Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.uaТел. +38 (044) 207-12-55Ліцензія туроператора АГ №580812Карта сайту

Успенський собор Києво-Печерської Лаври, Київ
 
+38 (044) 207-12-55
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Успенський собор Києво-Печерської Лаври, Київ
Неділя, 22 Вересня 2019

Меню

Тури вихідного дня > Тур до Березової Рудки: візит до графів і піраміди

Портрети Платона та Анни Закревських
пензля Т.Г. Шевченко

Палац Закревських
у Березовій Рудці

Ігнатій Закревський,
Піраміда усипальниця Закревських

Пірамід у Європі — чотири. Дві з них — в Україні, та ще й в одній області — Полтавській. Ми запрошуємо вас до піраміди, що стоїть у садибі Березова Рудка. Історія цієї садиби насичена іменами та подіями. Вас зустріне родовий палац графів Закревських, де в ХІХ столітті побувала вся культурна еліта України. Тут розгорялися шекспірівські любовні пристрасті. Тут створено відомий романс «Очі чорні» і народився автор слів неофіційного столичного гімну «Києве мій» Дмитро Луценко. У цій садибі з'явилася на світ «російська Мата Харі» і дружина Герберта Уеллса — Марія Закревська. Та й взагалі, тут — така аура, що ...Втім, побачите самі.  

Всього півтора десятка кілометрів від Києва — і ви побачите піраміду. Не треба їхати за тисячі миль. Похмурі стіни старої усипальниці зберігають таємниці графського роду Закревських. А таємниць цих було чимало.

У старому саду ховається елегантний палац. Його будував архітектор Євген Червінський, учень Костянтина Тона — найвідомішого зодчого середини ХІХ століття, автора храму Христа Спасителя в Москві і десятків інших споруд. Ковані ажурні ворота у білій огорожі виводять нас на парадну алею перед палацом. Тихий парк розрісся з тих часів, коли в його альтанках лунали палкі любовні визнання Віктора Забіли, Якова де Бальмена, Ганни Закревської та Тараса Шевченка. Пам'ятник останньому стоїть тут недаремно — вважається, що в Березовій Рудці наш геній залишив свій «слід» у вигляді позашлюбної дитини. Шевченкознавці досі сперечаються: а чи був такий факт у біографії поета? Як би там не було, драми в стінах маєтку Закревських вирували мелодраматичні. А які тут гостювали імена: вся українська культурна еліта 1820-50-х протанцювала на тутешніх балах!

Закревські, за переказами, самі були не «без гріха» — рід свій вели від позашлюбної дитини імператриці Єлизавети Петрівни. Народжувалися у цьому роді люди видатні, сповнені пристрастей та захоплень. Пам'ятником однієї такої «манії» — моди на все єгипетське — і стоїть в парку сімейна усипальниця родини Закревських, побудована в 1899 році. Гнат Закревський, її замовник, знав, що в недалекій Комендатівці вже 20 років стоїть усипальниця Біллевичів у вигляді піраміди. І, тим не менше, замовив свою. Єгиптом він захоплювався недарма: довго був посланцем Росії в країні над Нілом. Піраміда задумувалася як еклектичний храм, що поєднував християнські та давньоєгипетські погляди: внутрішній простір було розписано як цитатами з Біблії, так і єгипетськими ієроглифами. Підлога вимощена цеглою харківського заводу барона Бергенгейма, що постачав плитку для Ливадійського палацу і «будинку з химерами» в Києві. На вершині усипальниці стояв хрест, а перед входом височіла двотисячолітня статуя богині Ісіди. У склепі під пірамідою упокоїлися всі Закревські, а в 1906 році з Каїру прибув траурний поїзд — «граф Єгипетський» також знайшов у піраміді вічний спокій.

Більшовики потривожили вічний спокій Закревських, проте увічнили в парку Тараса Шевченка. Протягом п'яти років — з 1843 по 1847 — Тарас неодноразово бував тут. Він написав портрети господарів садиби — Платона та Ганни Закревських. У графського подружжя гостювали і однокашники господаря по відомому Ніжинському ліцею — поети Віктор Забіла та Євген Гребінка. Шевченко навіть став побратимом Віктора Забіли, до речі — збирача і автора сотень алкогольних рецептів усіляких настоянок і наливок. Молода господиня дому паморочила голову не тільки Тарасу — натхненний нею Євген Гребінка написав тут свій відомий вже котре сторіччя романс про чорні очі.

