Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.uaТел. +38 (044) 207-12-44Ліцензія туроператора АГ №580812Карта сайту

Природний заказник \"Соколині гори\", Рівненська область
 
+38 (044) 207-12-44
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Природний заказник \
Четверг, 24 Серпня 2017

Театри Києва > Національний будинок органної та камерної музики

 Retro  Арсеній Миколайович Котляревський  В.Городецький. Кінцевий вариант проекту костьолу

Адреса: вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 77

Телефон: +38044 528 31 86

Знаходиться в будівлі Миколаївського костелу - шедеврі київської архітектури, творінні великого зодчого, «автора київської архітектурної партитури» - Владислава Городецького. Ніби з середніх віків приплив до нас цей чудовий двощогловий корабель, заплив в долину мілководній київської річки Либідь і став тут - сподіваємося, на віки. Незважаючи на всі перипетії минулого бурхливого століття, костел все так само підноситься над містом - як один з найчудовіших подарунків «київського Гауді», послання нащадкам зі славного початку ХХ століття.

Цей, другий, костел у Києві був побудований тому, що до кінця століття XIX-го в Києві жило близько 40 тисяч католиків, і старий храм - Олександрівський костел поблизу Хрещатика - всіх прихожан давно вже не вміщав. 8 грудня 1896 р. київські католики звернулися до губернатора з клопотанням про побудову нового храму. Офіційний дозвіл послідувало 30 березня 1898-го. У опікунську раду увійшли «вершки» католицької громади міста: Єгермейстер двору граф В. Браницький, члени Міської Думи В. Олтаржевський і С.Ромішевскій, промисловець Ю. Анжіевскій, камер-юнкер Двору граф Потоцький Ю. та інші. Головою комітету обрали почесного мірового суддю Л. Янковського.

На конкурсі проектів несподівано переміг студент Петербурзького інституту цивільних інженерів, 24-річний С. Воловський. З огляду на відсутність у нього досвіду, робоче проектування, керівництво і нагляд за будівництвом вирішено було доручити вже відомому в місті В. Городецькому.Так Миколаївський костьол увійшов до творчої спадщини останнього, і тільки експерти, піднявши креслення того часу, можуть сказати - що в його оздобленні від Воловського, а що - від Городецького.

У серпні 1899 урочистий молебень ознаменував початок будівництва.За десятиліття, поки храм зводився, приватні особи сумарно пожертвували на храм 500 тисяч. І при тому освячували його ще недобудованим. Вся справа в тому, що, крім задуманого розкішного оздоблення, будівництву передували величезні інженерні роботи.

Храм будувався у великій долині річки Либідь. Грунт тут хиткий, тому задумалися про нові технології фундаментів. Городецький і члени Комітету з будівництва прийняли ризиковане рішення - довіритися інженеру А. Страусу, який запропонував закласти фундамент на бетонних сваях. Це була новація в тодішній архітектурі,причому новація світова. На інженерні рішення Страуса навіть приїжджали подивитися американці! Крім того, в конструкціях храму застосували новий на той момент залізобетон.

6 грудня 1909 костел було освячено. Урочистий, сірий з рожевим, інтер'єр, австрійський орган, мармурові статуї, теракотовий підлогу із вставками з метласької плитки... Для костелу ризькою фірмою «Ернст Тоде» були спеціально виготовлені вітражі, що стали гордістю храму. У головному вівтарі вітражі покривали три великих вікна, що зображали сцени Різдва, Страждань і Воскресіння Христа. Костел прикрасили мармуровий амвон зі скульптурами Діви Марії та Ісуса Христа. Доповнювали розкіш оздоблення шість бронзових і кришталевих люстр, десять бра, різьблені лавки, дорогі церковні судини. Костел став одним з найбагатших культових споруд у місті.

