Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.uaТел. +38 (044) 207-12-44Ліцензія туроператора АГ №580812Карта сайту

Тоня на Днiпрi. Фрагмент. Сергеєв Н.А. 1889.
 
+38 (044) 207-12-44
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Тоня на Днiпрi. Фрагмент. Сергеєв Н.А. 1889.
Неділя, 17 Грудня 2017

Театри Києва > Національна філармонія України

Адреса: Володимирський узвіз, 2

Телефон: +38044 278 16 97

Відлік концертних сезонів Національна філармонія веде з 1863 року, коли було засновано Київське відділення Імператорського Російського Музичного Товариства. Але музичне життя Києва бурхливо розвивалася вже з початку XIX століття: на знамениті «Контракти» приїжджали з гастролями Ференц Ліст, польські виконавці брати Венявські. При цьому власне філармонічної сцени в Києві довгий час не було. Нинішня будівля також не одразу набуло суто музичну специфіку.

У 1881 році Рада старійшин Київської купецької асамблеї отримав дозвіл Київської міської думи на спорудження кам'яної будівлі для зібрань. Воно було побудоване через рік - знаменитим київським архітектором Володимиром Ніколаєвим - на Європейській площі, біля початку Хрещатика, у верхній частині Володимирського (тоді - Олександрівського) узвозу.

З першого дня свого заснування Купецька Асамблея користувалася величезною популярністю. Тут проводилися різні розважальні заходи, що включали театральні вистави, концерти, маскаради, благодійні лотереї, літературні та музичні вечори. І звичайно, виступали багато українських і зарубіжні актори та співаки. Вони недарма прагнули попасти саме сюди: Володимир Ніколаєв був не тільки талановитим архітектором, але й гарним музикантом (пізніше він стане одним з членів директорату Київського музичного товариства). Йому вдалося спроектувати колонний зал з чудовою акустикою.

Один з найкращих і найяскравіших періодів в історії будівлі Філармонії пов'язаний з ім'ям великого українського композитора Миколи Лисенка (1842-1912). Засновник української професійної музичної культури, він брав участь у створенні Імператорського Музичного Товариства, Літературно-артистичної Асоціації, Філармонічного товариства баяністів, Київського Українського клубу і ряду інших культурних установ, які зробили величезний вплив на розвиток української культури та освіти. Під час перебування його «головним музикантом» Києва Купецьке зібрання стало більшою мірою саме філармонією: на початку ХХ століття це був пріоритетний майданчик для виступів оркестрів і співаків, свого роду головний концертний зал Києва.

Незважаючи на трагічну низку воєн і революцій, у 1914-20 роках музичне життя в Києві не зупинялася. У ті роки київ кілька разів ставав місцем зібрання української та російської музичної еліти. У ці роки сцена колишньої купецької асамблеї чула C. Рахманінова, А. Скрябіна, А. Нежданової, Л. Собінова, Ф. Шаляпіна...

Радянська влада, природно, вилучила будівлю у панів негоціантів і передала його товаришам трудящим - тут розташувався Пролетарський будинок мистецтв, що пізніше став Будинком політичної освіти, а пізніше - Клубом більшовиків та Республіканським палацом піонерів і школярів.

Поки колишнє Купецьке зібрання зазнавало ці пертурбації, в Україні в 1923 році була заснована Державна філармонія. У 1927-1933 Державне філармонійне товариство діяло у Харкові, який тоді був столицею України. Але переїхавши до Києва, Філармонія аж до війни так і не знайшла свого приміщення: протягом декількох років художній колектив філармонії не мав постійної сцени і давав концерти в різних театрах і клубах Києва. У 1937 році при держфілармонії під керуванням Натана Григоровича Рахліна почав працювати Державний симфонічний оркестр.