І все ж — чия дочка була народжена в цьому маєтку в 1845 році та названа Софією? Ганна Закревська фліртувала з багатьма...

А в 1892 році в садибі народилася одна з найлегендарніших жінок ХХ століття. Графиню, а пізніше — баронесу Марію Закревську-Бенкендорф-Будберг вважали агентом одразу трьох світових розвідок, називаючи «червоною Мата Харі». Вона була коханкою англійського консула Локкарта, зачарувала похмурого фанатика ЧК Якова Петерса, стала особистим секретарем і музою Максима Горького, який присвятив їй «Життя Клима Самгіна», а пізніше — цивільною дружиною великого фантаста Герберта Уеллса. Марія виконувала делікатні доручення, як мінімум, трьох світових розвідок. Вона врятувала «незручну» частину архіву Горького, яку дуже хотів отримати Сталін — і все одно отримала від диктатора букет червоних троянд. Марія Закревська померла в 1974 р., та власного архіву нащадкам не залишила: перед смертю підпалила трейлер з паперами. Так таємниці бурхливої молодості української графині розвіялися з димом.

І ще раз прославилася ця земля в історії України: в 1921 році в селі Березова Рудка народився відомий український композитор-пісняр Дмитро Луценко (1921-89), автор текстів таких відомих пісень, як «Києве мій», «Сивина», «Фронтовики» , «Мамина вишня», «Осіннє золото». На його пісні писали музику 63 композитора. Щорічно у вересні в Березовій Рудці проводиться фестиваль «Осіннє золото», присвячений пам'яті поета.

 

Організаційні питання: 

  • Тривалість туру:  7 годин.
  • У вартість входить: проїзд, екскурсійний супровід по маршруту, групова страховка, вхідні квитки.
  • ІНДИВІДУАЛЬНІ ЕКСКУРСІЇ — за Вашою заявкою — у зручний для Вас час, на необхідному транспорті. 

Палац Закревських в Березовій Рудці

Дмитро Омелянович Луценко з онукою

Учасники фестивлю "Осіннє золото-2008"


Валентина Гончар

Директор Березоворудського народного історико-краєзнавчого музею
Валентина ГОНЧАР:

«ТУТ — ВЕЛИКЕ ДИВО У ВСІ ПОРИ РОКУ,
ЯКАСЬ СВІЖА СИЛА З’ЯВЛЯЄТЬСЯ, ЖИВА ЕНЕРГІЯ»

Це наче про неї сказав поет:

«Народжується все і помира…
І все ж безсмертні і життя, й природа…»

Вона – то Березова Рудка. Одне з найбільших нині і найпоетичніших сіл Пирятинського району, що на благословенній полтавській землі. Заснована 1717 року гетьманом України Іваном Скоропадським, Березова Рудка й досі стоїть у дібровах і гаях, пісенна й урочиста.

Вікопомні перекази твердять, що назву свою село успадкувало від річечки Рудки, на узбережжі якої воно розкинулося в обіймах прадавньо-пишних березових гаїв. І цим усе сказано: якимось особливо-березовим духом напоєні тутешні обрії. Та й не тільки ним. Бо ж не випадково гетьман, купивши у Пирятинської сотні Лубенського полку саме оці землі, хутко розселив на них своїх людей. А вже вони, березоворудчани усіх часів і поколінь, завше берегли ревно і примножували дароване природою багатство та зрощену на ньому спільну селянську вдачу. Тепер нам, сьогоднішнім, доводиться дивуватися: чи таки й справді «безсмертні і життя, й природа»?

То ж коли вам трапиться бувати в цих краях, а може, й спеціально нагодитеся до Березової Рудки, то обов’язково розшукайте Валентину Василівну ГОНЧАР, директора тутешнього народного історико-краєзнавчого музею. Вона відповість на всі ваші здивування, напоїть духмяним повітрям і щемно-романтичними піснями й переказами прадавнього парку, заворожить легендами тутешньої «єгипетської» піраміди і, звичайно ж, пригостить «фірмовим» цілющим чаєм — «Березоворудським бальзамом»…

Липова алея парку
Парковий фасад палацу

Валентино Василівно, не так уже й часто-густо доводиться бувати в таких селах, як ваше, до якого їдуть люди з усього світу. Чим заворожила, чим дивує Березова Рудка своїх гостей?