Зовні храм не поступався інтер'єру в обробці. Городецький, і його незмінний партнер - скульптор Е. Сала - дали волю фантазії. Балкони на баштах підтримуються химерними істотами. Трохи вище, під підставами куполів, застигли ще більш загадкові створення: краби, дракони з жаб'ячими лапами, сімейство грифонів на шпилі, саламандри на вхідних арках. Кожен елемент мав своє символічне значення, що йде від сакральної традиції Західної Європи. Городецький недарма їздив дивитися найкращі зразки тамтешніх соборів - зокрема, Кельнського і Страсбурзького.

Після революції костел, як водиться, закрили та розграбували. Зникли мармурові фігури, майже всі оздоблення. Але вітражі ще трималися, огорожа амвона ще милувала око. У храмі влаштували склад. У війну костел зазнав суворих випробувань: його башти були занадто помітним орієнтиром, і дивно, як доблесні чекісти не додумалися зруйнувати їх ще в 1941-му. Затее за два роки храм зазнав артобстрілу - радянська армія намагалася позбавити німців спостережного пункту на вежі. Храм загорівся, і у вогні загинуло майже все дерев'яне оздоблення собору.

Поле війни в костьолі розмірами обласний архів, а шпилі привернули увагу КДБ: у них встановили «глушилки» західних радіостанцій.

У 1970-х майже прямо під собором пройшла гілка метро. Палі інженера Страуса не витримали постійної вібрації - фундамент «поплив». І тільки у 1978 р. в долі костелу настали зміни - Рада Міністрів УРСР прийняла про створення в Києві Республіканського Будинку органної та камерної музики та розміщення його в колишньому Миколаївському костьолі.

Так до костьолу повернувся орган. Він був сконструйований спеціально для цього залу майстрами відомої фірми «Rieger-Kloss» (м. Крнов, Чехословаччина). При конструюванні органу майстри намагалися наблизити його зовнішній вигляд до архітектурного стилю костьолу, що об'єднало унікальну архітектуру з унікальним інструментом. Орган має 55 регістрів, що розподілені по трьох мануальних та педальній клавіатур, і 3945 труб різних розмірів (від 13 міліметрів до 6 метрів), виготовлених з металу та цінних порід дерева (чорного та червоного). Програмне управління дозволяє в повній мірі використовувати всю палітру тембрів інструменту.

При реконструкції костелу, що тривала чотири роки, особлива увага приділялася оформлення інтер'єрів, повсталих з колишнього запустіння. У Прибалтиці були виготовлені нові вітражі, на Львівській меблевій фабриці - м'які меблі, зроблені під загальний стиль приміщення, в Ківерцях Івано-Франківської області - високоякісний паркет.

Творцем Будинку органної та камерної музики в Києві є органіст, педагог, музикознавець Арсеній Миколайович Котляревський (1910 - 1994). Його можна по праву вважати засновником органної школи в Україні. Вихованець Ленінградської консерваторії по класах музикознавства та органа, О. М.Котляревський працював проректором Львівської державної консерваторії імені М. Лисенка, викладав у Донецькому музично-педагогічному інституті, а починаючи з 1970 року - професором Київської державної консерваторії. Він виховав плеяду талановитих виконавців, заслужених артистів нашої країни, дипломантів і лауреатів республіканських і міжнародних конкурсів, творчість яких відома далеко за межами України.

Протягом 1981-86 рр. А. М. Котляревський здійснював художнє керівництво Республіканським будинком органної та камерної музики. Завдяки його наполегливій праці в Україні виник жвавий інтерес до органної музики. Саме він замовляв, встановлював орган, визначав репертуар. Органні зали, слідом за Києвом, що утворилися в Харкові, Дніпропетровську, Сумах, Одесі, Білій Церкві, Рівному, Хмельницькому, Донецьку, Львові, Ужгороді, Чернівцях, Ялті.

Так в Миколаївський костьол повернулося життя, під його склепінням знову почав звучати велична музика. Але настали чергові нові часи. З кінця 1980-х розгорнулися суперечки про долю храму. Богослужіння в ньому відновилися в 1992-му, і з тих пір чергуються з органними концертами. Таким чином у киян і гостей місто є можливість побувати як на службі Божій, так і на концертах в цьому чудовому будинку, ознайомитися з його внутрішнім і зовнішнім оздобленням.

