр «Актор» Театр «Актор»

Муніципальний театр «Київ» Муніципальний театр «Київ»

Київський академічний театр ляльок Київський академічний театр ляльок

Театр маріонеток Театр маріонеток

Державний театр пластичної драми на Печерську Державний театр пластичної драми на Печерську

Театр-студія імпровізації «Чорний квадрат» Театр-студія імпровізації «Чорний квадрат»

Відкритий театр «Образ» Відкритий театр «Образ»

Театральний центр Києво-Могилянської академії Театральний центр Києво-Могилянської академії

Київський театр поезії «Мушля» Київський театр поезії «Мушля»

Молодіжний театр «відкритий Погляд» Молодіжний театр «відкритий Погляд»

Центр сучасного мистецтва «Дах» Центр сучасного мистецтва «Дах»

Київський театр єврейської пісні «Нешоме» Київський театр єврейської пісні «Нешоме»

Єврейський музично-драматичний театр ім. Шолом-Алейхема Єврейський музично-драматичний театр ім. Шолом-Алейхема

Жіночій театр «На Грушках» Жіночій театр «На Грушках»

«Світлий театр» (дитячий) «Світлий театр» (дитячий)

Учбовий театр при Київському національному університеті театру, кіно та телебачення ім. Карпенко-Карого Учбовий театр при Київському національному університеті театру, кіно та телебачення ім. Карпенко-Карого

Циганський музично-драматичний театр «Романс» Циганський музично-драматичний театр «Романс»

Театр української традиції «Дзеркало» Театр української традиції «Дзеркало»

Театр-студія «Молода опера» при Національній музичній академії України Театр-студія «Молода опера» при Національній музичній академії України

Театр-студія «Райдо» Театр-студія «Райдо»

Молодіжний театр-студія «Papasony» Молодіжний театр-студія «Papasony»

Dance Company Lelio театр Dance Company Lelio театр

Авторский театр-кафе на Оболони «ТеатрионЪ» Авторский театр-кафе на Оболони «ТеатрионЪ»

Театр «Срібний Острів» Театр «Срібний Острів»

Молодежний Театр-студія «З того світу» Молодежний Театр-студія «З того світу»

Народний театр «Арсенал» Народний театр «Арсенал»

Лазерний Театр «Lux Aeterna» Лазерний Театр «Lux Aeterna»

Театр «Райдуга» Культурного центру Українського товариства глухих Театр «Райдуга» Культурного центру Українського товариства глухих