У роки Другої Світової війни Державне філармонійне товариство припинило свою роботу, а безцінні архіви були спалені при залишенні міста радянськими військами. Під час окупації в будівлі розташовувався німецький офіцерський клуб. І тільки в 1944 році Філармонія отримала, нарешті, будівлю колишнього Купецького зібрання, дивом уціліле (хоча й сильно пошкоджене) після страшного руйнування Хрещатика.

Колонний зал філармонії має багату і прекрасну історію. Тут давали концерти світові зірки: І. Архипова, Л. Бернстайн, Е. Гілельс, А. Глазунов, К. Зандерлінг, В. Клайберн, Л. Коган, К. Кондрашин, Ф. Ліст, С. Лемешев, К. Мазур, Г. Нейгауз, Д. Ойстрах, Ю. Орманді, С. Ріхтер, П. Робсон, Г. Рождественський, М. Ростропович, А. Рубінштейн, Т. Руффо, Л.Собінов, А. Скрябін, В. Ферреро, А. Хачатурян, К. Цеккі, Ф. Шаляпін. Поруч з ними яскраво сяють імена видатних діячів України: З. Гайдай, О. Гліер, К. Данькевич, М. Лисенко, С. Людкевич, Б. Лятошинський, Г. Майборода, І. Паторжинський, Н. Рахлін, Л. Ревуцький, М. Рильський, К. Симеонов, С. Турчак, І. Шамо, А. Штогаренко. Тут співали Український народний хор ім. Г. Верьовки, Капела бандуристів України, тут народилися незрівнянний струнний квартет ім. М. Лисенка та відомий Київський камерний оркестр, гастролювали виконавці з багатьох зарубіжних країн.

У 1962 році в ознаменування 120-річчя з дня народження і 50-ї річниці з дня смерті М. Лисенка Колонному залу Київської державної філармонії було присвоєно його ім'я. До 100-річчя з дня побудови Купецького зібрання цьому будинку був наданий статус пам'ятника архітектури.

Але 1980-і роки були найважчими в історії Філармонії. У цей період сталося кілька важких аварій. Одна з них затопила підвали. Знову зникли архіви, загинула одна з найкращих нотних бібліотек у Києві.

Реконструкція будівлі йшла досить тривалий час, тому що припала на період перебудови і подальшої розрухи. При цьому вона проводилася дуже грунтовно: всі акустичні характеристики колонного залу були збережені, додатково він був оснащений сучасним технічним обладнанням, системою телекомунікацій, світловим обладнанням. Відреставрований Колонний зал був відкритий для публіки в грудні 1996 року.

У жовтні 1994 року Філармонія отримала статус Національної. Сьогодні Національна філармонія України продовжує представляти широке коло різноманітних програм, що включають повний сезон концертів симфонічного та камерного оркестрів філармонічного, квартетів гітаристів та баяністів, тріо бандуристів,камерні та народні ансамблі Національної філармонії України. Під патронажем філармонії проводяться міжнародні змагання та фестивалі (конкурс молодих піаністів Володимира Крайнєва, конкурс пам'яті Володимира Горовиця та ін.)

Нині у творчому складі філармонії нараховується 19 народних, 32 заслужених артистів, 6 заслужених діячів мистецтв, 5 заслужених працівників культури України, багато лауреатів міжнародних та національних конкурсів, 11 художніх колективів, які примножують славу української національної культури.


Володимир Лукашев 
Художній керівник філармонії,
народний артист України Володимир ЛУКАШЕВ:

«НАШУ ФІЛАРМОНІЮ НАЗИВАЮТЬ
КУЛЬТУРНИМ ОСЕРЕДКОМ ЄВРОПИ»

Славна своїми традиціями, Національна філармонія України, яка має один із кращих акустичних концертних залів Європи, в ці дні закінчує свій 146-й концертний сезон. З цього і почалася наша бесіда з її художнім керівником — народним артистом України, професором Володимиром Лукашевим.

– Володимире Анатолійовичу, яким же буде музичний вінець концертного сезону, що минає?

