Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.uaТел. +38 (044) 207-12-55Ліцензія туроператора АГ №580812Карта сайту

Замок Любарта 13 ст, Луцьк, Волинська область
 
+38 (044) 207-12-55
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Замок Любарта 13 ст, Луцьк, Волинська область
Середа, 19 Січня 2022

Меню

Тури вихідного дня > Тур до Чернігова

 

Борисоглібський собор Інтер'єр Борисоглібського собору Троїцько-Іллінська церква


Столиця стародавнього князівства, колишній суперник Києва. Затишне, поетичне місто, що зберегло стару архітектуру. Чернігову більше 1,5 тисяч років. У найдавнішій церкві міста на камені є позначка, що відноситься до початку Х-го сторіччя. Період розквіту Чернігова припав на XI сторіччя. Нині він становить інтерес кількістю пам'яток церковного та цивільного зодчества. Давньоруських храмів у Чернігові стільки ж, скільки й у Києві! Чернігівські печери стародавніші за Лаврські, і засновані тим же святим Антонієм, який згодом перейшов на київські береги.

Ви побачите давньоруське городище (Вал) з комплексом оборонних споруд, Преображенський (1037) і Борисоглібський собори (1123-30), церкву Св. Катерини, перший в Україні пам'ятник Івану Мазепі (2009 рік). Помилуєтеся відродженим давньоруським храмом Параскеви П'ятниці. Вас чекає екскурсія на Болдині гори, де з'єднані кургани билинних часів (в т.ч. імовірна могила богатиря Святогора), меморіали останньої війни та ансамблі Іллінського та Успенського монастирів.

Тут похований великий український письменник М. Коцюбинський, знаходяться усипальниці знатних родів України, зокрема, Милорадовичів. Із дзвіниці Успенського монастиря відкриваються панорамні види на місто та околиці. Вас чекає відвідування Антонієвих печер найдавнішого печерного монастиря Русі, де мешкає привид «чорного ченця» феномен, зафіксований археологами і туристами ще в 1970-х роках!

 

 Організаційні питання:  

  • Тривалість  12 годин.
  • Вартість включає: проїзд, екскурсійне обслуговування по маршруту, вхідні квитки.
  • ІНДИВІДУАЛЬНІ ЕКСКУРСІЇ  за Вашим бажанням  у зручний для Вас час, на необхідному транспорті.
Троїцько-Іллінський монастир Олексій Розумовський та Єлізавета Фрагмент іконостаса Козелецької церкви

Письменник і краєзнавець Володимир САПОН:

«ЯКБИ НЕ ДИВНИЙ ТОЙ ЧЕРНІГІВ…»

Чернігів – одне з найдавніших міст Європи. Як доводять археологічні дослідження, його формування розпочалось на зламі VII і VIII століть — приблизно 1300 років тому, тобто на зорі формування східнослов’янської державності. Далеко не кожен обласний центр України, а то і європейська столиця можуть похвалитися таким поважним віком.

Та й не тільки віком. Розташування Чернігова на перетині важливих торговельних шляхів сприяло прискоренню темпів його зростання уже в ранній період становлення завдяки чому, за словами академіка Михайла Грушевського, він перетворився на «гегемона всього Лівобережжя».

Панорама сучасного Чернігова


Перша письмова згадка про Чернігів, датована 907-м роком (договір князя Олега з переможеною ним Візантійською імперією), репрезентує його другим містом після Києва. Виокремлення Чернігово-Сіверської землі в ХІ столітті у напівсамостійне князівство ще більше пожвавило динаміку розвитку міста. Династія Святославовичів-Ольговичів доклала багато зусиль для зміцнення та розвитку Чернігова, який поступово почав домінувати над Києвом. Так, за науковими дослідженнями академіка Петра Толочка, в першій половині ХІІІ століття площа лише укріплених частин Чернігова становила 450 га, тоді як Київ займав лише 380 га. Разом із тим чернігівські князі активно боролися за об’єднання розрізнених земель Русі під своїми прапорами, неодноразово досягали успіхів у своїй об’єднавчій політиці, однак закріпити їх їм не вдалося.

Наслідки князівських міжусобиць загальновідомі. Цим скористалися татарсько-монгольські орди й у середині ХІІІ століття перервали поступ Київської Русі. Їх нашестя спричинило руйнацію десятків міст, у тому числі й Чернігова. Він втрачає своє значення одного з провідних економічних та політичних центрів. І надовго. Лише у XVIII столітті місто відродилося до тих розмірів, що мало до нашестя татаро-монгольських завойовників. Проте, як зазначає в одній із своїх праць, професор Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка Олександр Коваленко, ніщо не зникає безслідно, віки, що відшуміли, залишили місту не лише шрами, а й величні кургани, відомі на весь світ храми, які закарбували в його біографії сотні важливих подій, дат та імен.