Щонайперше тим, мабуть, що Березова Рудка сьогоднішня повизбирувала усі найкращі і наймиліші крихти своєї трьохсотлітньої історії. Чарує різними дивами, а їх тут – багатенько.

А перше диво народилося всередині ХVIII століття, коли Березовою Рудкою почали володіти поміщики Закревські – Йосип Лук’янович, генеральний бунчужний війська Запорізького, та його дружина Ганна – до речі, сестра останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Березова Рудка стала їхньою резиденцією і лишалася такою до 1915 року. П’ять поколінь Закревських пройшло через цю садибу і кожне ретельно доглядало свій маєток, дбало про його оздоблення та красу.

Звісно, кожен пан дбає про своє гніздечко…

Певно, що й так. Але Закревські надбали такого, що їхній маєток став справжнім дивом у наших і без того мальовничих місцях, перлиною палацово-паркової архітектури ХVIII-ХІХ століть. А ще з їхнього роду вийшло багато визначних особистостей, їхня праця стала не тільки окрасою і багатством тутешнього життя, а й надбанням усієї української культури. Були серед них письменники, лікарі, юристи, історики, етнографи, художники… Згадаймо хоча б Миколу Васильовича Закревського (1808-1871 рр.) – відомого етнографа, історика та художника водночас. Його ім’ям, до речі, названо одну з вулиць столиці України. Бо завдяки, скажімо, дослідженням Миколи Васильовича древнього Києва, ним же й ілюстрованим щедро, його ім’я було зараховане свого часу до когорти видатних істориків України. А тритомне зібрання творів української народної творчості зробило Миколу Закревського ще й авторитетним етнографом.

Ідея ж створення всього садибного комплексу належить, так би мовити, главі другого покоління великої династії Закревських – Григорію. Він обіймав посаду маршалка Київського намісництва, до якого входило 11 повітів. Тому просторий і розкішний маєток потрібен був не тільки йому особисто, а й для проведення дворянських зібрань. Облаштування садиби продовжили сини Олексій та Василь – представники третього покоління. А завершив роботи нащадок Олексія – Платон Закревський. Щоправда, оздобленням маєтку займався також і його син Гнат, останній із династії Закревських, який мешкав у Березовій Рудці.

Минуло практично сто літ звідтоді, як Закревські виїхали з вашого села. Якого «оздоблення» додав їхньому маєтку час?

Двоповерховий палац лишився практично незмінним. Виконаний у стилі необароко, він увібрав у себе творчо реалізовані ідеї відродження національних обрисів. Маєток став архітектурною пам’яткою.

Парадні сходи до бальної зали Бальна зала палацу.
Тепер тут розміщено читальню технікуму


Певне, ви звернули увагу ще при в’їзді до села: в око одразу впадає красива біла огорожа із вписаною в неї альтанкою. Далі ви пройшли, очевидно, через ковану браму на територію маєтку, звідки густа ялинова алея й привела до розкішного палацу… Звичайно, час бере своє, оздоблення фасаду дещо застаріло, але Березова Рудка з усіх сил прагне зберегти всю оцю розкіш первозданною – такою ж привабливою і делікатною.

Частенько звертаю увагу гостей, наприклад, на ажурний металевий балкон уздовж основи галереї другого поверху, а також на його огорожу та металеві решітки сходинок на перший поверх – їхній малюнок складається з античних орнаментальних мотивів. Свого часу вони, як і все металеве оздоблення будинку, виконані нашими, березоворудчанськими, ковалями.