– Упродовж усього сезону, а тим більше в його фінальній частині традиційно намагаємося представити найкращі музичні програми, найкращих виконавців. І нині чекаємо завершального концерту як великого свята. Сподіваємось на приїзд уславленої віолончелістки Наталії Гутман: її концерт відбудеться з чудовим симфонічним оркестром Національної філармонії України. Сподіваємося, що це, як завжди в подібних випадках, стане знаковою подією, підіб’є підсумки десятимісячного творчого сезону. Адже Наталія Григорівна — віолончеліст зі світовим ім'ям, видатний музикант сучасності, жадана у Європі та у світі. Повірте, не так просто було отримати такого гастролера для виступу на нашій сцені...

– Якщо нині ви завершуєте 146-й сезон, значить, були і десятки попередніх...

– Відлік концертних філармонічних сезонів наша столиця розпочала у 1863 році, коли було засновано Київське відділення Імператорського Російського Музичного Товариства.

Все починалося з концертування прекрасних музикантів, але на первинному етапі ще не було створено цілісної системи постійної творчої життєдіяльності філармонії. Величезну роль у її подальшому становленні зіграв великий український композитор, основоположник вітчизняної класичної музики Микола Лисенко. На початок ХХ століття цей будинок, у якому ми з вами зараз знаходимося, був основним майданчиком для виступів оркестрів і співаків, свого роду головним концертним залом Києва. До того часу, коли цю будівля офіційно стала філармонією, а сталося це вже після Великої Вітчизняної війни, її Колонна зала вже мала багатющу історію, тісно пов'язану як із європейською, так і з російською музичною традицією.  

Національна філармонія України

– А до цього кому слугувала будівля?

– У неї дивовижна історія! Це чудовий взірець архітектури та вітчизняної культури, який сам по собі є історичним і культурним пам'ятником. Дивно те, що такий шедевр архітектури як будівля купецького зібрання був побудований усього за рік! Це — за тодішнього (1881-1882 рр.) технічного рівня будівельних робіт. Але вже у наш час багато найвидатніших музикантів називають цей будинок одним із кращих акустичних концертних майданчиків Європи. Можу і я засвідчити: найтонші нюанси музичення можуть бути почуті в будь-якому куточку концертного залу. У нинішньому колонному фойє колись водили полонези, влаштовувалися великосвітські бали... Зауважте: тут все зроблено не тільки для того, щоб купецтво, кажучи сучасною мовою, проводило свої бізнес-форуми. Знаючи, яким чином проводили своє дозвілля ділові люди того часу, ми можемо сьогодні оцінити їхній культурний рівень.

У перші роки радянської влади тут по черзі розташовувалися Пролетарський будинок мистецтв, пізніше став Будинком політичної освіти, Клуб більшовиків, Республіканський палац піонерів і школярів. І тільки після Великої Вітчизняної війни, у 1946 році, тут остаточно розташувалася Державна філармонія, яка, не маючи власного приміщення, багато років була змушена проводити свої концерти на різних сценах.

– Хто ж сьогодні знайомить Національну філармонію зі слухачем?

– У нас і справді філармонія — «багато гармоній під одним дахом». Це — солісти — співаки й інструменталісти, камерні та народні ансамблі, майстри художнього слова... Гордість філармонії — молодий симфонічний оркестр під керуванням чудового музиканта, народного артиста України Миколи Дядюри. Київський камерний оркестр, який очолює відомий всьому світові диригент Роман Кофман. До речі, він нещодавно повернувся з Бонна, де протягом чотирьох років працював головним диригентом Боннської опери та Боннського симфонічного оркестру. Ціла низка так званих малих колективів: струнний квартет і струнний дует; чудовий ансамбль народної музики «Рідні наспіви» — його творча палітра безмежна; гастролюючий по всьому світу ансамбль народної музики «Дивограй»; квартети баяністів, саксофоністів, гітаристів. Звичайно ж — шанований багатьма хореографічний колектив «Терен». Великий гурт солістів-вокалістів, це майже 30 осіб, а також багатопланова за своєю творчою палітрою група читців, серед яких видатний майстер художнього слова, Герой України, народний артист України Анатолій Паламаренко.