 

Вокзал — ворота міста

А історичне надбання Чернігова, до речі, досить глибоке й унікальне. На сьогоднішній день за кількістю найвизначніших пам’яток Чернігівська область та її обласний центр посідає одне з перших місць серед регіонів України. На території міста розташовані 32 об’єкти, що входять до Державного реєстру національного культурного надбання та 39 пам’яток містобудування та архітектури місцевого значення, значна кількість пам’яток культури, мистецтва, археології. Чернігів з його архітектурно-археологічними памятками внесено до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

А ще древнє місто над Десною таїть в собі особливу духовну енергетику, естетичну ауру. Недарма гості міста кажуть: «Полюбити Чернігів просто, а полюбиш – то вже назавжди». І багато з них прагнуть знайти тут свій причал. А кому не вдається, приїздять сюди знову і знову. Зустріч із Черніговом — це душевна насолода для допитливого туриста, джерело натхнення для творчої людини, потужна база для роботи науковцям і краєзнавцям. А для всіх разом – вища школа для виховання патріотизму. Бо ж увага до минулого – повага до майбутнього. І у кожного, хто тут побуває, виникнуть всі підстави повторити слова Олександра Пушкіна: «Клянусь честю, що нізащо на світі не хотів би перемінити Вітчизну чи мати іншу історію, окрім тієї історії наших предків, яку нам дав Бог».

Володимир Сапон

Так вважає і мій співрозмовник — письменник і краєзнавець Володимир САПОН, який, окрім цікавих поетичних збірників, активно продукує книги пізнавального характеру з історії рідного краю. Пропаганду і поширення культурної спадщини Володимир Миколайович вважає своєю важливою життєвою місією, тож по праву і з великим серцем презентує гостям свій рідний Чернігів.

— Володимире Миколайовичу, читаючи ваші книги «Вулиці Чернігова», «Чернігів древній і сучасний», «Таємниці назв наших міст і сіл», численні публікації у періодиці, відчуваєш непідробну любов до рідного Сіверянського краю, а надто ж до його столиці — древнього Чернігова…

— Так сталося, що у ранньому дитинстві я майже одночасно побував у двох містах. З батьком — у Чернігові, з матірю — у Мінську. Першим був Чернігів. Власне, послідовність тут не має суттєвого значення. Бо після приземкуватих хат під солом’яними стріхами у рідній Рудці, що лише за 10 кілометрів від Чернігова, всі будинки в обох містах здавалися мені надто високими. Хоча у Мінську будинки були, звичайно, вищі. І транспортний рух жвавіший. Та Чернігів чомусь запав у душу глибше. Я не тільки частіше розповідав про нього одноліткам, яким ще не пощастило на той час побувати в ньому, а й прагнув висловити свої почуття на більш широкий загал. Та ще й словами незвичними, яких, щоправда, ще не знаходив.

Історичний музей Пам’ятник Тарасу Шевченку


Стан своєї душі збагнув, слухаючи дещо пізніше по радіо літературну передачу. «Та якби не дивний той Чернігів, може б, і поетом я не став» — лунало з динаміка. На фоні цих зворушливих слів зрозумів, що мені весь цей час також хотілося заговорити віршами. І радості моїй не було меж, коли вірші про Чернігів побачив на шпальтах районної газети. До речі, якось на засіданні літературної студії, якою керував автор згаданих вище поетичних рядків Кузьма Журба, зайшла мова про внутрішні поштовхи до творчих поривань. Виявилося, що Чернігів — це справжня криниця натхнення. І багато хто повязує своє творче становлення з його поетичною формулою.