Милуються гості й дерев’яним різьбленням. Воно щедро прикрашає парадні сходи, що ведуть прямо до танцювальної зали на другому поверсі. Ця зала майже не перебудована. Цікаве приміщення. Вісім колон, п’ять великих арочних вікон, ажурний балкон та закрита галерея з виходом на лоджії зробили танцювальну залу окрасою будинку…

Пам’ятник Тарасу Шевченку перед парадним входом до палацу Колишній флігель маєтку Закревських,
у якому зупинявся Тарас Шевченко.
Тепер тут знаходиться народний історико-краєзнавчий музей Березової Рудки


Зазвичай, коли веду екскурсію у цій залі, згадую представників четвертого покоління Закревських – Платона та його дружину Ганну. Саме на час їхнього господарювання в маєтку припадає найвиразніша, найромантичніша, найбагатша доба в культурному житті Березової Рудки, яка стала також помітною віхою в історії України.

Маєте на увазі ті часи, коли у них гостював Тарас Шевченко?

Авжеж. У цій залі молодий Тарас і співав, і танцював на балах. Тут же писалися ним живописні портрети господарів маєтку. Портрет Ганни вийшов надзвичайно вдалим: фахівці визнають – найкращим жіночим портретом Шевченка-художника. Молода господиня полонила тоді душу Тараса, світлим спогадом назавжди лишилася в його серці. Не випадково він тричі приїздив до Березової Рудки і присвятив «Ганнусі вродливій» кілька своїх віршів – «Г.З.», «Ой, маю, маю я оченята», «Якби зустрілися ми знову»…

В експозиції меморіальної кімнати Тараса Шевченка


«Якби зустрілися…» – той вірш, що став відомим романсом?

Так, його образи, настрої теж пов’язані з Березовою Рудкою… Загалом, у нашому музеї зберігається 260 експонатів, що так чи інакше засвідчують гостини Тараса у Закревських. Шевченкові присвячена окрема кімната музею. А сам він, музей, розташований у тому самому флігелі маєтку, де якраз і зупинявся Тарас Григорович.

Може, ми з вами, Валентино Василівно, сидимо зараз якраз у тій кімнаті, де ночував Шевченко?

Може, й так. Хоча флігель не раз переобладнувався всередині, достеменно не відомо, в якій саме кімнаті зупинявся Тарас Григорович. Але в теперішній музейній кімнаті, присвяченій Шевченкові зверніть увагу на оригінальні речі, котрі свого часу знаходилися в маєтку: венеціанське дзеркало в горіховій оправі ручної роботи – напевне ж, не раз закоханий гість Закревських зазирав у нього, садові лави з тутешнього парку чи крісла й стільці, на яких імовірно перепочивав Тарас… Словом, зібрано немало з того, до чого в споминах про літа колишні хочеться торкнутися рукою і пригорнутися душею.

Тарас Шевченко, треба розуміти, – то друге диво Березової Рудки. Яке ж третє?

«Стежка Тараса Шевченка» «Озонова алея»


Старовинний парк площею 45 гектарів. У ньому, власне, й розташована садиба. А далі він тягнеться углиб від маєтку до берегів річечок Рудки та Переводу. А виник він ще 1786 року. Тоді Закревські прорубали у правічному лісі 9 центральних алей та галявини. Але залишили незайманими 300-літні дуби, могутні клени й липи… Покажу вам місце на дубовій галявині, де Тарас Шевченко написав свої перші рядки з поеми «Кавказ»:

«За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі».

Наші гості полюбляють прогулюватися головними алеями парку – каштановою, липовою, березовою, сосновою, берестовою… Від них промінчиками розходяться бічні алеї, якими можна потрапити на галявини з екзотичними деревами та кущами, з «японськими» та «китайськими» альтанками. Одна з таких стежечок – Шевченкова, де частенько прогулювався Тарас. Вона веде до рукотворного ставка «Саджалка»: зазвичай там розважалися селяни. З його берега перекинуто два ажурні місточки на острівці – на одному з них купалися жінки, на іншому – чоловіки.

В експозиції з історії села

Звідкіля така дивна назва ставу – «Саджалка»?

То ще одна таїна тутешніх місць… Але ви ще більше подивуєтеся, побувавши у прадавньому фруктовому саду – яблуневому, сливовому, кизиловому… І вже до п’яну вп’єтеся цілющим повітрям, коли зайдемо до «озонової алеї». Буваючи там, я щоразу дихаю – не надихаюся: там особливе, запаморочливе повітря. Робить його таким замкнутий тунель зі щільно насадженої туї та ялини – такої концентрації насаджень цього виду дерев на одиниці площі більше ніде не знайдете. Багато хто їде до нас, аби тільки надихатися в «озоновій алеї».

