Адреса: 04071 Україна, Київ, Поділ, вул. Щекавицька, 30/39, оф. 4 E-mail: info@primetour.uaТел. +38 (044) 207-12-55Ліцензія туроператора АГ №580812Карта сайту

Говерла - найвища гора та найвища точка на території України (Карпати).
 
+38 (044) 207-12-55
+38 (096) 940-00-00
+38 (099) 550-00-00

Мы поддерживаем
реформы в Украине
и работаем
исключительно через
расчетный счет!
Говерла - найвища гора та найвища точка на території України (Карпати).
Середа, 19 Січня 2022

Меню

Тури вихідного дня > Переяслав-Хмельницький — музейне царство

 

Церква Михайла, 1646р. Інтер'єр церкви Михайла, 1646р. Колегіум

У цьому місті найбільша кількість музеїв з малих міст України. Їх тут 27, майже по музею на тисячу чоловік! Ми обрали для вас кращі з кращих. А найкращий в Україні музей під відкритим небом знаходиться саме тут! Одна з трьох найдавніших княжих столиць Русі, місто, з яким пов'язана перша згадка слова «Україна» і знаменита Переяславська рада 1654 року. Найбільше музейне місто країни чекає на вас! 

Військова діорама, музей бджільництва, музей рушників, а поруч музей освоєння космосу! Всього 112 км від Києва і ви потрапляєте в серці князівської та козацької України. Шолом-Алейхем, Г. Сковорода, святий князь Гліб, Т. Шевченко і практично усі гетьмани тільки цього переліку досить, щоб зрозуміти значущість Переяслава в українській культурі та історії. Переяслав зберігає у своїх музеях скарби столичного рівня: зібрані тут колекції є у сумі одним з найбільш повних і представницьких збірок українського мистецтва. 11 церковних споруд, 16 млинів, зібрання давньої кам'яної скульптури й похоронних саркофагів епохи міді й бронзи, матеріали поселень трипільської культури, скіфського часу, ікон ХVІІІ-ХХ ст. (1400 од.), зібрання стародрукованих видань, колекція козацького періоду. 

Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини прекрасний парк з гаями, озерами та луками, в який гармонійно вписані старовинні церкви, млини, музеї, сільські будиночки з городами і квітниками. Тут вдалося зберегти справжній дух українського села. А більшість будинків, церков і млинів зібрані і перевезені з сіл, затоплених при створенні каскаду дніпровських водосховищ. День, проведений тут, пролетить непомітно, і залишить заряд позитиву на багато тижнів.

Організаційні питання:

  • Тривалість  7 годин.
  • Вартість включає: проїзд, екскурсійне обслуговування по маршруту, групова страховка, вхідні квитки.
  • ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАМОВЛЕННЯ по Вашій заявці  у зручний для Вас час, на необхідному транспорті.

 

 

Церква козацька, Музей народної архітектури та побуту Хрести козацькі,
Музей народної архітектури та побуту
Хати, Музей народної архітектури та побуту

 
Микола та Людмила Шкіри

Керівник Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини
— філії Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Микола ШКІРА:

«Кожна хата в музеї має свою історію,
власну долю І, звичайно, своїх родичів»

Коли вам доведеться в’їжджати до Переяслава-Хмельницького шляхом від Києва, то на узбіччі перед самісіньким передмістям – там, де зазвичай встановлюється вказівник населеного пункту, вас зустріне ще й таке повідомлення: «Місто-заповідник». Тут же – дата його першої літописної згадки: 907 рік. Це означає, що ви в’їжджаєте до одного з трьох найстарших міст та однієї з трьох найдавніших княжих столиць Київської Русі.

Тож не дивно, що сьогодні Переяслав-Хмельницький – ще й одне з найбагатших музейних міст України. Їх тут, у не такому вже й великому районному центрі, – аж 24. І, звичайно ж, вам, коли вже дісталися Переяслава, неодмінно захочеться побувати у найкращому з музейної оази. Тим більше, що він – ще й перший в Україні музей під відкритим небом. Його повна назва: Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.