— Цей цікавий епізод несамохіть викликав ремінісценцію, пов’язану з творчістю Володимира Чивіліхіна, що зайвий раз слугує неоціненним компліментом нашому чарівному місту. У своєму розлогому багатоплановому романі-есе, що охоплює маловідомі сторінки вітчизняної історії і культури, він так і пише: «Цієї книги ніколи б не було, якби не Чернігів…»

 

Пятницька церква
Спаський собор
Катерининська церква
Колегіум
Єлецький монастир

— Це дійсно доволі компліментарна ремарка нашому місту. І автор заслуговує на адекватне похвальне слово. Бо навіть за нанесеними Чернігову війною ранами, яких він ще не встиг загоїти, випадковий гість зумів розгледіти його первозданну красу. Серед інших визначних місць особливо постраждала Пятницька церква. Вибух ворожої бомби обвалив надбудови, оголив фрагменти середньовічної кладки, середина храму була засипана височезною купою уламків. Здавалося, що цей унікальний пам’ятник, що не має аналогів у вітчизняній архітектурі втратив надію на відродження. Але завдяки умілим рукам талановитого реставратора Петра Дмитровича Барановського вона отримала друге життя. Причому довге.

Чивіліхін з гордістю за талант реставратора пригадує напівжартівливі слова Петра Дмитровича після завершення роботи: «Параскеві П’ятниці не страшні тепер ні землетрус у десять балів, ні бомба будь-якої потужності». Автор відводить у книзі не одну сторінку захоплення умілістю рук майстра і з пафосом описує день (а це було 7 березня 1972 року), коли П’ятницька церква відкрила двері для відвідувачів: «Пам’ятником можна милуватися годинами і все одно не наситишся. Треба йти повільно довкола, не зводячи з нього очей. Та він і сам притягує ваш погляд, неначе сильним магнітним полем. Притягальна ця сила — в піднесеному задумі невідомого зодчого, в його душевному пориві, гармонійно, красиво і благородно матеріалізованому в камені. Поступово починаєш бачити частковості — вкраплення древньої плінфи у свіжу кладку. Пучкові пілястри на фасадах, що підкреслюють вертикаль, тій же меті слугують і вузькі віконця і нетрадиційні апсиди, розчленовані на півколони, але головне усе ж — збіжисті арки-закомари в три яруси, що плавно звужують цей химерний пірамідальний стовп на переході до високого та світлого барабану його купольної сфери… В ясний сонячний день собор палає, немов величезне вогнище, і, часом, тебе охоплює почуття, що це творіння природи, а не рук людських…»

— Пятницька церква, — справді, незвичне видиво. Якби жив у іншому місті, обовязково приїхав би до Чернігіва, аби помилуватися цим дивом. Якби за таких обставин ви стали моїм гідом, що запропонували б мені ще для огляду?

— За аналогією відомого афоризму про дороги і Рим у Чернігові кажуть: «Всі дороги ведуть на Вал». Тут починалося наше місто, тут у самому центрі Дитинця розташований Спаський собор — найдавніша споруда не тільки Чернігова, а й Київської Русі. При цьому знову хочу вдатися до аналогії. Йдучи за класиком французької літератури, який називає собор Паризької богоматері у своєму однойменному творі «старим королем наших соборів» і, дивлячись із його стрімких готичних дзвіниць «з висоти пташиного польоту» на столицю Франції, зазначає, що саме тут, на острові Сіте, на якому розташована ця велична споруда, виник Париж, годилося б повеличати нам Спаський собор «старим князем наших соборів».

Спорудження собору та розбудова Дитинця пов’язані з першим літописним Чернігівським князем Мстиславом Володимировичем, який став княжити тут після перемоги над братом Ярославом Мудрим у Лиственській битві, що сталася 1024 року. Територія фортеці значно зросла, її обнесли ровами і валами зі стінами, утвореними деревяними зрубами. Що ж до собору, то Мстислав уже мав досвід храмобудування. Як свідчить літопис, він у 1022 році на честь своєї перемоги над касогами «заложив церкву святої Богородиці і спорудив її». Було це у далекій Тмутаракані, де він княжив раніше. Отож, очевидно, і привіз із собою до Чернігова будівничих тієї церкви, котрі, згідно з переказом, близько 1030 року збудували собор Преображення Спасителя, який згодом став Спасо-Преображенським або просто Спаським.

А ось історичні факти на користь «старого князя наших соборів». Софіївський собор у Києві Ярослав Мудрий заклав кількома роками пізніше, а собор Паризької Богоматері стали зводити лише у 1263 році й будували майже століття.

Біля Спаського височить ще одна перлина давньоруської архітектури — Борисоглібський собор. Його появу повязують з іменем князя Давида Святославовича, який пошанував цим мурованим дивом перших руських святих Бориса і Гліба — синів свого прадіда Володимира Хрестителя, — і сам упокоївся в ньому.