За нею хтось спеціально доглядає?

То – господарство Степана Григоровича Бобира. Він завідує дослідно-колекційною ділянкою Березоворудського технікуму Полтавської державної аграрної академії… Ви ж, певне, знаєте, що цей технікум упродовж багатьох років аж дотепер розташовується у маєтку Закревських, та й сам народний історико-краєзнавчий музей села адміністративно належить до його структури.

Тож дослідно-колекційна ділянка стала по суті ботанічним міні-садом. Тут зібрано солідну колекцію малопоширених, рідкісних рослин. Зокрема, лікарських, квіткових. Гості охоче навідують Степана Григоровича ще й тому, що він усіх частує «фірмовим» фіто-чаєм – «Березоворудським бальзамом». Чай справді особливий, дивовижний: містить 17 поживних, цілющих та смачних компонентів – ягоди, листя, цвіт, корені місцевих рослин, що виросли й дозріли у фактично незайманій цивілізацією, екологічно чистій зоні садово-паркової зони та ще й добряче віддаленої від гамірних автомагістралей і всіляких сучасних машинерій.

Словом, парк наш, куди не кинь оком, – велике диво у всі пори року. Із синівською любов’ю писав про нього наш земляк – поет-пісняр Дмитро Луценко:

«Десь у весняному розмаї
Пливе лугами білий пар

І сплячу тишу обіймає,

Немов красуню, древній парк».

Або таке:

«Багряний лист в гаю кружля
Шумлять отави молодо.

Чого ж, чого вдягла земля

Рясне осіннє золото?..»

Так, автора пісенного гімну Києва «Як тебе не любити, Києве мій!» знають мільйони… Це ж тут, на батьківщині Дмитра Луценка, проходить традиційне літературно-мистецьке свято «Осіннє золото»?

Аякже! Он там, неподалік Шевченкової стежки парку, – на Співочому полі. Свято проводиться щороку в другу неділю вересня. Започатковувалося з місцевої ініціативи, з часом до організаторів долучився Пирятин, ще трохи згодом – обласний центр, Полтава. А у 2001 році заснована ще й однойменна премія Дмитра Луценка. Вона також щороку вручається в Березовій Рудці кращим творцям, виконавцям, пропагандистам українського слова та пісні. До речі, нинішньої осені відзначатимемо 90-літній ювілей від дня народження поета-земляка. Свято має стати особливо врочистим, то ж приїжджайте, гостем будете.

В експозиції меморіальної світлиці Дмитра Луценка


Спасибі за запрошення… А кого з рідні Дмитра Луценка очікуєте?

Як завше, обов’язково присутня на «Осінньому золоті» його дружина – Тамара Іванівна з ріднею. Власне, вона частенько навідується до Березової Рудки. Купила тут невеличку стареньку садибу. Привозить онука, аби той босими ногами по споришу побігав на землі діда-прадіда…

Ще хтось із рідні є в селі?

Двоюрідний брат Іван Прокопович, уже в літах чоловік. Ще – племінник із сім’єю.

А чи збереглася батьківська хата Дмитра Омеляновича?

Батьківська хата Д.Луценка.
Робота місцевого художника В.Потьомки

Лишився тільки її невеличкий малюнок, зроблений однокласником Луценка. Згодом за цими замальовками місцевий художник відтворив хату на полотні. Картина, а також деякі меблі з хати Луценків (їх передав нам той самий двоюрідний брат поета) експонуються у нашому ж таки народному історико-краєзнавчому музеї села. Там є окрема меморіальна кімната «українського соловейка». Її відкрито ще двадцять літ тому на честь 70-річчя Дмитра Омеляновича. Як і світлиця Кобзаря, вона стала окрасою музею, до її облаштування та оздоблення доклали рук самодіяльні майстри та майстрині Березової Рудки.