Сцена з опери П. Чайковського
«Черевички»
Київський камерний оркестр Ансамбль
«Рідні наспіви»

Втім, як ви розумієте, це далеко не повний перелік майстрів, які всі разом складають великий творчий колектив європейського рівня, який водночас дуже не схожий на своїх філармонічних родичів в інших європейських країнах.

– Чим же Національна філармонія України відрізняється від європейських філармоній?

– Принципова відмінність: ми випадаємо із загальноєвропейської структури організації концертних установ. У Європі далеко не у всіх філармоніях є штатні оркестри, а інші музичні колективи і тим паче солісти працюють виключно за запрошеннями. Ми ж маємо і штатних артистів, і паралельно ведемо велику роботу із презентації кращих зарубіжних виконавців. Та й форми нашої роботи різноманітніші.

– Наприклад?

– Ведеться досить широка просвітницька діяльність філармонії, яку здійснює концертний відділ. Це лекторії та збірні тематичні концерти на підприємствах. Для школярів різних вікових груп існують пільгові абонементи, а також проводяться тематичні концерти-лекції безпосередньо у школах — даємо по 900 таких виступів на рік. Ми дуже цінуємо цю нашу місію, яку, вибачте за пишномовність, я назвав би місією державного значення. Адже на тлі загального падіння культурно-естетичних засад, зокрема, в підлітково-молодіжному середовищі концертний лекторій філармонії показує дітям зразки справжнього мистецтва. Не всі, звичайно, долучаться до нього, але багато хто буде знати, що є в цьому світі скрипка, є філармонія, є високе мистецтво. І, звичайно ж, є в Україні ревні служителі цього мистецтва.

Знаєте, буваючи в гастрольних поїздках за кордоном, багато разів помічав: коли починаються кулуарні розмови про нашу економіку та політику, то нічого, крім стриманої посмішки, у зарубіжної публіки вони не викликають, але коли йдеться про нашу культуру та мистецтво, то — абсолютна повага, у цьому сенсі Україна має вигляд в очах іноземців як країна європейського штибу. Напевно, не випадково, з подачі акредитованих в Україні іноземних посольств, і нашу філармонію нерідко називають одним із культурних осередків Європи, а самі дипломатичні місії стають організаторами та спонсорами цілого ряду наших акцій і концертних проектів.

– Розкажіть хоча б про один із таких.

– 2004 рік. Франція готується до святкування 200-річчя з дня коронації Наполеона Бонапарта. А треба сказати, що до Дня самої коронації, 200 років тому, композитор Паізіелло написав спеціальний твір — «Коронаційну месу». Це грандіозний твір, він передбачає потрійний склад симфонічного оркестру — до 200 чоловік, також значно збільшений склад хору, два духових оркестри, 12 солістів...

І ось у 2004-му приходить до філармонії посол Франції: як би, мовляв, виконати цей твір спочатку тут, у Києві, а потім у Франції?.. Ми організували такий виступ: збільшили склад симфонічного оркестру, запросили капелу «Думка» та хор Українського радіо, під'єднали до них два духових оркестри... Добудували-збільшили сцену концертного залу філармонії, щоб усіх розмістити... Словом, вийшло грандіозне свято для вітчизняної публіки. А потім таким же складом вирушили до Франції і виступили на майданчику величезного собору ХII століття в Ля Шаз Дю. Зібрався вищий світ Франції, була присутня навіть 93-річна праправнучка Наполеона — Жозефіна Бонапарт. Нас приймали якнайкраще. А всі витрати на організацію цієї культурної акції взяла на себе Франція.

Музичний салон філармонії Колонна зала філармонії

– Володимире Анатолійовичу, ви кажете, «добудували-збільшили сцену концертного залу». Але з вашим ім'ям, здається, пов'язана повна реконструкція всієї будівлі філармонії у 90-х роках минулого століття...