Орган фірми «Rieger-Kloss»  Трубящий ангел  Ернст Тоде. Вітражі костьолу
 

Генеральний директор Національного Будинку
органної та камерної музики України
Тетяна СТАХУРСЬКА:

«Наш орган – один Із кращих органів Європи»

Знаменитий орган
Національного будинку органної
та камерної музики України

На одній з найпотужніших київських магістралей — вулиці Червоноармійській – погляд подорожнього неодмінно притягне споруда Миколаївського костьолу, що захоплює уяву незвичайними обрисами, високими стрільчастими вежами, невпинним пориванням до блакитного неба, — ця розкішно-виразна домінанта вулиці. Бо й справді: хіба можна не почути в її застиглих шляхетних архітектурних формах музики хоральних прелюдій Йоганна Себастьяна Баха або партесних концертів Артемія Веделя?

Хтось таки почув, і ось уже через два десятки літ потому один з наших сучасників напише: «До цього Будинку органної та камерної музики входиш, затамувавши подих і сподіваючись на чудо. Входиш обережно, щоб не порушити його столітньої тиші — цієї рятівної паузи у бурхливому потоці нашого повсякденного життя. Входиш, сподіваючись на чудо, бо навіть легке торкання пальців до клавіатури органа може перевернути всю душу. Справедливо зауважують: він, Орган, — мудрий, самотній, потайний. Мудрий, бо пережив історію тисячоліть, самотній, бо що може зрівнятися з таким музичним гігантом, потайний, бо хто, крім майстрів органної справи, удостоївся честі охопити поглядом усю вражаючу архітектоніку його конструкцій? Зала, до якої ми з вами входимо, притягує до себе, наснажує нас, панує над нами і, зрештою, вимагає від артистів — майстрів співу, органа, камерної вокальної та інструментальної музики, оркестрових та хорових полотен — найвищої міри служіння своєму мистецтву, найвищого ступеня художньої відповідальності…»

Що ж так вражає, тривожить, заспокоює, умиротворює того, хто завітав до цієї незвичайної зали? Хто уперше запросив нас сюди? І хто, зрештою, сьогодні надає усім нам ні з чим незрівняну насолоду спілкування з прекрасним? Відповісти на ці запитання ми попросили генерального директора Національного Будинку органної та камерної музики України Тетяну СТАХУРСЬКУ.

– Тетяно Миколаївно, так хто ж усе-таки вперше запросив шанувальників органної та камерної музики до цієї розкішної споруди — Миколаївського костьолу?

– У грудні 1978 року Рада Міністрів УРСР ухвалила постанову про заснування в Києві Будинку органної та камерної музики. То була ідея тодішнього партійного лідера України Володимира Васильовича Щербицького, якого дуже вразила органна музика в одному із соборів Прибалтики радянської доби. Ідея, до того ж, перетнулася з давньою мрією видатного вітчизняного музикознавця, тодішнього професора Київської державної консерваторії імені Петра Чайковського і великого ентузіаста органної справи Арсенія Миколайовича Котляревського. Саме його, Арсенія Миколайовича, по праву вважають засновником органної школи в Україні. Багато років він виношував думку про створення в столиці органного залу. Тож із перших днів заснування Будинку органної та камерної музики професор Котляревський здійснював його художнє керівництво. Творча й організаторська наполегливість маестро в пропаганді органного мистецтва спонукала до написання такої кількості творів, що невдовзі з’явилася можливість влаштувати перший органний концерт, цілковито складений з творів українських композиторів, та надрукувати серію нотних збірок, до якої увійшли й композиції вітчизняних авторів. А органні зали, услід за Києвом, утворилися в низці міст України — Харкові, Львові, Ужгороді, Дніпропетровську, Сумах, Одесі, Чернівцях, Ялті, Донецьку, Хмельницьку, Рівному…