Своєрідним продовженням музейної кімнати поета стала галерея лауреатів та дипломантів премії «Осіннє золото» – знаних митців України. На стендах – розповіді про цих видатних людей вітчизняної культури, їхні портрети та фотолітопис щорічного свята у Березовій Рудці. А ще – подарунки лауреатів, премії: поетичні та пісенні збірники, сувеніри, особисті речі…

Валентино Василівно, у своїй розповіді про музей ви завжди наголошуєте: народний…

Творчі роботи самодіяльних майстрів Березової Рудки

Бо сам він народився з народної ініціативи, всуціль присвячений дуже цікавій історії нашого села, мешканцям Березової Рудки і створений їхніми ж руками. Ще в 1961 році при місцевому технікумі було відкрито меморіальну Шевченківську кімнату. У 1974 році вона об’єдналася з історико-краєзнавчим музеєм тутешньої школи. Так народився загальносільський музей, якому в 1996 році було присвоєно звання «народний». Нині він налічує близько 5 тисяч надзвичайно цікавих експонатів, розміщених в 11-ти залах.

В експозиції відтворено життя села і тутешньої місцевості, починаючи зі слов’янського курганного могильника, що зберігся на північній околиці Березової Рудки ще з Х-ХІІ століть. Величезний інтерес відвідувачів викликає й сучасний період її життя. Надовго зупиняються, скажімо, біля виставки робіт народних умільців – місцевого фотоаматора Юрія Лещенка, майстра художніх виробів зі сталі Віктора Рогового, самодіяльного художника Володимира Потьомки, вишивальниць старовинних рушників та ікон Галини Пінчук, Валентини Назаренко та Ольги Начовної, писанкарки Галина Педяш…

Цікаво, чи навідуються до родового маєтку, до вашого музею нащадки Закревських?

Цього року навідалося одразу 18 представників двох гілок родового дерева Закревських – тих, що мешкають нині у Франції та Люксембурзі. Одна з них – Колет – буває тут мало не щороку. Недавно пожертвувала на реставрацію даху родового палацу кругленьку суму.

Та й музей наш не забуває Закревських, які уславили Березову Рудку. Їм присвячено значну частину експозиції. Можна довідатися й про представників молодшого покоління родини. Комусь, очевидно, цікаво буде дізнатися, що один із нащадків став віце-прем’єром Великобританії, інший – першою жінкою французького парламенту, а, скажімо, онуці тієї самої «Ганнусі вродливої» – Марії Закревській – Максим Горький присвятив свій роман «Жизнь Клима Самгина», для англійського ж письменника-фантаста Герберта Уеллса вона стала дружиною…

А знаменита «єгипетська» піраміда Закревських! Вона, певне, теж належить до архітектурно-паркового ансамблю і не може лишатися поза увагою нащадків?

Останній із родини Закревських, що мешкав у Березовій Рудці до 1915 року, – Гнат Платонович. Свого часу він був послом царської Росії в Єгипті, любив ту країну. Тож аби увіковічнити свій уславлений рід, він вирішив звести в Березовій Рудці піраміду – своєрідну каплицю над родинним склепом своїх предків, що розташовувався біля колишньої Свято-Троїцької церкви. Каплиця зводилася за всіма правилами єгипетських пірамід. На жаль, у роки радянської влади доля надзвичайно цікавої споруди склалася доволі трагічно: знищено унікальні фрески й зовнішнє оздоблення, розбито статую богині Ізіди… На тривалий час у піраміді облаштували склад молочних продуктів. Зрештою, її хотіли стерти з лиця землі, аби поруч звести клуб…

Слава про вашу піраміду розійшлася далеко. Чув, наприклад, таке: свого часу вона встояла навіть перед двома бульдозерами, а молоко зберігалося в ній довго – не скисало…

Нинішнього року музей узяв участь у конкурсі посольства США в Україні на реставрацію архітектурних споруд. Сподіваємося, що наша архітектурна пам’ятка територіального значення стане переможцем, на отриманий грант зможемо відродити первозданні принади піраміди. Чекаємо на результати вже у серпні. Не соромно буде й перед нащадками Закревських.

Подивитися на це диво їдуть же не тільки вони. Кажуть, ніби є немало бажаючих побувати біля вашої «єгипетської» піраміди, аби набратися сил і зцілитися. Чи й справді вона наділена магічними властивостями?