Ось як розповідає про те переказ, викладений у нарисі П. Іловайського «Черниговская старина по преданиям и легендам», що побачив світ 1896 року: «1 серпня 1123 року чернігівський князь Давид Святославович лежав на смертнім одрі. Єпископ Феоктист, побачивши, що князь помирає, звелів співати канон хресту Господньому. В цю ж мить влетів білий голуб і сів на груди помираючого. Коли ж князь помер, голуб вилетів із терема, наповнивши його пахощами. Тіло хотіли занести у Спаський собор, але побачивши над його банями зірку, яка повільно перемістилася до хреста Бориса і Гліба, понесли тіло князя туди. Оскільки труни ще не було, а сонце вже заходило, то єпископ хотів відкласти похорони до ранку. Але йому сказали, що сонце не ховається, а стоїть на одному місці. Коли ж принесли труну, сонце опустилося за обрій. В цьому переказі, що довго передавався із вуст в уста, досить повно відбилися симпатія і повага людей до князя Давида, який відзначався чесністю, щирою добротою і лагідністю».

— В Чернігівських храмах і повязаних із ними переказами приховано багато справді цікавого пізнавального матеріалу, що для допитливої людини завжди актуально. Але ж визначні місця міста мають, напевне, і світські корені?

— На території Дитинця збереглися будинок полковника Якова Лизогуба, у якому згодом була полкова канцелярія та корпус знаменитого колегіуму, що став першим навчальним закладом вищого типу на Лівобережній Україні. Зініціювали його створення чернігівські ієрархи Лазар Баранович та Іван Максимович при безпосередній підтримці й фінансуванні гетьмана Івана Мазепи. Вихованці колегіуму зробили великий внесок у науку та культуру. Досить назвати одного з них — лікаря, основоположника вітчизняної епідеміології Данила Самойловича, котрий удостоївся честі стати членом дванадцяти зарубіжних академій наук. Збудовані на зламі XVII-XVIII століть, ці будівлі й дотепер є окрасою міста.

 

Антонієві печери Келія Антонія Печерського

— Але Чернігів, здається, прикметний не лише надземними спорудами…

— Тема знаменитих Антонієвих печер, розташованих на Болдиних горах, з якими, як і з Дитинцем, повязано багато цікавого і загадкового, потребує окремого розлогого матеріалу.

А історія їх розпочалася у 1069 році, коли в Чернігів прибув відомий всій Русі монах Антоній, засновник Києво-Печерської лаври. Втягнутий у вир політичної боротьби в Києві, «батько руського монашества» знайшов прихисток у Чернігівського князя Святослава. В урочищі за міськими стінами на Болдиних горах він і заснував печерний монастир святої Богородиці, який складався з відносно невеликих підземних споруд, спроектованих вельми раціонально. Це — переважно, печерки, призначені для проживання окремих монахів, печерні некрополі й підземні храми. Невід’ємною часиною монастиря була і значна кількість наземних споруд. До нашого часу з їх числа збереглася лише Іллінська церква. Нині Антонієві печери мають статус музею державного значення, від нього в захопленні туристи не лише України, а й багатьох країн світу. Щороку печери відвідують близько 40 тисяч екскурсантів. Підземні келії, храми, гробниці з їх вражаючою енергетикою не залишають байдужим жодного відвідувача, створюючи враження переміщення в часі.

 

Будиночок Якова Лизогуба
Гармати на Валу

— Володимире Миколайовичу, ви стали лаконічніші в деталях, ніби нагадуючи про відомий афоризм Козьми Пруткова щодо неосяжності неосяжного, але без з’ясування походження назви міста, наша розмова буде неповною.

— Згоден. Буваючи в інших містах, я, як любитель топоніміки, починаю саме з цього. Стосовно Чернігова існує багато легенд і версій із наголосом на слово «чорний». Найпоширенішою є легенда про князя Чорного та його доньку княжну Чорну, яка викинулася із терема, щоб не потрапити до рук хозарів.

Варто звернути увагу і на рядки відомої української поетеси Ліни Костенко:

Були ще й інші там аборигени,
Це може буть віднесено до збігів,
Але меланхолійні меланхлени
Вдягали чорне — там тепер Чернігів.

Авторка пов’язує свою версію з племенем меланхленів, котрі носили чорні плащі. Останнім часом набула поширення версія про походження назви від дубових гаїв на Болдиних горах. У далеку давнину дуби називалися «чернами» або «болдами». Звідси і Болдині гори. Ця версія видається найбільш переконливою.