Ну, а попервах, у 1978 році, ідею про створення столичного Будинку органної та камерної музики ще тільки належало якось втілювати в життя. З’ясувалося, що для такої справи найбільше підходить оця споруда — Миколаївський костьол. За радянських часів його приміщення використовувалося як складське, згодом тут розташовувалися архів, служби КДБ. Але саме акустичні властивості будівлі давали дуже хорошу можливість пристосувати її для Будинку органної та камерної музики. Тож протягом 1979-1980 років, перед новосіллям щойно заснованого мистецького закладу, тут тривали широкомасштабні реконструкція та реставрація. Ці роботи були спрямовані переважно на створення естетичного оформлення та комфортних умов. Для інтер’єру Будинку в Прибалтиці виготовлено кольорові вітражі, на Львівській меблевій фабриці — м’які стилізовані меблі, у Киверцях Івано-Франківської області — високоякісний паркет. А майстри фірми Rieger-Kloss з чеського міста Крнов сконструювали великий концертний орган спеціально для нашої концертної зали. Майстри намагалися наблизити його зовнішній вигляд до архітектурного стилю костьолу, щоб гармонійно поєднати архітектурні форми з унікальним музичним інструментом.

– Можна сказати, костьол як архітектурний шедевр пережив своє друге народження…

– Більше того, він пережив усі лихоліття своєї столітньої історії — революції, війни, репресії… Навіть був значно зруйнований під час Другої світової… Він багато чого бачив, відчував і розумів, але ніколи не втрачав віри у своє майбутнє.

Костьол, нагадаю, споруджували протягом десятиліття — у 1899-1909 роках за конкурсним проектом архітектора Валовського. А от його «хрещеним батьком» — безпосереднім розробником проекту та керівником будівництва став добре знаний киянами архітектор Владислав Городецький. Один з найцікавіших зразків архітектурного мистецтва початку минулого століття, Миколаївський костьол зведений у стилізованих неоготичних формах з високими вежами, він, як бачите, визначається стрункими пропорціями, легкістю та ясністю композиційної структури. Нині ж його дуже примітною окрасою служить ще й наш унікальний орган — також своєрідний витвір мистецтва.

Концертна зала Будинку Вітражі Будинку

– Чим відрізняється він від інших аналогів, окрім того, що чеські майстри гармонійно «вписали» його в архітектурну стилістику костьолу?

– За оцінками фахівців, наш орган входить до двадцятки кращих органів Європи. А в Україні аналогів такого класу — одиниці. Наш орган має 55 регістрів, розподілених по трьох мануальних та педальній клавіатурах, 3960 труб різних розмірів: від 13 міліметрів до 6 метрів висотою, виготовлених з металу та цінних порід червоного і чорного дерева.

Знаєте, є органи барочного спрямування, є романтичні… А от чеські майстри створили такий орган, який здатен виконувати будь-яку музику, він універсальний. Програмне управління дозволяє максимально використовувати усю темброву палітру інструмента, а широкі можливості органа сприяють виконанню музики різних стилів, напрямків, історичних епох, включаючи найекспериментальніші твори сучасних композиторів.

То було, повторюю, спеціальне замовлення фірмі Rieger-Kloss. Професор Котляревський докладав усіх зусиль, аби продумати все до дрібниць у конструкції майбутнього інструмента, аби втілити в нього всі свої жадання і творчі задуми. Тож нині кожен із музикантів, хто приїздить до Києва на гастролі чи з фестивальними виступами і сідає до нашого органа, завжди лишається у захваті від гри на ньому. Надто ж — іноземці, які до цієї щасливої миті часто-густо навіть не сподівалися побачити в Україні таке диво. Виявляється, тут є надзвичайно пристойний інструмент! Він чудово звучить! Має широкі можливості!

– Ви згадали про фестивалі, які періодично проходять під егідою Національного будинку органної та камерної музики і давно вже стали доволі знаними в музичному житті столиці…

– Фестивальні традиції беруть свої початки у задумах Арсенія Котляревського. Нещодавно, до речі, музична громадськість України широко відзначала 100-річний ювілей видатного митця, вплив якого на українську культуру переоцінити важко.