Академія наук із Києва недавно вивчала лікувальні властивості та можливості піраміди… А наші селяни здавна вірять у її магічну силу. Старі люди згадують: якщо занести всередину хворе на коклюш немовля, почитати над ним молитву, то воно швидше одужає. А всі, хто мешкає поблизу піраміди, і досі відчувають на собі якусь особливу ауру. Там і діти завжди бавляться, почуваються добре. Я теж на кілька хвилин приходжу туди іноді, то справді: якась свіжа сила з’являється, жива енергія. Приємно там бувати. То, справді, ще одне з див Березової Рудки…

Бесіду вів Володимир ТАРАСЮК, журналіст
Фото автора

Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро»

Липень 2011

☎ +38 (099) 55-00-000, +38 (096) 94-00-000

Тур до Березової Рудки: візит до графів і піраміди


 – 

   дорослих  –     дітей

Дякуємо за Ваше замовлення!

Скоро з Вами зв'яжеться менеджер.


Стародавні фортеці навколо Києва Стародавні фортеці навколо Києва

Переяслав-Хмельницький — музейне царство Переяслав-Хмельницький — музейне царство

Тур до Качанівки: шедеври паркового мистецтва Тур до Качанівки: шедеври паркового мистецтва

Трипілля: до цивілізації древньої Аратти Трипілля: до цивілізації древньої Аратти

Радомишль (замок Радомисль)-Коростень Радомишль (замок Радомисль)-Коростень

Тур выходного дня «Тур в замок Радомысль» Продолжительность тура 1 день Язык – русский, украинский   Тур выходного дня «Тур в замок Радомысль» Продолжительность тура 1 день Язык – русский, украинский

Біла Церква та Пархомівка: парк «Олександрія» та храм Реріха Біла Церква та Пархомівка: парк «Олександрія» та храм Реріха

Тур до Умані: міфи й легенди Софіївки Тур до Умані: міфи й легенди Софіївки

Моринці, Шевченково, Будище: до Шевченківських святинь на Черкащині Моринці, Шевченково, Будище: до Шевченківських святинь на Черкащині

«Замки Черкащини» «Замки Черкащини»

Тур до Чернігова Тур до Чернігова

Тур до Батурина: козацька слава Тур до Батурина: козацька слава

Тур Чигирин-Суботів-Холодний Яр Тур Чигирин-Суботів-Холодний Яр

Tур до Чорнобиля, Припяті. Tур до Чорнобиля, Припяті.

Тур до страусиної ферми: Через Білогородку до чорного африканського страуса Тур до страусиної ферми: Через Білогородку до чорного африканського страуса

Тур в Почаївську Лавру Тур в Почаївську Лавру

Тур до Березової Рудки: візит до графів і піраміди Тур до Березової Рудки: візит до графів і піраміди

Бананова оранжерея: Тропічний рай Бананова оранжерея: Тропічний рай

Тур до Житомиру Тур до Житомиру

Тур до Богуслава Тур до Богуслава

Нові Петрівці: музей битви за Київ Нові Петрівці: музей битви за Київ

Політ на повітряній кулі: тяжіння п\'ятого океану Політ на повітряній кулі: тяжіння п\'ятого океану

Катання на конях Катання на конях

Тур в Святогірську Лавру: тур до донецької святині Тур в Святогірську Лавру: тур до донецької святині

Тур в Кам’янець-Подільський-Бакота-Кривче-Хотин Тур в Кам’янець-Подільський-Бакота-Кривче-Хотин

Тур до Полтави: полтавська сюїта Тур до Полтави: полтавська сюїта

Дорогами Сіверської землі: Новгород-Сіверський, Глухів, Путивль, Батурин Дорогами Сіверської землі: Новгород-Сіверський, Глухів, Путивль, Батурин

Тур до Волині: Місто дев'яти віків - Остріг. Тур до Волині: Місто дев'яти віків - Остріг.

Тур КИЇВ-ОДЕСА Тур КИЇВ-ОДЕСА

7-дневный тур  7-дневный тур "Сокровища Западной Украины"

Тур КИЇВ-ЛЬВІВ Тур КИЇВ-ЛЬВІВ