Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.uaТел. +38 (044) 207-12-55Ліцензія туроператора АГ №580812Карта сайту

Михайлівський Золотоверхий монастир, Київ. Кінець ХІХ ст.
 
+38 (044) 207-12-55
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Михайлівський Золотоверхий монастир, Київ. Кінець ХІХ ст.
Понеділок, 17 Січня 2022

Меню

Новини Культури > «На святу Катерину ховайся під перину»

Тетяна НЕЧАЙ,
екскурсовод, краєзнавець.

Спеціально
для «Першого екскурсійного бюро».

Не сумуйте, українці, адже настав грудень. Ви пригадали, як говорять: «сумний грудень і у свято, і в будень»? Влучно складено, але не зовсім точно, бо в якому ще місяці стільки свят, пов’язаних з українською прадавньою традицією, як у грудні? Згадаймо, настав грудень – останній місяць року, який серед різних давніх регіональних назв в Україні мав ще й назву «вінець». «Прийшов вінець – року кінець».

Згодом давня назва місяця увійшла в афоризм: «кінець – справі вінець». Дійсно, хліборобська Україна обробилася (тобто завершила всі роботи на полях, в садах, на городах) та й може гідно провести прожитий рік. Так, щоб усе найкраще збереглося, лишилося та перейшло в рік наступний, а недостойне відійшло в безвість.

А вінець треба пошанувати як слід.

І починаються свята з Третьої Пречистої – велике двонадесяте свято православних християн, що припадає на 4 грудня, − ще кажуть Введення або Видення. В народі вважали, що в цей день Бог відпускає праведні душі подивитись на землю. Згадаємо:

Перша Пречиста (28 серпня) – землю засіває.

Друга Пречиста (21 вересня) − дощем поливає.

Третя Пречиста (4 грудня) – снігом накриває.

А далі що не день, то свято (див. етнографічні праці Василя Скуратівського «Місяцелік», «Український рік», «Дідух» та інші), серед яких найбільш відомі:

Катерини (7 грудня).

Юрія (9 грудня) – в народі це було й свято вовків.

Андрія (13 грудня) – молодіжний юнацький обряд «Калити».

Варвари (17 грудня) – «Свята Варвара ніч увірвала, а дня доточила».

Миколая (19 грудня) – Хто святого Миколая не любить, хто йому не служить?

Ганни (22 грудня) − Прийшли Ганки – сідаймо в санки.

Спиридона Сонцеворота (25 грудня), бо ж «Спиридон Сонцеворот небо плечима підтримує – дня добавляє».

Ще одна влучна примовка про грудень: «У грудні – сонце на літо, а зима – на мороз». Оце «сонце на літо» нагадує нам, що саме в грудні день обов’язково збільшився, хоч на макове зернятко, хоч на заячий скік, а народиться молоденьке сонечко і поведе своє нове коло.

Сьогодні, 5-го грудня, після двотижневого періоду пахмурних, сірих затуманених днів з’явилося в небі сонечко, викликає усмішки, особливо на дівочих обличчях: за два дні Катерини – свято дівочої долі. Колись говорили: «На святу Катерину – ховайся під перину», хоча й останніми днями за вікнами +11…+13. Хай доля буде щасливою для всіх Катрусь і всіх українських дівчат і дівчаток. Свою щасливу долю дівчата закликали, на неї ворожили.

Про свято св. Катерини повідомляє Василь Скуратівський. Згадаймо все забуте давно, але зібране й залишене нам цим великим дослідником української традиційної культури:

«Серед численних жіночих свят, що сповідувалися лише представницями «слабкої статі», найзнаменнішим є праздник святої великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня. Дослідники християнських вірувань вважають, що в давнину це було свято Дівочої долі, але згодом церква пов’язала його зі святою Катериною.

Ой піду я до Дунаю,
Гукну-крикну непомалу,
Обізветься моя доля
На тім боці моря.