Якщо хочете, фестивалі, — а їх відбулося вже 11, — стали чи не найрезультативнішою формою підбиття творчих підсумків, демонстрації виконавського і творчого потенціалу національного мистецтва. Концертна зала Будинку бачила чимало таких форумів органної, камерної, хорової музики. Розуміючи значення таких заходів, художнє керівництво вдалося до здійснення ще масштабніших проектів, і в наших стінах 1992 року відбувся перший міжнародний фестиваль органної музики. З роками географія країн-учасниць таких заходів дедалі розширюється, збагачується виконавська палітра концертів, посилюється громадський резонанс. Найрізноманітнішу музику у виконанні провідних виконавців з багатьох країн світу гідно доповнюють українські майстри Володимир Кошуба, Валерія Балаховська, Ірина Калиновська, Ольга Дмитренко, Наталія Молдован, Ірина Харечко… На фестивалях вони репрезентували вітчизняну виконавську школу.

Хоча, заради справедливості, варто додати, що останнім часом фестивальні традиції дещо пригальмувалися. Причина банальна: брак коштів. Тим часом бажаючих взяти участь у черговому, 12-ому фестивалі дуже багато. Ми звертаємося з цього приводу до відповідних держаних установ…

– А що кажуть потенційні спонсори?

– Знаєте, якось прийшла до нас дівчина, яка професійно займається менеджментом. Виявила бажання самотужки знайти спонсорські кошти для одного із розкішних тематичних концертів у нашому Будинку. Я одразу сказала гості: на академічне мистецтво охочих знайти важко… Але вона усміхнулася і запевнила: кошти будуть! Яким же виявилося розчарування дівчини, коли через три-чотири місяці вона знову завітала до Будинку і сказала: коштів немає, їм нецікаво, академічна музика їм не потрібна.

– Хто ж тоді у числі шанувальників високого мистецтва? Чи є завсідники концертної зали Будинку?

 
Заслужений артист України
Іван Кучер
 
Лауреат міжнародного конкурсу
Ігор Іщак
 
Лауреат міжнародних конкурсів
Андрій Ільків
 
Лауреат міжнародного конкурсу
Віталій Чікіров
 
Заслужена артистка України
Марія Ліпінська
 
Лауреат міжнародного конкурсу
Наталія Лаврєнова
 
Ансамбль класичної музики імені
Бориса Лятошинського
 
Камерний ансамбль «Київ-Брасс»
 
Заслужений ансамбль України –
Квартет імені Миколи Лисенка

– Зала не буває порожньою, хоча, природно, нам хотілося б бачити у себе гостей ще більше. Переаншлаги були тут ще до середини 1990-х років, потім глядачів стало менше — позначилася відома соціально-економічна ситуація в країні. Тепер життя у Будинку дещо пожвавішало. Втішає, що, попри все, навідується молодь. Хоча ще не так давно був період, коли до нас приходили здебільшого педагоги музичних шкіл — тобто фахова публіка.

Слухача треба виховувати, вирощувати, плекати. Тепер, наприклад, модно критикувати радянські часи. Проте немало доброго з тієї пори дуже варто було б «забрати» й у день теперішній. Ось я сама, скажімо: попри те, що навчалася у музичній школі, разом зі своїми однокласниками по «звичайній» загальноосвітній школі неодмінно ходила ще й до філармонії — час від часу вчителі водили нас туди слухати класичну музику, гуртом ми бували й на різних музичних лекціях за участю видатних музичних діячів.

Сьогодні подібне зустрічається рідко. За багато років, протягом яких я перебуваю на цій посаді, до нас зверталася лише одна вчителька з Троєщини — хотіла привезти до Будинку свій клас, аби діти на власні очі побачили орган і послухали академічну музику. Ми тоді скоротили свої репетиції, спеціально для юних слухачів організували невеличкий концерт — бо ж не можна непідготовлених дітей одразу «лякати» незрозумілою їм серйозною музикою…

– З огляду вже тільки на це місію Національного Будинку органної та камерної музики варто було б назвати високою й благородною, адже йдеться передусім про виховання високих почуттів людини, про просвітництво…