В експозиції музею під відкритим небом

Можливо, дістатися його краще не з центрального входу, а з боку самого міста: від центрального майдану прошкуйте вуличкою Літописною аж до берега річки Трубіж, далі через місток на розлогий луг, а там стежкою попід берег ставу, через дерев’яну кладку в очереті, поміж кущів і верб та ще метрів сто грунтівкою – і ви вже на тильних воротах. А щоб не заблукати з незвички, то краще діждатися, коли сонце трохи підніметься над Переяславом – тоді оцим самим шляхом потягнеться нескінченною вервечкою місцевий люд на «Татарську гору», де якраз і розкинувся музей. Потягнуться поодинці і сім’ями, із заїжджими гостями та з дітьми у візочках...

Музей – то частина всього тутешнього міста-заповідника, кажучи строго по-протокольному – філія Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». З керівником цієї філії-музею Миколою Шкірою та його дружиною Людмилою Шкірою, старшим науковим співробітником музею, ми сидимо в одному з... експонатів – у старезній, під соломою, українській хаті, перевезеній із села, якого вже давно немає на карті України. Обоє навперейми розповідають про «свій» музей: «Ми ним пишаємося...». Про історію його заснування, бо: «Не знаючи історії створення самого музею, не можна до пуття збагнути того, що він увібрав у себе...»

Тож усе по порядку.

Людмила: — Переяславу дуже пощастило, бо у нього є Михайло Іванович Сікорський – нині почесний генеральний директор заповідника «Переяслав», Герой України. Восени йому виповниться вже 88 років. А 1951 року, по закінченні історичного факультету Київського університету, він приїхав до нашого міста створювати історичний музей й оселився в самому музеї – у приміщенні, збудованому 1820 року другом Тараса Шевченка – Андрієм Козачковським.

Власне, цей музей уже начебто й був: там зберігалося 32 експонати – рештки з того, що лишилося після довоєнної ще пожежі. А сам історичний музей, до речі, створювався до 1000-річчя Переяслава. Тепер же перед молодим істориком постало завдання: відродити повноцінне життя закладу до дня святкування у 1954 році 300-річчя воз’єднання України з Росією. Ми ж пам’ятаємо з історії: саме тут, у Переяславі, Богдан Хмельницький підписував березневі угоди... І от після того, як відкрили старий-новий історичний музей, у Михайла Івановича музеї стали народжуватися швидше, ніж діти. Так трапилося у його житті, що він ніколи не був жонатим, 17 літ мешкав у музеї і, власне, музеї стали його дітьми.

Тож у Переяславі тепер є музей, скажімо, Григорія Сковороди. Там велика колекція стародруків – близько 10 тисяч... Маємо музей-діораму «Битва за Дніпро…», художнє полотно створювали московські художники з відомої студії Грекова. Маємо також меморіальний музей Володимира Заболотного – архітектора, автора багатьох знаних проектів, приміром, будівлі Верховної Ради у Києві. Ще – музеї трипільської культури та козацької слави, нашого земляка – класика єврейської літератури Шолом-Алейхема... І, звичайно ж, гордість Переяслава – Музей Заповіту Тараса Шевченка. Бо саме тут, у нас, Шевченко написав 10 найкращих своїх творів. Нині ж «оселився» Кобзар саме у тому будинку свого приятеля, про який я вже згадувала і в якому деякий час мешкав Сікорський...

В Музеї всі експонати представлені в оригіналі

Микола: — Загалом же, у Переяславі зберігається величезна колекція експонатів – близько 168 тисяч основного фонду. Наш же Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини вирізняється з-поміж усіх інших тим, що тут усе представлено в оригіналі. На майже 25-гектарній площі експонується понад 300 об’єктів, 122 із них – пам’ятки народної архітектури ХVII – початку ХХ століть, 20 дворів із хатами та господарськими будівлями, понад 30 тисяч творів народного мистецтва, знарядь праці, побуту та культури українців.

Кореспондент:Звідки ж і як звозилися ці експонати?

Микола: — Музей під відкритим небом – дітище Сікорського, в Україні – перший у своєму роді. Михайло Іванович втілив у життя первісну ідею свого друга Єфрема Федотовича Іщенка, місцевого гідромеліоратора. То було у 1963 році, коли обидва приятелі стали перейматися бідою, що постала на той час перед довколишніми наддніпрянськими селами.

Кореспондент:Яка біда? Музей народився з лиха?