– У ту пору я, корінний харків'янин, очолював Харківський театр опери та балету, мав досить успішну педагогічну практику. Якось приїхав у справах до Києва. Дізнавшись про це, мене попросив зайти до себе тодішній міністр культури Дмитро Остапенко і запропонував терміново, «на вчора», переїжджати до Києва. А слід сказати, що до свого призначення на міністерський пост Дмитро Іванович очолював філармонію, будівля якої після років забуття і руйнації стала, нарешті, на генеральну реконструкцію саме завдяки його неймовірним зусиллям. Коротше кажучи, філармонії дуже терміново потрібен був і художній керівник, і директор, і виконроб в одній особі.

– Чим була викликана ця реконструкція?

– Під чарівним будинком філармонії тече маленька підземна річечка. Настав час, коли її води просочилися до підвальних приміщень, зруйнували фундамент, після чого почали розповзатися стіни, стеля, похилилися деякі колони в концертній залі. Будівлю закрили. Близько десяти років вона стояла у напівзруйнованому стані, була приречена на небуття, а колектив філармонії тулився «на знімних сценах». Дмитро Остапенко разом з Олесем Гончаром, Борисом Олійником звернулися з листом до Президента України. Незабаром з'явилася відповідна постанова уряду, почалася реконструкція і реставрація будівлі філармонії.

І, знаєте, нам вдалося за короткий час завершити всі роботи. Багато в чому завдяки тому, що до реконструкції дуже уважно і з великою любов'ю поставився тодішній Президент Леонід Кучма — він часто бував тут, ходив по будівельних містках, сам проводив оперативки... Небайдуже поставилися до справи й архітектори, будівельники. Словом, спільними зусиллями нам вдалося не тільки приборкати підземну річку та відновити архітектурний ансамбль будівлі, але і значно збагатити її, наповнити новими можливостями.

Зуміли, наприклад, встановити орган на балконі. Адже більше ста років будівля існувала без органу, весь цей час цілий музичний пласт залишався незадіяним — орган з хором, з оркестром, орган з різноманітними інструменталістами... Встановили також світлоапаратуру — з'явилася можливість підсилити емоційне забарвлення концертів, доповнити емоційне сприйняття музики. А в головному фойє з'явилися біломармурові статуї Орфея і Еврідіки. Там же архітектори запропонували встановити фонтанчик. Після реконструкції ми створили також невелику, але дуже важливу для роботи, студію звукозапису. Тепер можемо самі записувати будь-який концерт у колонній залі філармонії для власного ж архіву або для повторення на радіо...

Природно, реконструкція значно підняла рівень, призначення і авторитет філармонії. Це була велика перемога України, її культури.

– Чи можемо зараз, коли ще не завершився 146-й концертний сезон, кинути погляд на сезон майбутній, 147-й?

– Формування концертних програм, складу виконавців та всього сезону в цілому — це завжди неймовірно цікаве і водночас складне завдання. Тим більше, якщо попередній сезон був яскравим, високим за рівнем. Отже, наступний має бути ще вищим, опускатися не можна ні в якому разі. Умови ж для цього не зовсім комфортні: Національна філармонія, як це не парадоксально, не бюджетна організація. Точніше, вона — організація госпрозрахункова з частковим фінансуванням із бюджету. Іншими словами, гроші з бюджету нам дають тільки на зарплату, все інше — за свій рахунок. Тому запрошення артистів зі світовим ім'ям, які мають високі гонорари, — досить важка справа. Такі запрошення неможливо окупити навіть найвищою ціною на квитки. Але майбутній сезон, як і нинішній, буде прикрашений гучними іменами виконавців. Виручають творча винахідливість, меценати, іноземні дипломатичні місії.

– Чим конкретно здивуєте цінителів серйозної музики?