– Так, усе починається із духовних надбань, із загальної культури людини. Коли свого часу Японія прагнула наздогнати Америку в технічному сенсі, то найпотужніше фінансування спрямувала саме на культуру. Та якщо культуру ототожнити лише із шоу-бізнесом, як оце у нас нині відбувається, то ніякого толку не буде. На жаль, наші діти більше знають Вєрку Сердючку, аніж те, хто такий Бах чи Моцарт…

У стінах же нашого Будинку звучать твори, які безмежно розширюють коло звичних уявлень про можливості музичного мистецтва. На цьому концертному подіумі виступають видатні органісти, співаки, інструменталісти, хорові й оркестрові колективи. Можна згадати «Музичні діалоги», присвячені камерній музиці та взаємодії українського та європейського Бароко, на яких вдячні слухачі вітали видатних виконавців та колективи з усього світу.

Багато хто з вдячністю згадує й «Музичну вітальню», яка гостинно розчинила свої двері практично одразу після дня народження самого Будинку. То були спеціальні лекторії для дітей і денні концерти у нижній частині приміщення. Тепер там знаходиться католицька церква. Тож іншої можливості не маємо, аби «Музична вітальня» продовжувала свою діяльність.

На жаль, у Києві взагалі немає спеціального концертного приміщення для високого мистецтва. Зал нашого Будинку, як, до речі, і колонний зал Національної філармонії, лише переобладнаний і просто пристосований. Хоч і дуже красивий, і має непогані акустичні можливості, та все ж він — храм Божий, доводиться ділити територію з віруючими, враховувати церковний календар і традиції. А так хочеться мати спеціальне приміщення, побудоване саме для академічної музики з усіма належними умовами для багатопланової роботи. Зокрема, й просвітницької.

– Сусідство з віруючими дуже обмежує діяльність Будинку?

– Ми не працюємо, скажімо, по неділях. В такі дні віруючі йдуть до храму. Немає концертів і в дні святкових служінь. Загалом, на рік випадає до 100 «непрацездатних» або наполовину завантажених днів. Звичайно, знаходимо спільну мову з церквою, поступаємося один одному. Завдячуємо настоятелю церкви отцю Павлу, людині врівноваженій і поміркованій. Він до наших клопотів і специфіки творчої роботи ставиться з великим розумінням, ми відповідаємо йому взаємністю.

– А все ж, аби належно оцінити масштаб і насиченість роботи, що її проводить колектив Будинку, досить переглянути афішу бодай одного місяця…

– Попри все, останній місяць нинішнього концертного сезону — липень — заповнений ущерть. Як, власне, й будь-який інший, коли абсолютна більшість вечорів зайнята концертами. Загалом же, за неповних три десятиліття Національним будинком органної та камерної музики України проведено понад 8000 концертів, і кожен з них, повірте, на вагу золота. За цими концертними сезонами стоять роки наполегливої творчої праці багатьох істинних ентузіастів старовинної та сучасної органної, камерної, хорової та оркестрової музики, роки художніх перемог і творчої незадоволеності, роки яскравих творчих проектів, художніх програм і різноманітних фестивалів…

Напруженим вимальовується і наступний музичний сезон. Він проходитиме під знаком тридцятиріччя від дня заснування Національного Будинку органної та камерної музики. Тож протягом року триватимуть тематичні ювілейні концерти.

Ще один ювілей у творчому сезоні — виповнюється 60 років Квартету імені Миколи Лисенка. Це, як відомо, заслужений ансамбль України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка — один із найстаріших, найвідоміших та найдосвідченіших камерних ансамблів країни. Він гідно репрезентує українське музичне мистецтво на музичних фестивалях та гастролях у багатьох країнах світу. Концертами ювіляра ознаменується й наступний сезон безпосередньо у залі Будинку.