Кожна хата в музеї має свою історію, власну долю

Микола: — Авжеж. Справа в тім, що о тій порі 9 сіл і 19 хуторів Переяславщини мали затопити водами Канівського водосховища. Про затоплення знали давно. То були ще довоєнні державні плани. А по війні стали братися до справи: треба вже було будувати Київське, Канівське, Каховське водосховища… І от саме козацькі села, які зберігали усю козацьку культуру, народні традиції України, – усі вони були затоплені. Аби зберегти пам’ять про ці села, про їхні прадавні традиції та обряди, Сікорський вирішує створити музей.

Інакше кажучи, основна маса експонатів музею завезена із сіл, що потрапили в зону будівництва водосховища.

Людмила: — Я досліджувала архіви. Просто вражалася мудрістю, розумом Михайла Івановича... Оця земля, де ми зараз знаходимося, – п’ята ділянка, на яку погодився свого часу Сікорський, ретельно й прискіпливо добираючи місце для майбутнього музею. До неї міськрада пропонувала ділянки десь за містом чи біля Дніпра...

Кореспондент:Чим же вподобалася саме ця ділянка?

Микола: — На те є кілька причин. По-перше, тутешня місцина здавна зветься в народі «Татарською горою». Це південний рубіж міста. Саме звідси у давнину на Переяслав нападали татари. Саме через Татарську гору пролягала давня дорога до В’юнища, Козинців, Комарівки – багатьох із тих старих сіл, що тепер сховані водами Дніпра.

Людмила: — А ще тут вдало поєднується зона лісостепу і степу, мальовничий рельєф... Попервах було «нарізано» всього 5 гектарів. Люди з величезним ентузіазмом заходилися висаджувати парк і створювати експозицію музею...

Микола: — Та навіть не маючи ще цієї землі, Михайло Іванович почав звозити експонати і складати їх біля Михайлівської церкви, у центрі Переяслава. До речі, саме завдяки цьому й зберігся древній храм. А побудував його приятель Богдана Хмельницького – Федір Лобода.

Людмила: — Тож коли заходилися облаштовувати музей на цій горі, то дідусь Єфрем Іщенко, хоч і знав напам’ять усі твори Тараса Шевченка, а щоразу виймав «захалявну» книжечку Кобзаря – й отак, за його творами, будувався музей під відкритим небом.

Кореспондент: — Тобто як – «за творами»?

Людмила: — Саджалися саме ті дерева, які найчастіше згадуються у творах Шевченка. Хати, внутрішнє облаштування помешкань також відтворювалися за Тарасовими описами...

Микола: — До речі, виношуємо думку про те, аби створити поіменний список людей та організацій Переяслава, які упродовж багатьох років з великим серцем створювали цей музей. Щоб усі бачили, щоб знали... Був серед ентузіастів великий агроном Яків Гордійович Безнос. Він садив тутешній парк – безліч кущів, троянд, дерев... Мудрий, толерантний чоловік. Любив повторювати: «Мене можете обдурити, а дерево – не обдурите, тож поливайте дерево». Працівники й досі нерідко згадують його примовку.

Людмила: — А Федір Федорович Дарда! Його золотими руками створено чи реконструйовано не одну пам’ятку архітектури.

Микола: — Так, уже зовсім старенький дідусь, нам як батько. Ми й досі їздимо до нього по пораду. Он, заходилися перекривати вітряки, запитуємо: Федоре Федоровичу, яким деревом найкраще? Каже: осикою, вона не пропускає вологи і довго зберігається. Тепер от думку гадаємо: де ж ту осику взяти, аби до пуття перекрити 15 вітряків і 2 водяних млини? Бо лагодити їх абияк не годиться...

На 25-ти гектарній площі експонуються пам’ятки народної архітектури XVII — початку ХХ століть

Людмила: — А ще Сікорський з Іщенком планували так, аби біля кожної хати сидів народний майстер і демонстрував своє ремесло...

Кореспондент: — От ми з вами у хаті якого майстра сидимо зараз?