— Володимире Миколайовичу, щиро заздрячи вашому ентузіазму у «здмухуванні пилу сторіч» з архівних сторінок, хотілося б почути думку про цитату Михайла Салтикова-Щедріна щодо доцільності такого роду заняття з його «Пошехонської старовини»: «Люди пізнішого часу скажуть мені, що все це було і биллям поросло, а відтак згадувати про це не особливо корисно».

— Наскільки я пам’ятаю, автор сам же розвіяв сумніви сучасних йому скептиків стосовно корисності занурюватись в історію простим аргументом: «Чому ж те далеке, що биллям поросло, час від часу так яскраво постає перед очима і продовжує тяжіти над життям».

Ми не повинні втомлюватися порпатись в архівах, ходити в музеї і туристичними маршрутами, що ведуть до архітектурних, археологічних памятників чи памятників образотворчого мистецтва.

Єдине, чого при цьому слід остерігатися, так це не піддатися спокусі так званого нового прочитання історії. Потрібно сприймати її такою, якою, за словами поета, нам дав її Бог. І творити нову історію для нащадків — кращу, ніж була.

Розмову вів Василь ЩЕРБОНОС
Фото автора

Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро»

Липень 2011

☎ +38 (099) 55-00-000, +38 (096) 94-00-000

Тур до Чернігова


 – 

   дорослих  –     дітей

Дякуємо за Ваше замовлення!

Скоро з Вами зв'яжеться менеджер.


Стародавні фортеці навколо Києва Стародавні фортеці навколо Києва

Переяслав-Хмельницький — музейне царство Переяслав-Хмельницький — музейне царство

Тур до Качанівки: шедеври паркового мистецтва Тур до Качанівки: шедеври паркового мистецтва

Трипілля: до цивілізації древньої Аратти Трипілля: до цивілізації древньої Аратти

Радомишль (замок Радомисль)-Коростень Радомишль (замок Радомисль)-Коростень

Тур выходного дня «Тур в замок Радомысль» Продолжительность тура 1 день Язык – русский, украинский   Тур выходного дня «Тур в замок Радомысль» Продолжительность тура 1 день Язык – русский, украинский

Біла Церква та Пархомівка: парк «Олександрія» та храм Реріха Біла Церква та Пархомівка: парк «Олександрія» та храм Реріха

Тур до Умані: міфи й легенди Софіївки Тур до Умані: міфи й легенди Софіївки

Моринці, Шевченково, Будище: до Шевченківських святинь на Черкащині Моринці, Шевченково, Будище: до Шевченківських святинь на Черкащині

«Замки Черкащини» «Замки Черкащини»

Тур до Чернігова Тур до Чернігова

Тур до Батурина: козацька слава Тур до Батурина: козацька слава

Тур Чигирин-Суботів-Холодний Яр Тур Чигирин-Суботів-Холодний Яр

Tур до Чорнобиля, Припяті. Tур до Чорнобиля, Припяті.

Тур до страусиної ферми: Через Білогородку до чорного африканського страуса Тур до страусиної ферми: Через Білогородку до чорного африканського страуса

Тур в Почаївську Лавру Тур в Почаївську Лавру

Тур до Березової Рудки: візит до графів і піраміди Тур до Березової Рудки: візит до графів і піраміди

Бананова оранжерея: Тропічний рай Бананова оранжерея: Тропічний рай

Тур до Житомиру Тур до Житомиру

Тур до Богуслава Тур до Богуслава

Нові Петрівці: музей битви за Київ Нові Петрівці: музей битви за Київ

Політ на повітряній кулі: тяжіння п\'ятого океану Політ на повітряній кулі: тяжіння п\'ятого океану

Катання на конях Катання на конях

Тур в Святогірську Лавру: тур до донецької святині Тур в Святогірську Лавру: тур до донецької святині

Тур в Кам’янець-Подільський-Бакота-Кривче-Хотин Тур в Кам’янець-Подільський-Бакота-Кривче-Хотин

Тур до Полтави: полтавська сюїта Тур до Полтави: полтавська сюїта

Дорогами Сіверської землі: Новгород-Сіверський, Глухів, Путивль, Батурин Дорогами Сіверської землі: Новгород-Сіверський, Глухів, Путивль, Батурин

Тур до Волині: Місто дев'яти віків - Остріг. Тур до Волині: Місто дев'яти віків - Остріг.

Тур КИЇВ-ОДЕСА Тур КИЇВ-ОДЕСА

7-дневный тур  7-дневный тур "Сокровища Западной Украины"

Тур КИЇВ-ЛЬВІВ Тур КИЇВ-ЛЬВІВ