Продовжуємо цикли органних концертів — і це природно, адже до нас публіка найчастіше йде саме на органну музику. Своєрідною родзинкою стануть, зокрема, вечори німецької органної музики. Чи не найбільшою популярністю користується музика Баха. Це такий творчий пласт, який опрацьовувати можна безкінечно. Тож на шанувальників його творчості тепер чекає не тільки музика самого Йоганна Себастьяна Баха, а й членів його талановитої родини. Продовжимо й концертний цикл музичних надбань Шумана… Словом, творчий портфель надзвичайно багатий і повен цікавих ідей.

– З ким, з якими виконавцями входитиме у новий концертний сезон?

– Маємо доволі великий і талановитий творчий колектив: більше 100 творчих одиниць — органістів, співаків, інструменталістів, майстрів, що створюють концерти. Про іменитого ювіляра — Квартет імені Миколи Лисенка — вже згадувала. Ще один з наших уславлених колективів носить ім’я видатного українського композитора й педагога Бориса Лятошинського. Ансамбль протягом усього свого творчого шляху виконував, записував, пропагував усю його хорову спадщину. Водночас, історія цього колективу невід’ємно пов’язана з видатним українським хоровим диригентом Віктором Іконником — він стояв біля колиски ансамблю і до кінця своїх днів був незмінним керівником цього колективу… Красивий теплий звук, блискуча техніка, тонке відчуття стилю творів різних епох і країн притаманні камерному ансамблеві мідних духових інструментів «Київ-Брасс»… Величезну симпатію публіки встигло вже пригорнути до себе молоде тріо інструменталістів «Равісан»… Завжди подією у музичному житті стають концерти народної артистки України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Ольги Басистюк, сопрано, яка цього року відкриє своїм концертом 30-й, ювілейний, сезон Будинку… У нашому колективі також володар унікального голосу, лауреат міжнародного конкурсу Ігор Іщак. У його репертуарі твори від доби раннього бароко до творів сучасних композиторів… Усіх знаних наших митців назвати воднораз важко, але не можна обійти імен майстрів органного мистецтва: народний артист Володимир Кошуба, народна артистка України Ірина Калиновська, лауреати міжнародного конкурсу Ганна Бубнова та Максим Сидоренко, дипломанти міжнародних конкурсів Валерія Балаховська та Ірина Харечко...

– Будівельний паркан довкола Будинку — також бажання причепуритися перед новим концертним сезоном?

– Паркан, щонайперше, — ознака нагальних ремонтно-реставраційних робіт. Роки беруть своє: тріскаються стіни, від них відшаровується декор, споруда замокає у своїй основі, навіть похилилася одна з веж… Перші обстеження цих проблем проводилися ще 12 років тому. Звідтоді багато чого й зроблено, хоча інфляція з’їдає заплановані кошти, які, до того ж, надходять мізерними порціями… На центральному фасаді зробили майже увесь комплекс робіт, окрім фарбування. Потрібна спеціальна гідроізоляційна фарба, без неї може пропасти й уже зроблене…

Дуже хочеться якнайшвидше завершити ремонтно-реставраційні роботи ще й тому, що стрімко наближається чемпіонат Євро-2012. Адже унікальна споруда знаходиться зовсім поруч з центральним стадіоном, вона не може не привернути уваги туристів і шанувальників класичної музики, та й католиків серед гостей спортивного свята, треба думати, буде немало…

Словом, як не крути, а Національний будинок органної та камерної музики і храм водночас потрібен усім. Красивий і врочистий.

Бесіду вів Володимир ТАРАСЮК, журналіст.

Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро».

Липень 2010



Київський національний академічний театр опери та балету Київський національний академічний театр опери та балету

Національний Академічний театр української драми ім. І. Франка Національний Академічний театр української драми ім. І. Франка

Український голографічний театр доповненої реальності «Visual Fusion» Український голографічний театр доповненої реальності «Visual Fusion»

Київський академічний театр ляльок Київський академічний театр ляльок

Київський національний академічний театр оперети Київський національний академічний театр оперети

 Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки

Київський Академічний Молодий театр Київський Академічний Молодий театр

Київський академічний театр ляльок Київський академічний театр ляльок

Київський академічний театр юного глядача на Липках Київський академічний театр юного глядача на Липках