Людмила: — Чинбаря – тобто майстра, що займався вичинкою шкур, – кожум’яки. А є ще у нас хата гончара, столяра, олійника, ткача, бондаря… Або, скажімо, хата гребінника – тобто майстра, який із рогів великої рогатої худоби гребінці виготовляв, і кожен із мешканців нашого краю мав гребінці місцевого виробництва... Є й удовина хата, і священика. Є хати бідняка та селянина середнього достатку. І ще два обійстя заможних родин – селянина-промисловця та селянина-землевласника. Загалом – 23 садиби, перевезені із довколишніх сіл і заново тут зібрані.

Кореспондент: — Цікаво, чи навідуються до цих осель їхні колишні господарі?

Микола: — Кожна хата в музеї має свою історію, власну долю. І, звичайно, своїх родичів. До того ж, в експозиції багато експонатів із затоплених сіл. Тож не на порожньому місці знайшлася і така ідея – заснувати День зустрічі жителів затоплених водами Дніпра сіл. Проводимо його вже другий рік поспіль.

Храм святого Георгія та меморіальна дошка із села Андруші

Людмила: — На території музею стоїть церква святого Георгія. Її збудовано 1768 року в селі Андруші. До речі, 1845 року в цьому селі побував Тарас Шевченко, написав там пейзажі «Верби в Андрушах» та «Андруші». Згодом Тарас Григорович згадував: «Мені тепер здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті Андруші». За іронією долі саме того ж таки 1845 року село накрила велика повінь. Це засвідчила й меморіальна дошка: «В царствование императора Николая І во время управления государственными крестьянами министра графа Киселева и при управлении сею частью Полтавской губернии полковника Арандаренка заложено село Андруши, мая 30 дня после разрушения его наводнением реки Днепра в 1845 году».

Тож уже в наші дні, коли Андруші пішли під води Канівського водосховища, самі його мешканці допомагали перевозити до нас храм святого Георгія. Доставили з ним і меморіальну дошку. Ми взяли за основу викарбувану на ній дату – 30 травня – й умовно вважаємо її днем народження чи, може, днем воскресіння усіх затоплених у водосховищі сіл Переяславщини.

Зібрали тих, чия мала батьківщина лишилася під водою. В очах людей – велика туга. Бо ж не мають, фактично, нічого від діда-прадіда. Ото хіба що якась скриня, рушник, сорочка чи й ціла хата чиясь у музеї лишилися… Ми, он, з Миколою теж поїдемо, бува, до Дніпра – туди, де колись жив у Циблях його прадід і мав там 80 гектарів землі. То Микола покаже на плесо і пожартує часом: отам, мовляв, моя земля...

Микола: — Коли проводили свято на Базарній площі музею, то виступав хор «Дніпрова хвиля» із села Циблі. 40 чоловік стоять на сцені, співають і плачуть... Тільки те, що зберіг Сікорський, – оте й лишилося їм від батьківщини…

Людмила: — Є у нас, наприклад, хата Федота Хвостика. Жив колись чоловік в одному із довколишніх сіл, мав власну пасіку – аж 1000 вуликів. У роки Великої Вітчизняної війни за власний кошт купив для фронту танк. Таким багатим був. А ще Хвостик мав трьох синів і донечку. Діти повиростали, пороз’їжджалися. А старший син, щоби не розбирати батькової хати, передав її до нашого музею. Одна з найбільших у нас – 9х16 метрів, дубова, міцна, хоча збудована ще в ХІХ столітті. Нащадки ж мешкають хто в Києві, інші у Москві чи ще десь, але частенько приїжджають до батькової хати, як до себе додому.

Кореспондент: — Невже й ночують у своїй хаті?

Микола: — Там нині Музей бджільництва. У сінях – борті, усяке бджолярське приладдя... Є й фото дідуся Хвостика...

Кореспондент: — Ви кажете – Музей бджільництва? На території вашого музею – ще один музей? Музей у музеї?

Людмила: — Та й не один – аж кільканадцятеро. Кожен з них має персонального наглядача, або, як ми самі жартуємо, – директора. Я, скажімо, «директорка» Музею народного сухопутного транспорту, а Микола, окрім усього іншого, опікується ще й Музеєм хліба.

Кореспондент: — То познайомте ж із ними бодай побіжно перед тим, як оглянемо їх на місці!