Значення щасливої долі – понад усе в житті. Пам’ятаєте відому жартівливу пісню:

Хоч я руда та погана,
Зате в мене доля гарна.

Образ Катерини як захисниці жіночої долі зустрічається в багатьох слов’янських і європейських народів. Щоправда, французи вважають її патронесою старих дів. В одному з видань мовиться: «В цей день ранком усі неодружені паризькі дівчата старші від 25 років одягають капелюшки, прикрашені жовтими і зеленими стрічками, що означають надію на одруження, і виходять групами на вулицю, гуляють, співають, розважаються. У цей день дозволяється багато вольностей: чоловіки можуть цілувати на вулиці дівчат у жовто-зелених капелюшках; але ніхто не дивується, коли і «катерини» охоче цілують хлопців…».

Напередодні Катерини українські дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, помічаючи в такій спосіб кількох хлопців. Серед листочків був і яблуневий лист – для дівчини. Лягаючи спати, юнка читала молитву долі, аби та змилосердилась над нею, а вдосвіта прохала найменшого в родині хлопчика витягти одного листочка – який втрапляв, за того і вийде заміж, а як випадав листочок з яблуні, то доведеться ще подівувати.

На саму ж Катерину ввечері влаштовували пісні вечорниці. Зранку в складчину вони зносили до однієї з осель продукти крупу, пшоно, капусту і готували з них борщ і кашу. На спеціальну трапезу мали право приходити всі парубки без запрошення. Щоправда, навідувались вони пізно ввечері, після того як дівчата закінчать ворожити.

Існувало безліч таких дійств. Наведу лише кілька. Як тільки спадали сутінки, дівчата вирушали «на полювання» − тихцем підходили до вікон сусідів чи сідали під їхнім тином і слухали, про що вони говорили. За цією розмовою і прогнозували свою долю. Після цього йшли слухати «голос» тварин – собак, коней, корів, спів півня тощо, за якими завбачували професію чи характер судженого. Деінде вибігали на вулицю і запитували ім’я першого ліпшого перехожого. Останнім акордом катеринських ворожінь було «кликання судженого до каші». Варили горщики каші, виставляли на дворі и запрошували: «Доле, доле, йди до нас кашу їсти!».

І чию кашу швидше з’їдали собаки, та швидше за всіх вийде заміж.

Або закликали: «Доле моя, (ім’я хлопця), мій предречений, йди до нас вечеряти. Прийди, прийди, доле моя!». Хлопці, що сиділи у схованці, відгукувались на кожний заклик. Їм дуже не терпілося, адже більшість з них цілий день постили, щоб «свята Катерина послала гарну дружину».

Коли ж закликання на кашу закінчувались, юнаки по черзі заходили до хати, запитуючи:

«Добридень, паніматко, вся чесна громадка і хата! Чи дозволите завітати до оселі і привітатися з Катериною?»

Як правило, такий дозвіл давали. Тоді хлопець, переступивши поріг, клав хліб і казав:

«Зі святою Катериною, з добрим вечором, здоровенькі були!»

Усі сідали за стіл парами. За вечерею молодь веселилася, співала пісні, в основному колядки про долю.

Уже після вечері влаштовували різноманітні ігри та забави. Заборонялося лише танцювати, бо був піст. Найвідоміша гра була така. Зав’язують хлопцеві хусткою очі, а одна чи кілька дівчат подають з різних кутів голос. Парубок біжить на оклик, та юнки в цей час переходять в інше місце. «Ловець» мусить упіймати свою долю.

Як правило, цього вечора дівчата не залишалися на досвітки. Всі розходилися по домівках, оскільки потрібно було ще продовжувати «викликати долю».

Традиційно з приходом Катерини сподівалися на люті морози. Тому й казали: «Як Катерина по воді, то Різдво по льоді», а отже, «На святу Катерину – ховайся під перину».

Але це було колись…

Грудень 2008.