Національний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса Національний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса

Київський державний академічний театр драми і комедії на Лівому березі Київський державний академічний театр драми і комедії на Лівому березі

Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва

Національна філармонія України Національна філармонія України

Національний будинок органної та камерної музики Національний будинок органної та камерної музики

Будинок Актора Будинок Актора

Київський драматичний театр «Браво» імені Любові Титаренко Київський драматичний театр «Браво» імені Любові Титаренко

Майстерня театрального мистецтва «Сузір'я» Майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»

Київський драматичний театр на Подолі Київський драматичний театр на Подолі

Театр «Золоті ворота» Театр «Золоті ворота»

Творча вітальня імені І. Козловського \ Творча вітальня імені І. Козловського "Духовна спадщина"

Театр-студія «Оксюморон» Театр-студія «Оксюморон»

Центр мистецтв «Новий український театр» Центр мистецтв «Новий український театр»

«МІСТ» Київський театр-студія – Молодіжний інтерактивний сучасний театр «МІСТ» Київський театр-студія – Молодіжний інтерактивний сучасний театр

Театр «Колесо» Театр «Колесо»

Київський камерний театр-студія «Дивний замок» Київський камерний театр-студія «Дивний замок»

Вільний театр Вільний театр

Театр «Модерн-балет» Театр «Модерн-балет»

Театр «Вільна сцена» Театр «Вільна сцена»

Київський музичний театр імені Г. Ф. Квітки-Основ\'яненка Київський музичний театр імені Г. Ф. Квітки-Основ'яненка

Новий театр на Печерську Новий театр на Печерську

Театр «Актор» Театр «Актор»

Муніципальний театр «Київ» Муніципальний театр «Київ»

Київський академічний театр ляльок Київський академічний театр ляльок

Театр маріонеток Театр маріонеток

Державний театр пластичної драми на Печерську Державний театр пластичної драми на Печерську

Театр-студія імпровізації «Чорний квадрат» Театр-студія імпровізації «Чорний квадрат»

Відкритий театр «Образ» Відкритий театр «Образ»

Театральний центр Києво-Могилянської академії Театральний центр Києво-Могилянської академії

Київський театр поезії «Мушля» Київський театр поезії «Мушля»

Молодіжний театр «відкритий Погляд» Молодіжний театр «відкритий Погляд»

Центр сучасного мистецтва «Дах» Центр сучасного мистецтва «Дах»

Київський театр єврейської пісні «Нешоме» Київський театр єврейської пісні «Нешоме»

Єврейський музично-драматичний театр ім. Шолом-Алейхема Єврейський музично-драматичний театр ім. Шолом-Алейхема

Жіночій театр «На Грушках» Жіночій театр «На Грушках»

«Світлий театр» (дитячий) «Світлий театр» (дитячий)

Учбовий театр при Київському національному університеті театру, кіно та телебачення ім. Карпенко-Карого Учбовий театр при Київському національному університеті театру, кіно та телебачення ім. Карпенко-Карого

Циганський музично-драматичний театр «Романс» Циганський музично-драматичний театр «Романс»

Театр української традиції «Дзеркало» Театр української традиції «Дзеркало»

Театр-студія «Молода опера» при Національній музичній академії України Театр-студія «Молода опера» при Національній музичній академії України

Театр-студія «Райдо» Театр-студія «Райдо»

Молодіжний театр-студія «Papasony» Молодіжний театр-студія «Papasony»

Dance Company Lelio театр Dance Company Lelio театр

Авторский театр-кафе на Оболони «ТеатрионЪ» Авторский театр-кафе на Оболони «ТеатрионЪ»

Театр «Срібний Острів» Театр «Срібний Острів»

Молодежний Театр-студія «З того світу» Молодежний Театр-студія «З того світу»

Народний театр «Арсенал» Народний театр «Арсенал»

Лазерний Театр «Lux Aeterna» Лазерний Театр «Lux Aeterna»

Театр «Райдуга» Культурного центру Українського товариства глухих Театр «Райдуга» Культурного центру Українського товариства глухих