В експозиції музею народного сухопутного транспорту

Людмила: Розповім про «свій» Музей народного сухопутного транспорту. У ньому представлено колекцію з більше ніж 70 експонатів. Вози, сани, карети, тачанки... Ще у 50-х роках Михайло Іванович наказував своїм гінцям: їдьте, мовляв, до батька Махна, у Гуляйполе, та привезіть справжню тачанку. Привезли... Є фаетон. Свого часу було в наших краях аж двоє майстрів каретної справи. Один з них – Гусаков – мешкав у самому Переяславі. Він і змайстрував того фаетона, що стоїть тепер в експозиції, а розшукали його аж на Черкащині. Маємо навіть олімпійську колісницю. За нею Сікорський відрядив на Олімпійські ігри свого заступника – Віру Петрівну Мельник, вона й доставила колісницю, на якій перевозили справжній олімпійський вогонь... А є й реконструйовані речі. Наприклад, чумацька мажа. Переяславщиною, як відомо, пролягав із Києва чумацький шлях. От і вирішили зробити реконструкцію мажі. Навіть обереги повиготовляли…

Музей поштової станції

Микола: — А як зайдете до козацької церкви, то побачите: там усе в рушниках. То – Музей українського рушника, в ньому зібрано близько 4000 експонатів, вважаймо, всю історію українського народу. А є ще окремий Музей народних обрядів та звичаїв. І музеї української православної церкви, бджільництва, лісового господарства, класика єврейської літератури Шолом-Алейхема, винахідника електрозварювального апарату Миколи Миколайовича Бенардоса...

Кореспондент: — Зачекайте-но, що спільного між етнографічним музеєм та електрозварюванням?

Микола: — Тут усе просто: все цікаве й повчальне Сікорський «перетягував», що тільки міг, до Переяслава. Тому й експонати, що так чи інакше пов’язані з Бенардосом, потекли сюди звідусіль, маємо чимало меморіальних речей. Цей музей відкрито 1982 року, до 100-річчя винаходу електрозварювального апарату. Бенардос винайшов його першим, хоча тривалий час вважалося, що пальма першості належить американцям. Деякий час Микола Миколайович (він же, до речі, й винахідник консервної бляшанки, і електробритви, про що також розповідає експозиція музею) мешкав у Переяславі, а похований у Фастові. Тамтешні музейники свого часу відмовилися від пропозиції Інституту електрозварювання імені академіка Патона щодо організації музею, а от Сікорський вхопився за неї з величезним ентузіазмом.

Людмила: — Дещо схожа й історія заснування Музею космосу. Може видатися неймовірним, але трапилося саме так, що він розташовується... у церкві. Цьому фактові також є логічне пояснення: щоб уберегти перевезений із зони затоплення В’юнищанський храм, Сікорський вдався перед колишньою владою до хитрощів – заходився облаштовувати у ньому, начебто тимчасово, Музей космосу. За підтримки Академії наук України, Центру підготовки космонавтів імені Ю.Гагаріна в його експозиції нині зібрано унікальні експонати, багато з них побувало в космосі. Отак «тимчасовий» музей живе в храмі вже більше 30 років.

Микола: — Справді, багато реліквій історії краю, української культури, національних традицій та обрядів «переселялося» до нас, на Татарську гору. Колись, наприклад, у самісінькому центрі Переяслава стояло старовинне приміщення кінної поштової станції. А як заходилися на тому місці будувати сучасний торговельний заклад, то станція одразу ж переїхала до нас, відтворено її облаштування за зразком ХІХ століття, на цій базі засновано Музей поштової станції.

Людмила: — Знаючи про хист Сікорського ревно і дбайливо зберігати національні реліквії, наш земляк академік Толочко, мабуть, не міг нікому іншому довірити на догляд унікальну археологічну знахідку… На київському Подолі у 70-х роках минулого століття будували метро, то на п’ятиметровій глибині знайшли залишки прадавньої ремісничої вулиці. Археологам дозволили розкопати лише один двір. Тож звідтоді він і зберігається у нас, реконструйована експозиція викликає надзвичайний інтерс у відвідувачів...

На святі «Зелена неділя»

Кореспондент: — Схоже, відвідувачам у вас скрізь цікаво. Чи завжди так людно в музеї, як сьогодні?

Микола: — Люди з величезним інтерсом ставляться до історії свого краю. Приходять сім’ями і поодинці, екскурсії замовляють школярі, студенти, військові...