– Продовжимо практику абонементів колонної зали. Вони не можуть не привернути уваги поціновувачів інструментального та оркестрового виконавства.

За одним із абонементів, наприклад, чекаємо на чудову скрипальку з Японії — Маюку Камія, лауреата багатьох найпрестижніших міжнародних конкурсів. Вона виступить з нашим симфонічним оркестром у січні. Щоразу, коли до нас приїжджає піаніст Володимир Гладков, зала переповнена, й успіх його концертів забезпечений. За підтримки французького посольства відбудеться виступ віолончеліста Ксавьє Філіпса. До речі кажучи, віолончелісти — не часті гості, адже справжніх серед них небагато, тим привабливіші майбутні концерти французького майстра. Унікальним також буде приїзд скрипаля з США Джозефа Лінна. Ми познайомилися з ним на гастролях в Японії, він зіграв там з нашим оркестром концерт Чайковського. Вражені його віртуозністю — техніка на кшталт майстерності великого Паганіні. Концерти Джозефа Лінна публіка не витримує сидячи — піднімається з місць задовго до фінального акорду. У цьому сезоні нам вдасться познайомити з його творчістю київську публіку.

Є в програмі майбутнього сезону й цілий ряд інших цікавих в музичному світі імен.

– Чи є серед них імена молодих виконавців? Таких, наприклад, як Ольга Чубарєва, яка не так давно успішно дебютувала у складі творчого колективу філармонії?

– Це хороше запитання. Тому що питання про зміну поколінь, молоду зміну — проблемне питання. Проблема — в незабезпеченості права зміни поколінь працівників сфери культури і мистецтва. Через недосконалість нашого законодавства ні філармонія, ні театри не можуть звільнити артистів, які досягли пенсійного віку і часто-густо втратили на сьогодні свою артистичну форму. Та й реальність, як то кажуть, нашого буття така, що не можна просто так відправити у пенсійне жебрацтво людей, які все своє життя віддали служінню мистецтву. З іншого боку, підростає нове покоління талановитих артистів, їм теж потрібно десь працювати, творити. Але найголовніше: яскравих відкриттів чекає глядач і слухач. У зв'язку з цим вносилися і вносяться різні пропозиції до законодавства з культури. А поки що гордіїв вузол хоч і повільно, але все-таки розв'язується. Хтось їде за контрактом за кордон, хтось залишає сцену за станом здоров'я — і зрідка з'являються вакантні місця...

Ось таким чудовим чином потрапила до нас і співачка Ольга Чубарєва, нині вже заслужена артистка України: з'явилася якось одна-єдина вакансія, і Ольга успішно витримала конкурс на її заміщення. Зараз з'явилася необхідність у басі. Є й претенденти — підростають молоді голоси. Впевнений: зовсім скоро вони теж поповнять список гідних музикантів, які залишаються гордістю нашої, української виконавської школи. Таких, скажімо, як Юрій Бешмет — вихованець Львівської консерваторії. Або піаніст Володимир Крайнєв, який тут, на сцені Національної філармонії, щорічно проводить свої фестивалі...

Бесіду вів Володимир ТАРАСЮК, журналіст.

Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро».

Червень 2010 року.



Київський національний академічний театр опери та балету Київський національний академічний театр опери та балету

Національний Академічний театр української драми ім. І. Франка Національний Академічний театр української драми ім. І. Франка

Український голографічний театр доповненої реальності «Visual Fusion» Український голографічний театр доповненої реальності «Visual Fusion»

Київський академічний театр ляльок Київський академічний театр ляльок

Київський національний академічний театр оперети Київський національний академічний театр оперети

 Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки

Київський Академічний Молодий театр Київський Академічний Молодий театр

Київський академічний театр ляльок Київський академічний театр ляльок

Київський академічний театр юного глядача на Липках Київський академічний театр юного глядача на Липках

Національний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса Національний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса

Київський державний академічний театр драми і комедії на Лівому березі Київський державний академічний театр драми і комедії на Лівому березі

Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва

Національна філармонія України Національна філармонія України

Національний будинок органної та камерної музики Національний будинок органної та камерної музики

Будинок Актора Будинок Актора

Київський драматичний театр «Браво» імені Любові Титаренко Київський драматичний театр «Браво» імені Любові Титаренко

Майстерня театрального мистецтва «Сузір'я» Майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»

Київський драматичний театр на Подолі Київський драматичний театр на Подолі

Театр «Золоті ворота» Театр «Золоті ворота»

Творча вітальня імені І. Козловського \ Творча вітальня імені І. Козловського "Духовна спадщина"

Театр-студія «Оксюморон» Театр-студія «Оксюморон»

Центр мистецтв «Новий український театр» Центр мистецтв «Новий український театр»

«МІСТ» Київський театр-студія – Молодіжний інтерактивний сучасний театр «МІСТ» Київський театр-студія – Молодіжний інтерактивний сучасний театр

Театр «Колесо» Театр «Колесо»

Київський камерний театр-студія «Дивний замок» Київський камерний театр-студія «Дивний замок»

Вільний театр Вільний театр

Театр «Модерн-балет» Театр «Модерн-балет»

Театр «Вільна сцена» Театр «Вільна сцена»

Київський музичний театр імені Г. Ф. Квітки-Основ\'яненка Київський музичний театр імені Г. Ф. Квітки-Основ'яненка

Новий театр на Печерську Новий театр на Печерську

Театр «Актор» Театр «Актор»

Муніципальний театр «Київ» Муніципальний театр «Київ»

Київський академічний театр ляльок Київський академічний театр ляльок

Театр маріонеток Театр маріонеток

Державний театр пластичної драми на Печерську Державний театр пластичної драми на Печерську

Театр-студія імпровізації «Чорний квадрат» Театр-студія імпровізації «Чорний квадрат»

Відкритий театр «Образ» Відкритий театр «Образ»

Театральний центр Києво-Могилянської академії Театральний центр Києво-Могилянської академії

Київський театр поезії «Мушля» Київський театр поезії «Мушля»

Молодіжний театр «відкритий Погляд» Молодіжний театр «відкритий Погляд»

Центр сучасного мистецтва «Дах» Центр сучасного мистецтва «Дах»

Київський театр єврейської пісні «Нешоме» Київський театр єврейської пісні «Нешоме»

Єврейський музично-драматичний театр ім. Шолом-Алейхема Єврейський музично-драматичний театр ім. Шолом-Алейхема

Жіночій театр «На Грушках» Жіночій театр «На Грушках»

«Світлий театр» (дитячий) «Світлий театр» (дитячий)

Учбовий театр при Київському національному університеті театру, кіно та телебачення ім. Карпенко-Карого Учбовий театр при Київському національному університеті театру, кіно та телебачення ім. Карпенко-Карого

Циганський музично-драматичний театр «Романс» Циганський музично-драматичний театр «Романс»

Театр української традиції «Дзеркало» Театр української традиції «Дзеркало»

Театр-студія «Молода опера» при Національній музичній академії України Театр-студія «Молода опера» при Національній музичній академії України

Театр-студія «Райдо» Театр-студія «Райдо»

Молодіжний театр-студія «Papasony» Молодіжний театр-студія «Papasony»

Dance Company Lelio театр Dance Company Lelio театр

Авторский театр-кафе на Оболони «ТеатрионЪ» Авторский театр-кафе на Оболони «ТеатрионЪ»

Театр «Срібний Острів» Театр «Срібний Острів»

Молодежний Театр-студія «З того світу» Молодежний Театр-студія «З того світу»

Народний театр «Арсенал» Народний театр «Арсенал»

Лазерний Театр «Lux Aeterna» Лазерний Театр «Lux Aeterna»

Театр «Райдуга» Культурного центру Українського товариства глухих Театр «Райдуга» Культурного центру Українського товариства глухих