Упродовж тривалого часу тут проходять різноманітні масові свята. Сьогодні ж, бачите, святкуємо «Зелену неділю». Тож гостей особливо багато. На Базарному майдані встановили святковий символ – віху. Зберуться колективи художньої самодіяльності, майтри художніх промислів з’їхалися з усієї України… Усі разом славитимемо землю, природу, сонце. Проситимемо небесні сили послати благодатний дощ та щедрий урожай.

Людмила: — Такі свята-фестивалі проводимо з 1986 року. Звідтоді, коли ще держава боролася з церквою, національними обрядами і древніми віруваннями людей. Вже тоді музей усе-таки ризикнув повернутися до національних джерел...

Медіа-центр «Першого екскурсійного бюро»

Липень 2011

☎ +38 (099) 55-00-000, +38 (096) 94-00-000

Переяслав-Хмельницький — музейне царство


 – 

   дорослих  –     дітей

Дякуємо за Ваше замовлення!

Скоро з Вами зв'яжеться менеджер.


Стародавні фортеці навколо Києва Стародавні фортеці навколо Києва

Переяслав-Хмельницький — музейне царство Переяслав-Хмельницький — музейне царство

Тур до Качанівки: шедеври паркового мистецтва Тур до Качанівки: шедеври паркового мистецтва

Трипілля: до цивілізації древньої Аратти Трипілля: до цивілізації древньої Аратти

Радомишль (замок Радомисль)-Коростень Радомишль (замок Радомисль)-Коростень

Тур выходного дня «Тур в замок Радомысль» Продолжительность тура 1 день Язык – русский, украинский   Тур выходного дня «Тур в замок Радомысль» Продолжительность тура 1 день Язык – русский, украинский

Біла Церква та Пархомівка: парк «Олександрія» та храм Реріха Біла Церква та Пархомівка: парк «Олександрія» та храм Реріха

Тур до Умані: міфи й легенди Софіївки Тур до Умані: міфи й легенди Софіївки

Моринці, Шевченково, Будище: до Шевченківських святинь на Черкащині Моринці, Шевченково, Будище: до Шевченківських святинь на Черкащині

«Замки Черкащини» «Замки Черкащини»

Тур до Чернігова Тур до Чернігова

Тур до Батурина: козацька слава Тур до Батурина: козацька слава

Тур Чигирин-Суботів-Холодний Яр Тур Чигирин-Суботів-Холодний Яр

Tур до Чорнобиля, Припяті. Tур до Чорнобиля, Припяті.

Тур до страусиної ферми: Через Білогородку до чорного африканського страуса Тур до страусиної ферми: Через Білогородку до чорного африканського страуса

Тур в Почаївську Лавру Тур в Почаївську Лавру

Тур до Березової Рудки: візит до графів і піраміди Тур до Березової Рудки: візит до графів і піраміди

Бананова оранжерея: Тропічний рай Бананова оранжерея: Тропічний рай

Тур до Житомиру Тур до Житомиру

Тур до Богуслава Тур до Богуслава

Нові Петрівці: музей битви за Київ Нові Петрівці: музей битви за Київ

Політ на повітряній кулі: тяжіння п\'ятого океану Політ на повітряній кулі: тяжіння п\'ятого океану

Катання на конях Катання на конях

Тур в Святогірську Лавру: тур до донецької святині Тур в Святогірську Лавру: тур до донецької святині

Тур в Кам’янець-Подільський-Бакота-Кривче-Хотин Тур в Кам’янець-Подільський-Бакота-Кривче-Хотин

Тур до Полтави: полтавська сюїта Тур до Полтави: полтавська сюїта

Дорогами Сіверської землі: Новгород-Сіверський, Глухів, Путивль, Батурин Дорогами Сіверської землі: Новгород-Сіверський, Глухів, Путивль, Батурин

Тур до Волині: Місто дев'яти віків - Остріг. Тур до Волині: Місто дев'яти віків - Остріг.

Тур КИЇВ-ОДЕСА Тур КИЇВ-ОДЕСА

7-дневный тур  7-дневный тур "Сокровища Западной Украины"

Тур КИЇВ-ЛЬВІВ Тур КИЇВ-ЛЬВІВ